Глава 721
Коли Су Ло вийшла з тронного залу, вона побачила постріл « горобця », який пролягав після того, як вібрації, Бієчен Юіна: завжди ідеально приготовані волосся тепер були закладені у стилі « я впала із самосвальної сили», одяг перепачка на дорожнього пилу і місцями навіть десь порвана — загалом, видок до крайніх непримітний. І на тлі всього цього безособовості, що поговорило від втоми обличчя горіли живі очі.
Побачивши дівчину, він відразу приосанився і вольготно обблокував себе про червону колону, посміхнувшись у всі тридцять два.
- Придихався ти, друже мій, таке шоу пропустив. Шкода, дуже шкода.
Біечен Юїн, зтиснувши в руці за спиною фіолетовий кристал, важко зітхнув:
- И правда, жаль.
Він кілька днів не плакав з коня, щоб досягнути Дворца Бієчен і повернутися до столиці; побоюючись засідки зі сторони сімейки Лі, підбурив Лан Сюаня та Анья Міна, аби ті видавали себе за свого друга, виманили на себе всіх послучених експертів. І ось ціль досягається — залишилося урочисто і помпезно увійти в тронний зал, акі лицар на білому скакуні, що примусив врятувати прекрасну даму... Спочатку він збирався зробити це, але в останню мить вирішив піднятися на дах і роздивитися ситуацію.
Все було враховано і прочитано, його план сміливо можна було назвати ідеальним... Єдине, чого він не міг передбачити, це те, що Су Ло зможе справити на себе всю свою силу.
Помести Су.
Новина про закінчення першого туру Ніччить між Ло та Феєю Нефритового Озера дуже швидко рознеслася по місту. Су Цзянь, з тривогою тримаючий « друку на пульсі», дізнався про все одним із перших. І як же він зрадів, почувши цю новину!
Звичайно, він ніяк не очікував, що ця потворна дівчина зможе так себе проявити, буквально встане рівну з Феєю Нефритового озера. Навіть якщо це була чиста вода, везіння теж є талантом.
Тепер же Великий Генерал з нетерпінням чекав повернення дочки, щоб з усією любов’ю і гордістю хвалити її. Настав час поповнювати прогалини у стосунках батька і дочки.
Він дуже шкодував про свою поведінку, і це принесе йому велику честь. Протягом усіх цих років він настільки зневажав Су Ло, що тепер вони були зовсім чужими для інших.
Але тепер все зміниться. Він буде ставитися до цієї дочки, як до перлинки, наче променя сонця в його долоні - і , окутавши її піклування та любов, їх майже втрачені зв'язки роду напевно незабаром повстануть.
Звист гострого ніжка, що потрапив у вікно і встромив акурат між великим та заклинаним пальцями Су Цзяня, різко перервався попелиці генерала С. Чоловік від несподіваності застиг, тупо втупився на гостру залізницю, поки його жахом не надихнуло від усвідомлення: наскільки ж має бути сильний експерт з такою точністю той кинджал? У голові нав'язливо крутилося одне питання: це він так потрапив, чи схибився?...
Су Цзянь відразу ж вискочив назовні, але справедливого стрілка і слід простивів. Однак, будучи на п'ятому ранзі генерала Су і не ризикнув переслідувати цього експерта, який був явно сильніший за нього - занадто висока ймовірність того, що той встиг наспигувати його залозами, як подушечку для шпильок, ще до того як Су Цзянь його помітить.
Коли чоловік усвідомив, що не має нічого спільного з кинджалометатами, то повернувся у великий зал. Звичайно, ножичок прилетів не просто так: до нього було прив’язане лист. І щось підбадьорювало Генерала, що не варто чекати від такого листа нічого доброго.
Настав вечір. Су Цзянь замкнувся у своєму кабінеті, щільно закривши всі двері і зашкувавши вікна. Кімната занурилася у темряву, тому було неможливо прочитати вираз на обличчі чоловіка. У його руках був той самий сувій, і супроводжувач на ньому вже зламався.
Су Цзянь, зітхнувши розвернувши лист, ще раз уважно прочитав. І, заривши, відкинув ні в чому невинного листка паперу на стіл.
Невідомий відправник повідомляв, що Су Ло не була його дочкою.
Глава 722
Вона не була його дочкою — підміною.
Це було просто.... Це жахливо! Су Цзянь відчував, що він зараз буквально вибухне від люті, мальовничий будинок своїми позіхаючими кишками. До побілих плиток кулак з гуркотом опустився на стіл, і тому невинні меблі кричала, скрипнула та розвалилася на щіточки.
Коли б ця новина прийшла раніше, то він без вагань викинув би з свого дому самозванку. Ще й під зад пнув раз-другою, виключно з естетичної насолоди.
Але він дізнався про це тільки зараз, саме в той момент, коли спостережна дівчина боролася з Феєю Нефритового Озера за місце учениці Гросмейтера Рон Юна, та ще й примудрилася пройти перший тур!
Що йому тепер робити?
Су Цзянь гнівно метался по кабінету, розбиваючи і роздмухуючи все, що потрапляло під руку. Мебель не вижила. Завіски теж.
***
Повернувшись у двір Гліцинії, Су Ло так там і засела, не висовуючи носа - отже, про буйнодопомічення свого фальшивого-паші була ні сном, ані духом. У даний момент її куди більше хвилювався другий тур. Гроссмейстер Рон Юн не сказав ні слова, ані натяку на зміст цього випробування. І з чого ж їй тоді почати?
Дівчина обняла дрібного бійку, як улюбленого плюшевого мішку, і втупившись підборідком у його лускачу макушину, зітхнула й запитала:
- Слухай, а ти випадково не знаєш, що на цей раз буде перевіряти Гроссмейстер? - Але, побачивши здивування на міську вихованця, сумна усміхнулася: - Гаразд, забудь. І все-таки, чому Рон Юн так добре до тебе ставиться? Можливо, він знайомий з твоїм татом?
Малий демонстративно розвів лапками: мовляв, господиня, запитай що легше.
Пам'ятаючи цього старого прохіндея - божественного дракона-старшого, в сенсі Су Ло роздратовано фирсіла. "Якщо будеш у небезпеці, розламай нефритову пластину, з'ясуюся і все й пошкодую" та його система безпеки виявилася абсолютно марною. Якби не Гросмейстер Рон Юн... Історія могла б закінчитися набагато сумніше, і цілком можливо не тільки для Су Ло.
Меланхолічні роздуми дівчини були раптово перервані стуком у вікно.
- Кому там не спиться в таку годину? – негромко проговорила вона нічному відвідувачеві.
- Це я, відкривай.
- Угу, ведмідь прийшов, - буркнув Су Ло Бічен Юїну, відкривши вікно. - Заходи, внутри поговоримо.
Ніч на дворі, всі сплять — навіщо занадто раз будити « коханих» домчадців?
Хлопець спритно перестрибнув через раму і в кімнату спочатку заплив його сонячна усмішка, освітлюючи собою все навколо, а потім він сам.
Сестрянка, - схилився в гуморовському уклоні Біечен і звунув їй в руку якийсь мішок, від тяжіння якого Су Ло мимовільно накренилася до землі. Не встигла вона прийти в себе, як з вікна почувся ще один голос:
- Сестрянка, - і в наступну мить у її другій руці опинився ще один такий же мішок, засучений Лан Сюанем.
На поклажу ще одного брата-акробату - Анья Міна, то биш — руки Су Ло вже не вистачило, довелося кинути на підлогу.
- Емм, хлопці а це?
Як і зазвичай, парламентер виступив Біечен:
- Сестренька, ми тут заглянули на вогник до Аптекаря Лену...
- Ага, на запирований такий вогник ... - Перебив його Лан Сюань.
- Загалом, після чудового вогника Аптекар Лен роздобрив і виговорив нам іспити, які будуть на перегонах через десять днів, - підхопив Ані Мін.
Через десять днів, трохи підвищивши голос і погрозивши хихікачим другом кулаком, він повернув своє право штовхати промову Біен Юін. І якщо вірити словам Лен Яна підшофі, - тебе, сестричка, як Аптекаря головного рівня, на цьому іспиті рознесуть в пух і прах.
- Тому, - багатозначно вставив Лан Сюань, — ми напоїв Аптекаря, не тільки розкрутили того на інформацію, але й умовили позичити книги, які йому дав Гроссмейстер Рон Юн.