Глава 845
Перед ним втекли дві подруги, які за короткий час змогли дістати його до пічки. А позаду біг Король діамантових мавп, якого дістали до зубів схрещувача вони...
І як же він прагнув запустити духовну кулю в Су Ло і Цзи Янь!
- Братик, братику... - Верещала ззаду Ло Деї, яка вже ледве ухилялася від кігтів примата.
- Вважайте, що вам пощастило! - Пробурчав собі під ніс Ло Хаочень і, в той момент, коли Король практично схопив його сестру, різко обернувся і запустив цю маленьку бомбочку у монстра! - Здохни!
Звичайно, якщо б обставини не склалися... Він з куди великим задоволенням розірвав на шматки двох дівчат попереду.
Тіло короля алмазних мавп було занадто великим і неповоротким, тому він не встиг відбити цю атаку. Небо трясе, як вибух громіздкий, потужна хвиля з енергії та бруду відкинула Ло Гаошеня вперед. Деї відлетіла невідомо куди. Навіть Су Ло і Цзи Янь постраждали, понині ластівкою спіривши у каміння.
Ло Хаошень у своїх сумнівах дотягнувся до того, що всі вони опинилися біля підніжжя якоїсь печери - і в результаті від потужного сплеску вибухівки каміння потріскалися та почали осідати на горі-біжків. Обвалилася добра половина монументної скелі.
Су Ло відповзла від епіцентру обвала і пильно вдивлялася у полум’я, що спалахнуло. У неї вже був досвід у спробі підірвати неприродні особистості за допомогою духовної кулі, і закінчувалося для неї все досить жалюгідно: її противники по якомусь дивного сплетіння обставин, замість того, щоб групку попелу відправитися до праотців - чомусь навпаки піднімалися в рівні. Тож дівчина не ризикнула б знову використовувати цю зброю — хіба що на себе, але що вийде у Ло Гаошеня?
Дим потихеньку розвівся... І Король діамантових мавп повстав. Але без однієї голови. Духовна куля дев’ятої ранги не змогла вбити цього монстра, але він навіть не підняв рівня — що приносило йому радість. А ось сумував той факт, що так зване « поневірене на посаді» (як було відомо, саме дві голови відрізняли короля від звичайної "рядової" діамантної мартишки", магічний звір і таким чином не будучи в найбільш приємному настрої духу, тепер вже зовсім та безповоротно вийшов з себе. Налиті кров’ю очі, яротний оскал, здулі м'язи — здається, Його Величність явно не радів подібному до „пррезенту" від Лооченя. А юнак лежав зовсім невдалеку — ні живий, ані мертвий...
Король, знайшовши винуватця його обезголовлення, заривав і кинувся на хлопця. Але той раптом схопився і, замахаючись, почав у монстра ще одну духовну кулю — тепер десятої ранги! Королеву не вистачило ні часу, ані інтелекту, щоб вирахувати атаку ворога... І ось, ще одна міні-бомба вибухає на тілі легендарного примату. Хвилі на своєму шляху відлякували людей, у тому числі тих, хто ледве піднісся на ноги.
Глава 846
Останки скелі також не витримали такої наруги і впали, а з-під на порядок зменшеної гірської вершини раптом вирвалося яскраве стовп світла, поєднавши вертикальною доріжкою небо й землю. Секунду тихненької тиші, і дивне сяйво підірвалося в усі сторони випускної хвилі духовної енергії. І тільки в самому епіцентрі світіння час ніби застиг, навіть піднявся вітер присоромлено обходив цей жерло урагану.
Духовна сила, як штормовий океан, хвиля за хвилею прала на своєму шляху кущі, дерева, скелі... За лічені хвилини гірська пасма зрівнялася із землею, птахи та тварини наверталися пополовом. Лише гірська вершина, на якій щасливо засів Су Ло і компанії. Небо опускається в жовтий, жовтуватий туман і захищає себе від шокованих людей.
Що. Це. Было?
Суламітка роздивлялася картину раптового знищення і спустошення, а в голові зникли всі зв’язки.
А Ло Хаошень часу даремно не втрачав: повзком-шляхом обійшов весь периметр їхнього острівка спокою і але знайшов фігурку Ло Деї, закопану по самий ніс у попелі.
- Братик... - Дівчина ледве продерла очі, їй було важко дихати, горло садило. Хлопець дбайливо стер пил з її личика - чим, звичайно, не пошкодував його зовнішній вигляд: тепер вона була схожа на сірий смугатого кота.
Цзи Янь тихо підійшла до подруги:
- Сподіваюся, тепер-то Король діамантових мавп... Умер?
- Можливо, - розсікано буркнув Су Ло, продовжую вдивлятися у те місце, звідки в небо зметенувся стовп світла.
- А оскільки це був звір на пікі дев'ятого рангу, - з жалем простягла Цзи Янь — звичайно, не печуючи про скорочення популяції настільки сильної особи, ми могли б дістати кристал синього кольору. Але, звичайно, сімейна дівчинка Ло не віддасть нам такої їжі.
- А ти не бачиш дивним, що Ло Хаошень використовував дві духовні кулі підряд тільки зараз? - Відмахнулася Су Ло від матеріального боку питання, зосередившись на куди більш незрозумілому моменті.
- Хм, і то вірно, якщо б у нього була духовна куля від самого початку, чому ж він не використовував її раніше?
- І добре, якщо він мав лише один — тоді так, такий скарб варто було зберегти на більш критичний випадок, але в нього ж їх було цілих два!... - І далі непокоїлася екс-Четверта Міс.
Дограти в Шерлока Холмса їй не дозволив якийсь гайливий шум, а наступного миттю з локального пожежі виліз... Роз'явлений магічний звір.
- Твою ж мідь! - В жахі прошепотіла Цзи Янь, мимовільно відступаючи назад.
- Король діамантових мавп! - Я вирішив зобразити капітана очевидність Ло Хаошена. Так, це захиталося тим, що принаймні третина свого тіла втратила щось таке, як їхній колишній неугомонний знайомий.
Су Ло злякалась: хоч ця істота була спотворена й виснажена, то стало очевидним те, що її сила зовсім не зменшилась — а його дійсна могутність магічної звірини, маніпуляція Л Гаошена, розбудилась і стала попитом.
Король алмазних мавп заревів і нерівною ходкою попер на Ло Хаошеня. Тепер його метою був він, чим не премінили скористатися дві подруги: Су Ло і Цзи Янь, не зварюючись, розвернулись та кинулися бігти, але... Вони наче наштовхнулися на невидимий мур!
- Домен! - Здається, Цзи Янь от-ось знепритомніє від страху і усвідомлення неминучого. - Проклятий Ло Хаошень, він справді підняв Короля діамантових мавп на десятий ранг. І тепер він може створювати і контролювати домен — що для нас означає одне: нам усім кінець, ми приречені!
Су Ло також стояла ні жива ні мертва, голова судорожно намагалася знайти вихід з ситуації. Але якщо вони не в змозі втекти, то чи ж це значить, що мусять покірно чекати аж поки цей примус принесе їм полегшення?