Глава 841
Вона була дуже щаслива, коли величезний валун наче пружинистий м'ячик відскочив від дівчат і не завдав їм шкоди. Крім того, камінь від зіткнення раптом розколовся на шматки і полетів акурат на Ло Деї, що сплітається позаду двох подруг. І тому що дівчинка була занадто захоплена впиванням своїм бенкетом, то на такий поворот подій вона не готова: гострі сколи породи в один момент зістрибували їй все обличчя.
- Братик... - Все сталося занадто швидко, Ло Деі просто не встигла зреагувати, і тепер, розширеними від жаху очима спостерігаючи за смоктуючими струмками яскраво-червоною крові, мимовільно кинулася на пошуки Ло Хаошеня, як єдиного захисника.
Чого не помилялася молода людина: він сам ледве втікав від цього каменяпаду, а тут ще й хниста дівчинка прив’язалася до ліктя і в жодному разі не хотів би відлипнутись.
- Заткнись! Або я тебе кину прямо тут! - Він рикнув, ухиляючись від чергового шпильника. Треба було з усіх сил проштовхнути Лоя вперед і самому відстрибнути в останній момент, вони чудом уникнули долі на ліжок.
Цзи Янь не впервою було відчути дію « Великого Ніщо», але того разу Су Ло просто притиснулася до неї всім тілом, а зараз вона сама опинилася всередині. Таке дивне і незвичне відчуття...
Порівняно з тими, що боряться за кожен сантиметр простору Ло Хаошена і його сестричкою, для Су Ло та Цзи Янь це, здавалося, була вулична прогулянка, просто замість теплого літнього дощу з неба падали каміння.
Ло Хаочене, не будь дурнем, смикнув, що несе дві дівчини з такою легкістю захищається від ситих із усіх боків валунів. Він не розумів, як це відбувається, але швидко зрозумів, що цим можна скористатися! А тому він квапився схилив сестру вперед, щоб та була притиснута до дуету Су Ло-Цизи Янь, і сам присів ближче.
Ось тільки « Велична ніщо» було не гумовим і ледве-їдва вміщало у собі двох. Тому каміння, що розбиваються навколо цього захисного шару не досягаючи двох подруг, весело скочувалися і летіли вже в Ло Гаошеня та Ло Деї.
- Братик, допоможи! Врятуй мене, братику! - І далі верещала невгомонна Ло Деї, поки не схоплювала цеглою по закривавленій мордашці. На її рівному лобі відразу ж підскочила тверда шишка, придаючи спорідненої подібності дівчата з легендарними єдинорогами.
Насправді, та невимушеність, з якою втекли обидві дівчини, була здебільшого напускна. Хвилюватися було за що: як ні круті, а цей каміньпад дуже сповільнився їхня швидкість пересування, чого не можна було сказати про такого короля. Кожен крок потрясав землю, каміння під його ногами покривали вм’ятинами та павутинками тріщин. Він не квапився, і це було йому ні до чого: з кожної секунди відстань між ним та його жертвами ставала все меншою.
Цей охоронець сім'ї Ло, що замочує тілом, в один момент спіткнувся і ледве не впав - але його відразу ж „заботливо" підхопив Король діамантових мавп своєю величезною долонею. Короткий скрик і хрустки кісток — а тіло чоловіка вкоротилось на добру третю.
Глава 842
Очевидно, голова чоловіка не прийшлася величезному примату до смаку, так що залишок його тіла був презирливо відбитий на землю. Король алмазних мавп відштовхнувся від землі і вистрибнув вперед — при цьому одна з його лап прийшла прямою на окрущене тулища нещасного охоронника, перетворивши обезлюднілий в жахливий зв’язок із роздроблених кісток, м'язів та судин.
Су Ло обернулася якраз у цей момент і встигла вдивитися мізерні рештки фарша, давця колишнього чоловіка — дівчина перелякано зковтнулась. Цзи Янь також були під враженням, судячи з ніжного-зеленого відтінку шкіри її обличчя, її нутрощі вирішили вивернутися навиворіт.
- Замучуємо звідси і швидко! - екс-Четверта Міс дернула за руку Цзи Янь і та, зрозуміло кивнувши, заробила ногами з подвоєною силою.
А король діамантових мавп все наближався і наближається. Першими в його гніві на собі відчули охоронники чортога Луйон, так як бігли у самому хвості їх шеренги. Бразилію і пискать не встигали, як були розорвані, розптоптані, розчавлені та надкусані...
Вони втекли вже, здавалося, цілу вічність, але навколо як і раніше панувала непроглядна темрява. Лише четверо з них пережили процесію — брат і сестра Ло та обидві подруги.
- Браяат.... Брааатик... Помоги, хнык-хник! - Захопилася риданнями Ло Деї. Король підійшов до неї надто близько, настільки, що вона вже відчувала нудотний запах крові з його пащі...
Але Ло Хаошень був надто зайнятий рятуванням власної шкури, щоб реагувати на зойк сестри. Його обличчя покрилося тонким шаром стелі, але він не міг навіть на секунду відволіктися від бігу, щоб його отерти. Хлопець зібрав всі свої сили і виштовхнув Ло Деї вперед.
Су Ло, ми спостерігаємо за ними позаду, до черевоподібної дівчини не було жодної радості чи злості — тільки співчуття до людини з яким вони опинилися « в одному човні », яка терпіла крах. Вона розуміла: як тільки з Ло Деї буде закінчена, наступить їхня черга...
Ніхто з їхньої компанії не міг протистояти гніву короля діамантових мавп.
Але коли здається, що надія зовсім не зникла, в кінці тунелю забило світло. Су Ло сфокусувала зір і, зосередившись, дійсно почула шум пліскоту води, що гуркотить луною об каміння... Водоспад!
- Вперед! Здається, там вихід! - Задираючись, сказала дівчина Цзи Янь.
Як виявилося, Ло Деї пощастило — очевидно завдяки розвиненому інстинкту самозбереження дівчина змогла вирватися вперед і вислизнути буквально з лап короля. Таким чином, з печери вони вискочили в попередньому складі: Су Ло, Цзи Янь, Ло Деї і Ло Гаошені... І Король діамантових мавп.
А попереду зял обрію. Розщеплена до трьохсот метрів, а якщо ви заглянете вниз, то побачите лише туман і водяні крячки. На протилежному боці гори справді зрушився водоспад.
Четверо людей опинилися в пастці. Оскільки ніхто з них ще не навчився літати, то ймовірність перетнути цю відстань дорівнювала нулю. А ззаду неквапно наближався у сміх магічний звір.
Люди-мурав'ячі, вони дійсно змусили його за ними полювати. Мабуть, він засушить їх худі тіла і буде повільно і з смаком їх гризти в нудні холодні вечора.
- Що ж робити... - В очах Цзи Янь плюскалася паніка. Сила цього примату була настільки велика, що навіть об'єднавши зусилля, вони не зможуть захиститися від одного удару.
Ло Хаошень безшумно підкрався до Су Ло ззаду, змальовуючи із себе незвичайного хутряного звірка, і випустивши з рукава лозу, закинув її на вершину скелі з водоспадом та криком: "Спочинь!" спробував штовхнути екс-Четвертну пані в пащу Королю діамантових мавп...
Але наткнувся на « Велику ніщо» яке дівчина вирішила на всяк випадок не знімати ні з себе, ані з Цзи Янь. Це було так, ніби він вперся у стіну — таку тверду, але водночас дуже м'яку... Якого біса...