Глава 757
Тобто, її невідоме походження зовсім не збентежило ні Наньгун Люня, ані його відчуття до дівчини? Невже ніщо не може встати між цими двома? Ніщо, крім смерті...
Сумління і почуття неминучої біди заворожували імператорові. Оскільки його син так піклувався про цю Су Ло, то коли він дізнається про її смерть... Несхвально неприязнь ідуть клочки по заколучками.
Але насправді, він міг з цим вдіяти - померла, так померла. Ні один імператор не мав влади повертати з того світу.
До того ж, в деякому розумінні навіть добре, що ця дівчинка віддала кінці. Значить, тепер ніщо не завадить союзу його другого сина і Феї Нефритового Озера, а отже, весілля! Сумління замовило до кращих часів.
Повернувшись в облогу, Су Цзянь скликав народ, щоб людно і з помпою зректися Су Ло. Після того як з’явився пиловий родовід, він урочисто викреслив ім’я незайманої дівчини і поставив жирну кляску на жовтуватий папір. З очей долой, з заповіту геть, так сказати!
- З цього дня, ім'я Су Ло не має ніякого відношення до помети Су! Її колишні дії також є переконливим проханням не мати зв'язку з фамілією нашої сім"ї. Ідіть, і повідайте це світові!
Су Цзянь не міг радіти власною мудрістю і передбачливістю. Су Ло, ця дівчинка за кілька місяців встигла насолити не одну благородну сім'ю: один тільки Дворець Нефритового Озера чого коштує! Ця сім'я йому життя померлого не дає вже який день ...
Звістка про загибель Су Ло і її посмертне вигнання з дерева родини Су буквально за кілька днів облетіла всю столицю. Ось тільки, всупереч очікуванням Су Цзяня і Лі Яоау, раптово громадськість зітхнула і... Вона почала щиро співчувати одній дівчинці.
Милість серця схильна жаліти слабких.
Раніше, сходження Су Ло на вершину було занадто швидким: гучні перемоги, близькість з Його Високістьм принцем Цінзеном — ніхто не любить читерів. Але тепер, здається, діючи за принципом « Загибель або добре », люди перестали лаятися на неживу дівчину і стали приязними та злюбленими через те, що втратили життя.
Усі чутки та шепочки заповнювали вузькі вулички й простори площі. Вони твердили, що Великий Генерал спочатку знав, як Су Ло не його дочка, але навмисно переховував цей факт, щоб купатися в промінні слави успішного підкидища. А коли дівчина померла і стала, по суті, марною — тільки тепер він вирішив відкрити цю делікатну історію своїм слухачам. Звичайно, сам Су Цзянь був м'якими словами не радий подібним до суду: меблі в кімнаті, де його застали звістки про ці чутки, не вижила. Навіть коли він помер, йому стало соромно. Він думав, що всі за звичаєм будуть хаяти і критикувати Су Ло - хто ж знав, як громадський докір перекинеться на нього самого!
Лі Яояу також була незадоволена ситуацією: хтось особливо забутий пустив плітки, що вона сама вбила Су Ло. Та вже, якось все пішло не за планом...
Напевно це все затіяв Анья Мін! У той день він змусив її дати ту кляту присягу, а тепер почав поширювати місцевої ЗМІ. Одне було незрозуміле: що такого особливого було в поганці-Су Ло, що ці хлопці зі шкіри геть лізуть заради неї?
Лі Яояу задумалась над відповіддю, але тут був день закінчення змагань: сьогодні Ґросмейстер вибере свого учня.
Су Ло досі так і не вийшла, з чого всі зробили висновок, що Фея Нефритового Озера сказала правду: дівчина померла.
Отже, переможець змагання автоматично визначений. Єдиною кандидатом на роль учня Гроссмейстера Рон Юна була Лі Яойо.
Глава 758
Прекрасна рожева сукня, вишита нарцисами і пурхаючими метеликами, ніжно обійняв струнку фігурку. Довга муслінова спідниця, прикрашена золотими нитками, мелодійна шуршала по підлозі. Але головним прикрасою Феї Нефритового Озера були її очі: вони сяяли щастям і радістю.
Як звичайно, Ґроссмейстер Рон Юн заліз на найвище місце і дивився присутнім байдужим своїм поглядом, але все одно й не бачив кісточок очима від якого всі рефлекторно втискали голови у плечі.
Великий Учитель, ось Камені Огневе джерело, які я отримав у Печері Демони. Будь ласка, погляньте - Лі Яояу, шанобливо схиливши голову, простягла свою здобич скрибу з одного її виду Аптекарю Лену.
Чоловік мало не скреготів від люті, але забрав каміння з її рук і передав їх Рону Юну.
- Так, ці три Кам'янки я сам сховав у Пещері, - злегка погладив холодні поверхні, закінчив Гросмейстер.
Лі Аоцюн обмінявся з Лі - Ейтяном радісним мисленням: перемога, їх взяла!
Великий Аптекар звів очі до неба, визначаючи час, потім знову глянув на Лі Яояу і нарешті кивнув:
- Раз вже з Печери вийшла тільки ти, тоді я оголошую ...
- Стривайте! - Раптом пролунав голос десь здалека, хоча при цьому звучав так, ніби він перебував у цій же кімнаті.
***
Поки Су Ло проповідував про смерть, то все було спокійно в Пещері Демони.
Вибух духовної кулі, на жаль, не пройшов для дівчини безслідно, навіть попри зусилля того нефритового камінчика-поглина вогню. Внутрішні пошкодження були досить істотними, і це вже не кажучи про зовнішні дефекти.
Коли Су Ло вигинула від вибухів і локальної пожежі, то опинилася під кам’яними завалинами й не могла вибратися з них. А коли дівчина знайшла довгождану свободу, то знову була розчарована.
Перед нею знову з’явилися опозиційні шість проходів, і який же їй обрати?
- Прокидайся, – Су Ло витягнула з свого простору дрімлюючого бійку і злегка його струшивши, повернула до розв'язання: — Ти пам"ятаєш, куди нам йти?
Малий хлопчик почухав голову, жалібно подивився на свою господиню, потім на проходи і знову в Господині — напевно, він теж не знає де тут вихід. Внутрішній навігатор дуже не вчасно дав збій.
А в наступну мить, Су Ло вирішила, що від шоку і, можливо, якогось камінчика, все ж умудрився, незважаючи на зусилля бійки, прилетіти до її нещасної голови, у неї почалися слухові галюцинації. Інакше, звідки б ще тут взятися голос Бієнн Юіна?
Вона вже майже переконала себе, що в такому місці — тихому і безлюдному — не гріх чи кукухий — тільки голос ставав все ближчим, а потім слуховими добавками ще й зорові галюцинації.
- Сестрянка! - Хрипно вимовив "глюк" і кинувся до застиглої дівчини.
- Це правда Бієнн Юін, чи що? - Дурно плескала в реніцистами Су Ло, не довіряючи своїм очам.