Глава 707
Сказав би так крадольну фразу хто інший, його напевно закинули б смердючими черевиками. Так-так, всі ці поважні старці-міністри не полінувалися б нахилитися, зняти і запустити свою власну обвучку в его охальника. Ось тільки той, хто говорив, був не хто влучив, а сам Гроссмейстер Рон Юн, у нього предметами одягу не покидаєш. І найгірше те, що він так сказав, це правда.
Довелося це проковтнути стариганам.
Саме в цей момент Аптекар Лен і Су Ло буквально увірвалися в залу. Ніхто не посмів перешкоджати учневі Рон Юна. Але ще до того, як масивні двері відчинилися, дівчина жестом фокусника витягнула зі свого простору дрібного бійка, а на спантеличений погляд Лен Яна тільки посміхнулася:
- Так, невеликий туз в рукаві. Раз пішло така справа, можливо, це додасть шанси нашому безспективному підприємстві.
Очевидно, що Аптекар не міг відповісти на це запитання. Він не бачив давця Ґросмейстера на виручку маленького божественного дракона.
Але ось, вони вже в тронній залі.
- Вітаю тебе, Учелю, - шанобливо схилився перед Гроссмейстером Лен Ян.
Картина перед присутніми відкрилася дивно-комічною: сивоволосий старець, кіім був, як не молодий, Аптекар Лен, що зігнався в глибокому поклоні і з повагою називає « Вчителів» Юнца «легка за двадцять.
Обличчя Гросмейстера не змінилося, але він все ж кивнув і, пройшовши поглядом по учня, втупився на Су Ло - а якщо бути більш точним, на маленького цуценя в її руках. Присутні міністри могли поклястися, що помітили, як злегка здригнулися губи Рон Юна в подобі усмішки.
Аптекар Лен обвів очима помарнених придворних аптекарей, потім помітив недбало відведені клунки з пилюками... Очевидно, Ґроссмейстер ясно висловив свою веське «фе» цим ескулапам.
- Вчитель, я привів до тебе цю дівчинку - її дар у виготовленні пілюль справді хороший. Тобі варто поглянути...
Су Ло хотіла було вже виступити вперед, як помітила засмішку Фейко-мухі, яка з моменту її появи в залі сверліла Четверту Міс ненависним поглядом, що сама Су Лок безпечно ігнорувала.
Фея Hефрітового Узера ввічливо кашляла і, обклавши Аптекаря Лена оливково-медовим очей своїх, - чоловік ледь помітно зморщився, — м'яким пропелала:
- Боюся, Аптекар Лене, Ви спізнилися — вибори учнів вже закінчені.
У очах чоловіка спалахнула лють: нахалка, очевидно, розраховувала, що їй все піде з рук, тільки слухняно покручуватись умілою калюжею перед жіночим чарівністю було не в характері Лен Яна. Якщо йому хтось подобався - він виявляв прихильність до цієї людини в усіх аспектах її діяльності. Якщо хтось його дратував (а таких осіб була більша частина населення землі) - він і не думав це приховувати, розрізаючи правду-матку прямо у всіх на очах. І тому що він щиро співчував Су Ло, відповідно, до її вічного поврагу Фейко-мухе він відчував виключно ненависть.
- Ти хто така? І відколи це ти маєш право говорити за Учителя? А ну, живо випарувалася!
Очевидно, що Лі Яояу не очікувала такого сильного опору і в перші секунди лише плескала реп’яхи, а корова на пасовищі побачила двометрову жабу. Але в наступну мить її очі заблискували від тих, хто втікав зі сльозами на очах, дівчина сумно усхлипнула і викинула почервонілий носик з « прискореною, але не зламаною гордістю».
У повітрі з’явився осуд: « Як ви можете ображати такими словами цю ходячиву красу, Фею Нефритового Озера? » Але ось Аптекар Лен, очевидно не вражений цим фетишизмом відносно « нікчемних очей», розізлився пуще попереднього. У його словах надзвичайно правда, і ця поганка що, думає, їй все дозволено, кіль у неї настільки добре розвинені сльозні залози? Так, чим довше він на неї дивився, тим більше вона його дражнила.
- Кого ти намагаєшся тут надути цієї заплаканної мордашкою? Визнайте, що ви просто боїтеся вродженого таланту Су Ло куди потужніше, ніж ваш власний — ви їй не конкурент. І саме тому ти намагаєшся встати на її шляху? А сама зображаєш тут з себе обурену невинність!
Су Ло в думках запліднила проникливість старого. Ось що означає досвід! Наньгун Люня ця гадюка довгі роки за ніс горіла, а Лен Ян злету розпізнав її гнилий лицемірне натуру.
Аптекар Лен, як і завжди, не соромлячись у висловах видав усе, що він думає про всяких мадам-слезливі-окі, і, хоча мова його була далеко від витонченої - потрапив він точно в ціль, розкусивши всі думки та наміри Ліояу.
- Це не так! - скричала вона, намагаючись затаїти скручену ненависть якомога глибше.
Глава 708
Отже, тактика « Переможна я нещаслива, зжальте мене терміново!» не спрацювала, і Феі Нефритового Уера не залишалося іншого вибору, окрім як спробувати включити спокій та раціональність, щоб нарешті переконати цього шкідливого старого чоловіка якщо б не повірити в « Спокусність і чистоту» її душі, то хоча б просто заткнутися:
- Аптекар Лен, я ж не з стелі взяла цю інформацію. Врешті-решт, Гросмейстер тільки що оцінив багато пігулок і, можливо, він втомився ...
- Що ще за нісенітниця? - Перебив її неввічливим фиррям Лен Ян. - Кажеш, Вчитель втомився? Мельком оглянув якихось кілька бульбашок - і вже втомився? Та вже, хорошого ж погляду ти про нього, нічого не скажеш. І взагалі, чий він вчитель, мій або твій? Отже, годі поводитись так самовпевнено!
Від цієї тидри Лі Яояу стояла, як пиляний мішечок по голові нагріваючий і обтікала: ніхто доселі не смів так з нею розмовляти! Її все життя холили і лікували, в три хустинки та десяток рук утирали їй сльози і відразу ж виконували будь-яку її прихотіти. Маніпуляції вона навчилася давно і досконно, ось тільки зараз, шокована подібним поводженням, вона банально не знала, що сказати. І продовжувати прикидатися було вже неможливо.
Хоча вона вже вважала себе ученицею Гроссмейстера, але офіційного оголошення ще не було вимовлено — і це також не додавало їй спокою та впевненості в цій ситуації. Що ж, врешті-решт, у неї в загашках лицемірство залишалася ще одна маска.
Вона згорнула руки в кулаки і рішуче закрилася вперед, не дозволяючи Ленну вилитися у потік чергових заперечних промов, вона сміялася на коліна перед Гросмейстером Рон Юном:
- Учителю, я... Мова моя ворог мій, я сама того не їла і скривдила вас. Будь ласка, не гнівайтеся...
- Встань, - безколісний голос Гроссмейстера розсік ранкову тишу. Потім чоловік кілька безпорадно зітхнув і, кинувши погляд на як і раніше пофлірковий Аптекаря, з'ясував: - Ти ж вже такий старий — подивися, твоє волосся давно покрите благородною сивиною, а характер все така сама вибухівка та паршивий. Ось як ти з такою нормою збираєшся жити в майбутньому із однокласниками?
Після цих слів Фея Нефритового Озера ледве не підстрибнула від радості, що нахлинулась: однокласники? Він справді це сказав? Їй здалося, або він дійсно ... справді мав на увазі її? Тобто, Гросмейстер так непрямо погодився з тим, що вона його учениця? О, старий, чекай! Вона запам’ятала кожну дошкульну фразу, будь - яку образу нанесену їй сьогодні — відштовхуються шкідливому хрищу її дорогоцінні сльози! Тільки час дай, як тільки Гросмейстер офіційно прийме її у своїх учнів, вже вона відіграється! Вирішено!
Імператор Цзінь також прийняв рішучий намір відразу після закінчення цього заходу податися пряміком у Палац Нефритового Озеру і вирішити щодо дати весілля. Інакше, його душа, родина Лі може дуже швидко заздритись і прийняти хвоста - мовляв, « не знаємо-не відомо, зрештою, ваш син є лише другий принц, а ось Лі Яояу — учениця самого Гросмейстера Рон Юна!»
Але не всіх дуже втішила промова Ґроссмейстера — Лен Ян помітно скис. Чи ж Вчитель і справді вирішив взяти в учнів цю дволичну поганку?
По суті, Аптекар Лен був простою людиною: Лі Яояу — дівчина з іншого боку, а вже взяла стиль влаштовувати подібні концерти і без - йому відверто не подобалася. Інша справа, Су Ло - маленька, спокійна і точно не турбуватиме його за будь-яких дрібниць. Отже, нам треба спробувати просунутися крізь її "кандидатури".
- Вчитель, ти просто зобов'язаний поглянути — ця дівчинка дійсно дуже навіть гарна, можливо саме вона тобі і підійде куди більше всякого... Хм. Не думаю, що оцінка однієї-єдиної пилюки так вже тебе затримає.
Ґросмейстер у деяких роздумах пожер губами, мітнув черговий погляд на маленького божественного дракона, як і раніше осідає на руках в Су Ло, і під вибагливим поглядом Феї Нефритового Озера все ж кивнув:
- Давай уже.
Лі Яояу затряслася на секунду, чи варто їй самому принести « творчість» Су Ло або обійдеться, коли Аптекар Лен уже сміло простягнув Рон Юну білий нефритовий бульбашок:
- Вчитель, гарантують, побачене тебе просто покине в шок.
Поки Гросмейстер з підозрою косився то на Аптекаря Лена, то в пляшці, Фейкомаху не відривала пильного погляду від нього самого, сподіваючись прочитати найменші зміни настрою на його обличчі.
Звичайно, вона не вірила, що здатність Су Ло створювати пілюлі може перевершити її власну. Лише удача цієї маленької шалопендри була справді великою — щоразу, коли дівчата могли буквально перевернути ситуацію догори тормашками і вийти переможцем.