Глава 741
Солдати гарчали, бризжали слиною, розмахували мовами і несамолюбно кидали під сплеск сили смачної дівчини — але не могли підібратися ближче. Адже лють нападам Лі Яояу додавала не тільки небажання бути « облабутованою» цими дивами, але й щира, вселенна ненависть до Су Ло. Як би хотіла вона розірвати мерзенну погань на тисячі шматочків, а потім зібрати назад і пазлом повісити у себе на стіні!
Ось тільки розібратися з гадкою дівчиною вона могла в будь-який час, а ось конкретно у даний момент їй і своїх турбот вистачало. Через дивовижний аромат духовної води дедалі більше демонів підступали і оточували Фею Нефритового Озера. Потік здавався буквально нескінченним.
Рука дівчини потягнулася до плеча, замерла на мить і дернула лямку за щітку свого одягу, розриваючи піддатливу тканину на дві частини. Коли на тілі Лі Яоау висіла зуби, новозавершена стриптизерка відкинула колишню сукню в саму гущу підіймаю. Тканина добре промоклася духовною водою, і вони хоч трохи повбивають одне одного!
Зомбарі, що був з веселою гумкою, кинулися до хустинки і шукали якомога ближче підібратись до їхнього « прізвиська », не чуючись при цьому затоптувати своїх же. Фейко-муха поволі не стала: вишуканий стрибок над головами захоплених своєю здобиччю солдатів, і помчала до виходу з цієї проклятої печери.
Але дівчина не вчула, що її волосся Су Ло також дбайливо окропила горілкою, і це не укрилося від уваги Королем-Демонів. І всієї п'ятіркою вони поселили слідом.
Лі Яояу ледве не вибухала гнівом. Її обурив дикий потяг розвернутися і крикнути цим маніякам, що якщо вони хочуть духовної води - то нехай виколять її з Четвертої Міс, у неї, очевидно, цього довалом. Саме в цьому трясіння повітря не було, а ці зомбари розвивалися найкраще на рівні трирічних дітей. Як же приємно, коли ми відвідуємо музику глухих!
Попереду з'явилися ворота. Не рай, звичайно, але для Феї Ніфрітового Озера вони були нічим не гіршим. Зараз вона захопить їх і перед носопирками цих настирних диваків.
Дівчина зосередилась на своїй духовній енергії в ногах, прискорюючись до рятувального проходу і... Коли вона вже підбігла до чорних брам, їй на голову перевернули відро духовної води!
- Су Ло, гадина! - Зітхнула Лі Яояу, до напівсмерті перелякана несподіваним « душем ». - Коли ти вже здохнеш? Забирайся звідси, геть!
І знову вона виявилася в ролі мокри курки. Хто б міг подумати, що ця негідника додумається встановити таку пастку!
Очі п'ятьох Королів-Демонів тут же запалилися альовим полум'ям. Вони прагнули схопити дівчину, зняти з неї решту одягу, а потім...
Який чудовий аромат! Він зводить їх з розуму.
Мокро облизнувшись, вони кинулися до Лі Яояо, але не встигла та і резгнути, як величезна фігура мілину проникнула напереріз королям. Зомбарі, помітивши новоприбулих, злякалися і встромили у пащу липкі язики й шанобливо стали навколішки.
- Демонічний Бос, вітаємо Вас!
Ця істота була одягнена в чорні шати і нагадувала звичайної людини, тільки дуже великої — але обличчя... Випущені очі, зламаний-переламаний ніс, виплюнуті вперед губи, шкіра, покрита чорно-білими плямами, які, здавалося, постійно переміщалися - обличчя було спочиво черв'яками. Максимально огидний. Ясно, що це не для слабких.
Демонічний Бос окинув застиглу Лі Яояо похмурим поглядом і прохріпів:
- Симувати бушь?
Глава 742
Дівчина навіть не знайшла відповіді на цю пропозицію. Однак, тому її ілюстрацію особливо і не потрібно було: різким ривком притягнув до сих пір незмірне враження Лі Яояу за тонке талію до себе і присягнувся на похолоденому теляті, жадібно вдихаючи аромат її волосся.
Дівчина від страху зітхати не могла, вона ж завжди була феєю, маленьким чудом і скарбом, доселі ніхто не смів її ображати подібним чином, тим більше чоловік!
Занадто... Занадто близько! Ще й ці п'ять Королів стоять і ... П'ються! І облисуються! І втекти зовсім нікуди!
Це огидне обличчя, випароване виразками та бородавками з черв'яками - його крижана дотику змусила Фейко-мухів прокинутися і завоити в всю силу лікових:
- Пусти! - і навідмашь вдарила розщепленого монстра рукою по голові.
Ось тільки що міг її жалюгідний кулачишка проти сили демонічного Босса сьомого рангу? Він просто одним рухом схопив і зв'язав кисті дівчини за її спиною, поставивши Лі Яояу вигнутися, безшвидко вдернувши акуратну м"яку груди, яка тепер навряд чи не упиралася в обличчя монстра.
Ось тільки тому на сумнівні прелести мадам було щиро плювати. Утримуючи кінцівки однією рукою, інша, мерзко поблякла в тьмяному світлі панцирами личинок, що повзають по ній, вхопився за останню одеж Феі Нефритового Озера...
- Ні... Не... Умоляю Вас... Відпустіть мене! Я знаю того, хто має багато духовної води! Я відведу Вас туди! Будь ласка, відпустіть!
Але, хоча Босса в черепшці мозку мав більше проблем, ніж його тупих підлеглих, але прислухайся до вірування дівчини він і не думав. Бачу ціль - не бачу перешкод.
Зворушений і приглушені ридання Фейко-мухи почувся тріск... Біла ганчірка, яка недавно була найскорішою рубахою, полетіла до нетерпілих королів-Демонам.
А жахливі очі Босса не вдивлялися на перелякану дівчину. Тепер на ній залишалися лише рожеві стрічки, які приховували груди.
- Нет... - Прошепотіла зірваним голосом Лі Яояо, сльози керуємось по її щоках. З самого її народження з нею поводилися, як з коштовною порцеляновою статуеткою, всі її охороняли, лі та пісти... Ніхто ніколи не смів так поводитися з нею.
Але жалюгідний вигляд і крокодильячі сльози не змогли розжалобити головного демона. Повільно схилившись до дівчини, він зі смаком, насолоджуючись кожною секундою і сантиметром її тіла ... Почав вилизувати її. Жоден дюйм, жодна закладка з духовної води не могла уникнути його липкої проворної мови.
Він спустився нижче, і вже тут тонкою душівною організацією Лі Яояу не витримала: вона зосередила всю свою духовну енергію у правій долоні та вмозала по рожені зажмуреного від задоволення демона!
Бос, який не сподівався цього, відхинувся і впав на землю. І ця секунда вистачило дівчині, щоб вийти та пуститися навтік, блищаючи п'ятками і голим задом (коли його можна було так назвати), прикриваючи лише груди й частини животу). Вона стрімголов вискочила з кімнати і помчала, куди очі дивляться.
Посміла напасти на демонічного Боса?
Сухі породжені виразками губи чоловіка викинулися в холодній страшному ухмилці. Він, як нічого не бувало, піднявся на ноги і змахом руки дав наказ:
- В погоню!
Але раптово всі приміщення засвітились, а потім почались численні вибухи — печера демонів занурилася в небачене раніше божевілля.