Глава 765
Су Ло так закоїла очі, що ледь черепшку свою зсередини не розглянула. І чому цей старий чоловік на неї так бузить? Вона ж не навмисно підібрала саме цей камінь! Зрештою, він сам викатався їй під ноги.
Однак... Незважаючи на свою ганебну вдачу, у старого чоловіка явно були такі необхідні для неї знання. Та й взагалі не раз вже життя їй рятував. Так і бути, потерпить його брузіння. На крайній випадок, попрактикується в метанії каміння.
Отже, тепер у її розпорядженні було п'ятдесят днів.
Лі Яояу впевнена, що вона мертва? Що ж, пускай тріумфує поки може. Су Ло докладе всіх зусиль, щоб розчарування Фейко-мухи досягло апогею. Вона твердо вирішила, що вийде рівно через п’ять днів.
На щастя, запас їжі та духовної води в її просторі повинен бути на цей час вистачити з гарячою водою. Дівчина почала культивувати, перериваючись лише на прийоми їжі.
Ох і не легко це робота, в просторі нитки зливати докупи! Нудно і однозвичайно, місцями важко — але що зробити, треба - це потрібно.
Звичайно, Біен Юїн не сидів і непогано підніс свій рівень. Який же гарний вплив на каміння, що видавало нескінченний потік вогняного елемента і духовну воду, видану їм також Су Ло. А вода найвищої якості! Навіть Бієнн Юїн, який був безпосередньою потомкою впливової сім’ї, видавали таку розкіш суворо за краплями. І хто б міг подумати, що він доживеться до дня, коли використовуватиме цю дорогоцінну воду для пиття? Ну і хто з них двох належить до золотої молоді?...
Біечен був для Су Ло, як брат і близький друг, вона не планувала приховувати від нього свої козирі. Принаймні, не всі.
- Пий, скільки влізе, - з посмішкою вимовила вона, захоплено налюбившись німим шоком хлопця, — не обідаю, повір.
- Скільки людей мріяли б про подібний скарб? - Нахмурився у відповідь Біечен. - Не розповідай про це стороннім, дуже тебе прошу.
- Ну, хіба ти сторонній? Ти друг дитинства Нанґун Люня, я тобі довіряю.
Надія, яка вибухнула в очах хлопця, відразу згасла. Вона довіряє йому всього лише через Наньгуна.
Але вже він не зрадить її довір'я. Він захищатиме її до останнього подиху.
***
Імператорський палац Східної Імперії Лін.
Сьогодні був визначний день: Гросмейстер Рон Юн нарешті вибере собі учня.
Під пристойними поглядами тисяч людей Фея Нефритового Озера урочисто передала три Кам'ї Вогневе джерело, які вона дістала в Пещері Демони. Великий Аптекар, провівши рукою над іншими, підтвердив, що це дійсно ті самі камені, які він десять днів тому помістив у печері. Але тільки він зібрався оголосити, що Лі Яяо стає його учнем, як певний голос здалека громоподібні вигукнув, відображаючись луною у всіх в вухах:
- Стривайте!
І в зал запливла прекрасна діва, на вигляд не старше двадцяти років.
Глава 766
Пурпурна муслінова спідниця, шлейф вволочується по підлозі. Білосніжний атлас, обгорнутий навколо тонких вишуканих рук. Довге волосся кольору воронового крила, яке випромінює м’яке сяйво. Ідеальні риси обличчя, наче вирізані талановитим майстром, акуратний носик і м’які червоні губки — вона була настільки захопливою, що всі навколо застигли у благоговійній тиші.
Але хто вона?
Чудова дівка, дихаючи духами й туманом, легко пройшла до Ґроссмейстера Рон Юну і, вставши перед ним, розплилася в усмішку.
А ось Аптекар, судячи з того, що його нудить. Здавалося, він був зовсім не щасливий від цієї несподіваної зустрічі.
- Рон Юн, давно не бачилися, - її голос переливався дзвіном срібних дзвоників, але відповіддю було тільки холодно-віддалечене:
- Фея Ян Сю, сподіваюся, твоє здоров'я не погіршилося з тих пір, як ми бачились востаннє.
Після того, як він назвав дівчину на ім’я, всі присутні злякалися, зовсім не звернувши уваги на виразну фразу.
Фея Ян Сю?
Люди поспішно опустили очі долу, щоб не дай бог, не зустрітися з чарівницею. Та вже, дамочка-то виявляється, особистість, можна сказати, відома!
Вони казали, що вона жорстоко вбила свого вчителя — як і ще в’язню — навіть ходив до вуха й чула, ніби тільки за одну ніч знищила всі родини міста. Вбивця і викрадачка немовлят — ось, що про неї було відомо. Легенда каже, що колись вона украла талановитих дітей, яких виховували десять впливових сімей. Звичайно, таке прощення не було можливим і всі вони отримали щедру нагороду за вбивство злодіїв. І до цих пір грошова нагорода за її позичку була другою у списку всіх країн континенту.
І ось вона відкрито з'явилася у Східній Імперії Лін, та ще в добавок не де потрапило, а в самому імператорському палаці!
Цікаво, скільки їй насправді років? Добре стара жінка збереглася!
Ще одна плітка полягала в тому, що Фея Ян Сю протягом багатьох років була безвідповідально закохана у Гроссмейстера Рон Юна. Невто правда?
- Рон Юн, це та сама твоя майбутня учениця? - Порушила звучну тишу, окинувши Лі Яояо оцінюючому поглядом. Гарненька, нічого не скажеш, навіть тонкий шарф, що закриває частину обличчя, не псує її бездоганної зовнішності. І на вигляд досить кмітлива.
Гроссмейстер Рон Юн, кинувши голову і сказав:
- Хіба ти можеш сюди ось так просто приходити? Може, тобі вже пора?
- Я, здається, поставила тобі питання. Ти дійсно хочеш прийняти цю молоду леді, яка ніжна, як квітка, у свої особисті учні?
Відповідь не пішла. Але Фея Ян Сі сприйняла його мовчання як згоду. Вирішивши більше не страждати розпитами Ґросмейстера, дівчина повернулася до Лі Яояо:
- Отже, це ти півроку хвостиком бігала за Рон Юном?
Лі Яояу дещо перелякано сковтнула. Будучи донькою впливової сім’ї Дворця Нефрітового Озера, вона знала небагато більше, ніж прості обивачі. І, згідно з її інформацією, Фея Ян Сі повинна бути давно мертва і велика нагорода за вбивство заплатила. Але ось вона в тілі, ціла і неушкоджена!
- Фея Нефритового Озера? Тц-тц, - в очах дівчини мікнув зловий вогник. - Мабуть, я дам тобі шанс. Якщо підеш сама, або тебе... піти?
- Боюся, я не розумію, про що говорить Фея Ян Сю, - спокійно відповіла їй Лі Яойо. За її спиною стоїть сім'я Дворца Нефрітового Озера - чого їй було боятися?
- Тоді, по доброму не підеш? – скривилась Фея.
П.п.: якось багато у нас тут фей розвеселося, прямо навіть не знаю, як будемо обзивати цю Ян Ся :Д Сподіваюся, вам сподобалася ця глава)
З повагою, Ваш Google-перевідник:)