Розділ 779
Кінь мирно пожувала травичку біля підніжжя гори, а Су Ло, не зтримавшись і тихенько наспівуючи пісню « Відпусти і забудь» та ігноруючи незадоволені постачання Лена Яна, вилізала до вершини. Вони без багажу і одягу, до якого приїхали, дуже швидко обгрітий камінь став промозким льодом. Наступного разу Су Ло пом’якшила тихе слово Гросмейстера, не зриваючись майже на стрімку скелю. Треба було йому так високо свої апартаменти розмістити! Але тепер вона зрозуміла, чому так мало людей потребують допомоги лікаря. Навіть на її п'ятому рівні підйом виявився дуже важким, а без Аптекаря Лена і взагалі могло б піти для неї згорнутою в трьох місцях шия. Навернешся, і будеш летіти довго й сумно, ще з підніжжя Су Ло навскідку прикинула висоту Туманного Піка Хлаков — десяти кілометрів!
Нарешті, рано вранці другого дня, коли сонце зі сходу тільки-тільки захаращено золотим світлом гору, вони досягли вершини. Дівчина задушилась цілковитою грудьми і мало не задихнулася: повітря було настільки крижаним, що в неї легені ледь й тоне! Біле небо, білі гори і біла земля — жодна кольорова плямка, яка дозволяє нам відпочити.
- Ходімо, вчитель живе там, - махнув рукою вперед Лен Ян.
Усада Гросмейстера була на відкритому майданчику, що стояв на вершині гори. Аптекар Лен, штовхнувши двері по-свійськи увійшов всередину, входячи вздовж шляху за інструкцією дівчину:
- Майстер дуже цінує спокій. Йому не подобається, коли його хтось турбує або хто-небудь йому дістає своїми питаннями, тому круглий рік він живе тут один, тільки з двома слугами.
- Майстер ненавидить повторювати, так що слухай його уважно.
Майстер не любить, коли хтось говорить без дозволу або перебиває його.
- Майстер...
Навчання продовжувалися, і Су Ло дуже уважно слухала їх. Ще один двері, і вони опинилися в кабінеті.
Гросмейстер Рон Юн спокійно сидів у червоному сандаловому кріслі за довгим столом спиною до вождів.
- Майстер... - почав було Лен Ян, але був зупинено рукою і відразу ж прикусив мову.
- Уходи, - з холодною зневагою буркнув Рон Юн і Аптекаря залишалось тільки вийти, прикривши за собою важкі двері та кинувши на Су Ло співчутливий погляд: вчитель сьогодні явно був не в дусі.
Після його відходу в кімнаті зависла тиша. Гросмейстер не квапився почати розмову, а Су Ло була надто зайнята питанням, як це товаришу-Лен Яну вдалося так легко і безшумно закрити цю дерев'яну махінину, що помилково називається дверима? Може, там знизу колеса які?...
Великий Аптекар, підстати місцевості, мабуть, був одягнений в білосніжні парчові одягу, навіть струга, недбало перев'язування його волосся, була білою. Мовчання затягнулося, і Су Ло, не вирішуючи перевірити вихід на наявність якихось полегшувальних механізмів, тепер приступила розглядати свого нового вчителя. Цікаво, а скільки йому років? На вигляд він трохи старший за Нанґун Левуня, а насправді?
І поки вона прикидалася, чи цей моложавий чоловік їй в дідуся або прадушки, крісло крутилося і з’явилось перед нею лик Гросмейстера. І, як видно з нахмурених бровів та стиснутих губ, дуже незадоволений лис.
Дівчина, поївшись від його пильного погляду, швидко прокрутила у себе в голові всі спогади, пов'язані з ним і дійшла висновку, що ніяк не могла образити його, взялася до дружньої промови:
- Вчителю...
- Я не приймаю від тебе цього звання, - незворушно перебив її Гросмейстер, роздратовано помахаючи рукавами. - Я офіційно не прийняв тебе своїм учнем.
Тепер уже настав час хмуритися Су Ло: і що це означає? Тобто, як - не прийняв? Там, у тронному залі, прийняв, а тут, значить ні! Це що за виривання диспенсики місцевого розливу?
Видихнувши і рахувавши до десяти, дівчина сказала:
- Великий Майстер...
Глава 780
І мало не піддалася обурливими фразами від одного крижаного погляду Гроссмейстера.
- Відверто кажучи, у мене немає найменшого бажання робити тебе своїм учнем — вже не знеохочуйся, але рівень в тебе, як на вигляд, слабоват. До цього часу лише аптека елементарного рівня, сором і ганьба!
Су Ло помітно зкуксикалася, як лимон проковтнула. Ніби він тільки сьогодні дізнався про її невисокий рівень.
- Якби дівчина з сім'ї Лі не була викрадена маленькою Ян, тобі про це місце залишалося б лише мріяти. Не забувай про це.
У неї з'явилось відчуття, що її щойно взяли і по макушці обмокали у великій бідон з... брудю. Неприємне відчуття, як виявилося. Ні в своєму попередньому житті, ні у теперішньому світі їй ніколи не доводилось виринати в « Хвісту » і тепер її як нашого кода котенка тхали носом в „недостійність" та той факт, що вона займає чуже місце. І Су Ло коштувало титанічних зусиль дотримати так і рвуни назовні саркастично-ровні фрази на тему того, що вона думає про всяких зарваних дівчат та самозакоханих дисзенських принцес мужеської підлозі.
Ось тільки... На жаль, ситуація на цьому континенті була дуже нестабільною. З дому вигнали, вся сім'я Лі затаїла на неї нестерпну і не те щоб беззасновну образу - і всі з завмиранням серця чекають того моменту, як вона спотикнеться і зі гуркотом струшить із саморутно збудованого пьєдестала. Називався бумслангом — лізь у котел, і жодних цвяхів!
Так що, довелося їй зусиллями волі загасити палаючий всередині яскравовий вогнище.
Гурсмейстер помітив, як дівчина поступила в повну зверхність і згоду — до біса погано представлена - тільки насмішливо фиркнув:
- Випробувальний термін. Я дам тобі три місяці і, якщо результати твоєї роботи мене не задовольнять - вижену пінком під зад.
Су Ло ледь помітно підскочила губи. Це ми ще подивимося! « Я доведу, що в десять... Ні, в сто разів краще твоєї дорогоцінної Лі Яояу!"
А вже вголос:
- Я зрозуміла, вчитель, - і, повернувшись, вийшла з кімнати.
А потім зникла тінь, яка непомітно ховалася у темному кутку. Ґроссмейстер Рон Юн помітив, що це рух і мимовільно поївся.
- Ну що, лаяв? - Поцікавився Аптекар Лен у притишньої дівчини. Йому довелося все місиво обшукати, перш ніж він помітив її понівечену фігурку на даху.
Су Ло, хмуро кивнувши відхідну черепицю, струхнула:
- У Майстра випадку роздвоєння особи немає?
- Що? - Нерозумно зупинявся на неї чоловік.
- Гаразд, проїхали, навіть якщо почну пояснювати - Ви навряд чи зрозумієте.
Справді, Гросмейстер Рон Юн дивно поводився. Тоді, в тронному залі, не дивлячись на його показну холодність, вона чомусь лячно відчувала, що Гросмейстер все ж віддає перевагу саме їй. Але сьогоднішня його відповідь... Не зрозуміло.
- Ваш Майстер дуже, дуже дивний людина, - безпорадно зітхнув Су Ло.
Він і твій Майстер теж, між іншим, посміхнувся Лен Ян та здивовано замер, дивлячись, як приречено похитала головою його сусідка:
- Хто знає, може через три місяці мене викинуть звідси до клятої матері, але, не даючи чоловікові вставити і слова, продовжувала вже більш бадьорим тоном: - Ну вже ні, даремно я, карабкалася так високо, щоб в кінцевому підсумку просто повернутися вниз? Ні!
Незабаром Аптекар пішов повозом, а Су Ло розпочався довгий і дійсно важкий шлях відновлення Аптекарем. Нарешті у неї з'явився вчитель! Доселі вона займалася виключно самовчитуванням: десь у Лені Яна порадиться, але в основному все сама. Так що знання у неї були прірвині і не систематичні.
І ось, перше заняття. І відразу ж контрольна дівчина ледь покрила відчайдушний сттон - Гросмейстер вирішив перевірити її теоретичні знання і тепер сидів, мрівше тучі.
- За результатами другого випробування в тронній залі ти набрала найвищий бал. А тепер ти не можеш відповісти на найпростіше! - Перо в його руці загрозливе затремтіло. - Ти чим взагалі займалася всі ці роки?