Глава 797
Якщо перший удар був нісенітницею, то друга атака змусила її серйозно занепокоїтися. Незважаючи на свій захисний "купол", було відчуття, ніби її тіло відбійним молотком приклало, а потім ще й гарненько все перетрусило, тому внутрішні органи були явно не в захваті. До горла підходив клубок крові, який дівчина старанно загнала назад — нічого їй не робити. Все це можна пережити, а ось той факт, що її "Велика ніщо" планомерно покрилася тонкими тріщинками, змусив задуматися про недалекому і похмурому майбутньому.
- Жалюгідна дівчинка, здохни нарешті! - Розлючений Лі Аоцюн і простягнув руку вперед, запустив згусток чистої духовної сили! Цей потік енергії може зрівняти гори і кип’ятити моря — що вже казати про маленьку худорляву Сушу Ло.
Оглушливий вибух, і дівчина як у уповільненій зйомці з жахом прояснювала, як захисний бар'єр блощить мильним бульбашком та « Велична ніщо» перетворюється на просто "ніщо" і в наступний момент потужний поштовх у живіт змусив Су Ло відлетіти назад. Втомившись на траєкторії польоту прадавніх дерева не помилялись рух, акі прогнили дошки ламавшись об спину дівчини - і тільки коли штовхаючи її тьво сила вичерпалася і черговий дерев'яний стовбур не хотів полети разом зі своїми складами Су Ло завмерла та, відрикошетив, з стверезив, скиркотів і кривавої блювання в землю. Зелень, немов вогняні квіти, зрошує соковиту зелену траву.
- Огида, нарешті, і для тебе настав ТАКий день! - Залився божевільним хохотом чоловік, зупинившись за 10 метрів від марної людини що намагається піднятися на ноги екс-Четвертої міс.
Вона відкрила рота, але замість заготовленої гидоти у відповідь вилетів ще один кров'яний згусток, який застав її посміхнутися від нушотворного металевого пахви.
- Ти ж і не здогадувалася, що подібний день може прийти, вірно, поганка? - Лі Аоцюн продовжував виганятися. - Розірвати сім'ю Дворця Нефритового Озера — це найдурніший і недалекоглядний вчинок у вашому житті. Я б навіть сказав, що це фатальний вчинок!
Су Ло піднявши на чоловіка погляд, раптово посміхнулася (що з урахуванням застиглу губ крапельки крові виглядало дуже зловісно):
- Лі Аоцюн, ти дійсно наївно погрожуєш, що зможеш мене вбити?
- А що ти можеш мені протиставити? - Чарівне пір'я у відповідь.
Усмішка Су Ло ставала все більшою, а замість слів вона продемонструвала круглий предмет.
- Духовна куля! - Просипів Лі Аоцюн і рефлекторно відступив на десять кроків назад, але не відчуваючи себе від цього більш захищеним; так що без вагань подвоїв цю відстань.
- Раз вже я наважилася прийти сюди поодинці, не думав же ти, що у мене немає припасованого тузу в рукаві? Як же люб'язно з твого боку було зустріти мене тут, оригінальний спосіб самогубства, нічого не скажеш ...
- Звідки він у тебе?
- А яка тобі різниця? - хмикнув дівчина і, вперши у Лі Аоцюна важкий погляд: - Отже, вибір за тобою.
Глава 798
Звичайно, під цим виразом Су Ло мала на увазі його "тактичне відступлення" - він же біг чи продовжує атаку з ризиком для власної шкіри, а не стрибаючи на неї зі криками: « Кидай, кидай в мене, я теж хочу на новий рівень!» Але судячи по лихорадній висміці і рішучим крокам у її сторону, Лі Аоцюн задумав саме останній варіант.
- Духовна куля! Що ж, непогано поповнення скарбниці, давай сюди! - Насправді, чоловік, подумавши, банально не повірив Су Ло, що і тій насправді припасовано ще одну таку потужну зброю.
- Та забирай! - Потиснула плечима дівчина і, холодно засміявшись, штовхнула «духову кулю» в Лі Аоцюна.
І хоча той і підозрював, що у неї в руках лише підробка, інстинкт самозбереження зробив свою чорну справу: чоловік відскочив, як зашпарований, і, ломившись полум'ям на землю, закрив руками голову. А поки він тренувався, Су Ло шустро заскочила і побігла, що є сечі!
Звичайно, у неї не було ще одного духовного кулі. Та стільки експертів високого рангу ще не перебили, скільки вона вже використовувала цих місцевих «бочок». Отже, коли вона зійшла з дому в перетрухнутому прихвостку Лі звичайний камінь, то пустилася на дно.
Лі Аоцюн, повалившись ще для пристойності секунд десять на землі і так не дочекаючись ніякого вибуху, злякався підняв голову і вибухнув вже сам, від люті. Проклята відьма! У його очах заплясували пекельні вогники, на лобі підскочила і запустила вена:
Ти дійсно вважаєш, що втечеш! - І збунтований до крайнього ступеня чоловік мітнувся слідом.
Після двох нищівних атак противника, у Су Ло не виходило схиблювати з нормальною швидкістю — так що втеча продовжувалася недовго. І ось, на її тендітну фігурку з неба коршуном налетів Лі Аоцюн. З ричанням: "Сдохнути вже, нарешті!" він обрушив на неї всі сто відсотків своєї сили. Чорні хмари обступили дівчину з усіх боків, гром стихали, блискавки тремтіли електрикою... Велика вітряна долоня, силою в сто п'ятдесят тисяч кілограмів, понеслася на зустріч з бідною головою дівчини...
А в наступну секунду її тіло загородив собою явний незрозумілий звідки, як чортик з тютюнерки, Цзи Юй. Його права рука сяяла золотим світлом, і темна вітряна долоня Лі Аоцюн розсипалася пилюкою від одного дотику з нею.
- Ти? Що ти тут робиш? - З подивом вигукнув другий дядько сім'ї Лі, дівчинка повинна бути вже розчавлена, як надокучлива муха, звідки взявся цей захисний щит!
Майже завжди Псза Юй супроводжував Гроссмейстера Рон Юна, тож Лі Аоцюн чудово знав, хто він такий. Але хлопець продовжував мовчати, як нерухома скеля, що захищає стомлених подорожніх від поривів злого вітру.
- Старший брат! - Су Ло була так рада бачити містера-Ледишка, що ледь на шию тому не стрибнула.
- Навіщо ти тут? - Знову запитав Лі Аоцюн, починаючи підозрювати щось неправильне.