Глава 791
- Ні, - коротко кинув Рон Юн.
Хм, ось як? Усі дива і чудеса. Неугомонне чотириноге почало аплодувати хвостом по лапах, адже Су Ло чітко бачила ту гамму емоцій, що проминулися по обличчю Гросмейстера буквально за лічені секунди! І він, очевидно, захоплювався красою жінки.
Погляд дівчини перемістився на картину. На її скромному погляді, хоча вчитель був дуже привабливий у всіх відношеннях: ідеальний вигляд, неймовірний і неперевершений (принаймні на цьому континенті) талант в Аптекарській справі, та й рівень культивації у нього, небось, о-го! Харизматичний негідник, серце якого не змогли викрасти ні Лі Яояо, ані Фея Ян Сю.
І при всьому цьому, жінка на картині... Чи вона добровільно відмовилася від такого скарбу?
- Майстер, а хто вона? - Не витримала наполегливого бурчання горючої від цікавості кішки Су Ло і присунулася до Гросмейстера трохи ближче. І здивовано помітила, що рука Вчителя, яка стискає янтарну чашу, мілко підробляла. Однак, чоловік дуже швидко прийшов в себе, давши « вичерпнуючу» відповідь:
- Не твого розуму справа.
- Угум, - кивнула Су Ло, але відступати явно не планувалося тихо ковзатися припритулившись до Вчителя і вихопивши буквально у нього з-під носа пляшку, налила собі вина в порожній чашу, зробила швидкий ковток — для хоробрості - і поки чоловік відверто опустив її голки, невинно запитала:
- Але, в такому випадку, де ж ваша дружина?
- Я не одружений, - буркнув він, відбираючи назад приваблений алкоголь.
- Ось воно як... - "Значить, Майстер був таємно закоханий в цю прекрасну незнайомку і так і залишився холостяком на все життя..." - знову пішла у роздріб жіночу інтуїцію. - "Це відчуття горіло, поки не стало спогадом і перетворилося на вічний попіл самого світу." Давайте вип'ємо, - відсутувала дівчина Гроссмейстеру чаші з вином, по горлу побігла життєдайна рідина...
Але поп'яніння їй не дозволив несподіване питання Рон Юна:
- Хто навчив тебе цього вірша?
- Емм... - Хто навчив? Цей вірш вона дізналася у своєму давному світі, але чи варто говорити про подорож своєї душі в часі Гросмейстера? - Та ніхто, просто рядки звідкись з'явилися в моїй голові.
Чоловік нахмурився і пробурчав собі під ніс щось типу « Це неможливо... Невже вона повернулася раніше?»
- Майстер, що сталося? Хто повернувся раніше?
- Пий своє вино, - відмахнувся від неї Гроссмейстер, повертаючись до своїх похмурих думок.
А в голові Су Ло мілинала якась здогадка, мазнула своїм хвостом, як комета, і помчалася далі - дівчині так і не вдалося її схопити.
Але якщо вони сьогодні мають таку « цікавий» розмова, чому б не спробувати?...
- Учителю, не могли б Ви допомогти вашій учениці?
- У чому справа? - Від випитого, очі чоловіка засяяли яскравіше зірок.
- Ну, ви ж знаєте, що я не є біологічною дочкою Су Цзяняня, - Су Ло покрутила в руках чашу з вином, але все ж вирішила відставити її. - Я хочу попросити учителі допомогти пізнати мені моє справжнє походження.
Наньгун Левуні намагався вже, але щоразу, коли він підбирався до правди - якась могутня сила вставала у нього на шляху, не дозволяючи просунутись ні на міліметр ближче. Що там за таємниця Барбадоса прихована?
Глава 792
Насправді, Су Ло просто перевіряла, чи Гроссмейстер має якесь відношення до її походження. Цей чоловік відчував, що він знає все і про все на світі, і ніщо не могло статися без його відома та контролю. Весь цей цирк з його обранням учня, феєричне появи Ян Сія, яка помила у нього через під носа Лі Яояу... Здавалося, що ця катавасія зовсім не здивувала Аптекаря.
І ось дівчина з надією втупилась на Рон Юна, та тільки підняла чашу вина і відсмоктав їм Су Ло, випивши все аж до останньої краплі, закинувши голову, й хмикнув:
- Твоє походження? А що з ним? Просто увімкни фантазію і уяви, що твої батьки... Ну не знаю, великі мандрівники.
Су Ло відсади скрипила зубами, адже верет, як дихає!
- Ну звичайно, яке у мене може бути походження? І батька з матір'ю у мене не може бути. Я тут потрапила пряміком з розламау валану, вилізла з палеоліта, так би мовити! - Поки вона була демонстрована, то й справа кидалась на Гросмейстера. Але той був як і раніше незворушим, начепивши на фізію, мабуть, той самий валун з палеоліту.
Добре, ми підемо іншим шляхом.
- Можливо, мій батько є головним піратом, бандитом з великою дороги, безсердечною і ненадійною людиною...
Ноль емоцій, вчитель продовжував як ні в чому не було сербувати вино. Отже, її батько не викликає у нього особливих емоцій - значить, треба зайти з іншого боку.
- А моя мама? Лялька, кинула свою дитину. Або, може, я народилася такою потворною, що вона не хотіла мене бачити або взагалі - я незаконнонароджена, непотрібний баласт...
« Бах!» - домовити Су Ло не встигла, тому що Гросмейстер ні з того ганкнув рукою по столу — на нічому не поважаний меблів пробурив ганчіренький відбиток його долоні. Дівчина підстрибнула від несподіванки, а серце перекочувало в п’яту. Але загальний переляк не перешкодив їй підмітити: ага, попався!
Ось тільки радість її тривала недовго - саме до того моменту, як Гросмейстер підняв на неї свій важкий погляд. Ще ніколи вона не бачила його настільки розлюченим. Що вже там - емоції на його обличчі взагалі не були частими гостями.
- Заткнись! - Чорна тінь мітнулася до Су Ло, і наступного разу дівчина виявилася підвішеною в повітрі і тепер судорожно чіплялася у руку Гросмейстера, яка лютує її тонку шию. - Ще хоч слово, і – клянусь! - Я тебе задушу!
І якось сумніви навіть не виникало: придумає, як курка придушить!
Що ж за жінка була її мати, що одна згадка про неї викликала таку шалену реакцію у цього невгасимого льоду?
- Мас... - Прохрипела з останніх сил дівчина, її обличчя вже пішло плямами (допоки не мертвими, але ця перспектива відкрилася у всій своїй потворній красі).
Рука, яка тримає її за горло, послабила свою хватку, і дівчина оселилася на підлогу, жадібно ковтаючи повітря. А Гросмейстер повернувся на своє місце, до своїх планомірних впливів.
Су Ло тремтячими руками потирала шию, насолоджуючись можливістю дихати — як мало, потрібно людині для щастя! - І думала, думала. Що ж, інформація про її батька досі залишається загадкою. А ось що стосується матері... Очевидно, що її історія є дуже точна з Вчителем.
- Твоя мати... - хрипло вимовив Гросмейстер, стискаючи чашу з вином і відвернувшись до вікна, - найкрасивіша жінка на цьому світі.
Важко було сказати напевно, чи він звертався до Су Ло або великої жовтоватої луни — так тихо звучав його голос.