Глава 687
Навіть у Доворі Нефритового Озера - колиски всіляких талантів, відтепер Лі Аотань належить до найсильнішого! Та що там Дворец Нефритового Озера, на цілому континенті тепер не буде тих, кого йому варто було б по-справжньому боятися.
І саме Су Ло підняла його до таких висот... Навіть якось незручно було її вбивати. Про що це він? Лі Аотянь хмикнув: він з великим задоволенням заплесне набридливу дівчину, але, як подяка за заслуги в його культивації, так і бути, зробить це одним ударом і швидко.
Су Ло була близька до розпачу, але як і раніше продовжувала судорожно шукати вихід зі свого становища. Проти такого ворога не набігаєшся... У неї залишився тільки один козир: прикликати батька дрібного божественного бійці.
-Гадна дівчинка, а давай ти добровільно вийдеш, А я, так і бути, залишу твій труп придатним для поховання, га? Тому що, якщо я зловлю тебе сам ... Мва-ха-хо! — Скинений удар ребрам долоні в бік джунглів, і дерева затопилися, як підкошені. Навіть великі гаї постраждали — облетіли листя і попадали гілки, наче буря колосальної потужності.
І серед усього цього безособовості в вертикальному положенні залишилася лише розгублена і одинока фігурка Су Ло.
На губах Лі Аотяна заграла майже по-дитиці радісна усмішка, наче він тут не геноцидом перероджувачів займатися, а просто виграв партію в прятки:
- Ну що, люба, добігалася? Визнаю, швидкість пересування у тебе пристойна, ось тільки куди ти тепер збираєшся бігти, а?
Су Ло застигла на місці, стискаючи в долоні рятівний шматок нефриту, і у будь - який момент готова розчавити його та покликати про допомогу. На обличчі ні сліди паніки, байдужо потиснула плечима:
-Я взагалі більше тікати не збираюся. Нелогічно займатися - ти все одно мене доженеш, так до чого цей крос?
Здавалося, її слова здивували юнака - він не очікував, що дівчина і справді відкине свою улюблену тактику по порятунку. До цих пір вона була, наче риба - струмок, яка прослизне між пальцями і б’є на прощання мокрим хвостом.
-Су Ло, - в його голосі задзвонили нотки, підозріло схожі жалість, — чесно кажучи, мені дійсно шкода тебе вбивати. Протягом шести місяців, чи близько того ви вже досягли таких результатів з нуля — п’ятий рівень, жарт! - Ти не бачиш такого прогресу на континенті. Ти - маленький геній, що народжується в кращому випадку раз на тисячоліття. На жаль, нави... - Ти прикидаєтьсяш зітхання, - Ви сміялася образити сім'ю Дворца Нефритового Озера, і ми такого не терпимо, ми не в праве дозволити навіть такому генію, як ти, жити й розвиватися далі.
Очевидно, Четверта Міс у очах Лі - Аотня вже була небіжчиком — увесь його сірник підозрілим нагадував надгробну мову.
-Су Ло, тому що саме ти просунула мене на дев'ятий рівень, - в голосі хлопця задзвонила цинічна урочистість: - Щоб вшанувати тебе, я знищу тебе найсильнішою атакою 9-го рангу. Ну, щоб ти не так засмучувалася, ага? - від цих слів Су Ло ледве не поперхнулася від обурення: ось нічого не скажеш, добродійник! Однак Лі Аотянь, не зважаючи на те, що його жертва була нещасна, продовжив: - П'ять рівнів за півроку... Тц-тц, уникальніша геніальність, так ... А тебе напевно чекало блискуче майбутнє, не варто було тобі перебігти дорогу сім'ї Лі, ох не коштувало...
Вся його промова, кожна літера в ній була насичена лицемірством - що вже говорить, хлопець явно смакував той факт, що першою жертвою його новознайденої сили стане не звичайна людина, а її маленька талановита ворогня. Завершивши « співчуття», він кричав у сльозах і приклав до себе руку на груди, закликаючи духовної сили — її було так багато, що вона стала помітною неозброєним оком...
-Оглушлива електрична атака! — Він гаркнув, і на його долоні спалахнуло сліпуче біле світло.
І в той момент, коли величезна золота грозова блискавка задрижала і завмерла у його руках -
Глава 688
Хвиля духу надзвичайної потужності нахлинула і окутала все тіло Лі Аотян. І саме повітря засіялося іншим — така крижана аура поширилась на все найближче до нового дементору.
Експерт Дев’ятого рангу в тілі: поєднання духовної сили та ментального нападу на флакон.
- Похоже, іншого виходу у мене немає, доведеться розчавити цей шматок нефриту.... - Поїжнувши від пробиючого до кісток жаху, тихо зітхнувши Су Ло. Шкода, що вона так і не встигла до кінця дослідити Теневий відбиток. Але тепер, коли на кону стоїть її життя, очевидно не до Сантиментів. Навряд чи трупи вміють культивувати.
Вибір зроблений: скріпивши серце, дівчина з усіх сил стиснула в долоні шматок нефриту і...
Не сталося нічого гладкого, хіба що з’явилося непереборне бажання придумати дрібних божественних драконів! Бо хоч би скільки зусиль накладала Су Ло, тверда нефритова оболонка ні в яку не піддавалася!
Дівчина, наче наяву почула мерзенне підхоплення: божественний рептоїд попередив її, що при руйнуванні нефриту сховані в ньому техніки так само будуть знищені, а ось додати до цієї інформації маленьку таку помітку про необхідне для розтин артеріаці рівня, очевидно, замучив!
Поганий день. Дуже поганий.
Поки Су Ло відчайдушно моржалася, намагаючись придумати хоч який-небудь план порятунку під акомпанемент не припиняючих звучати в голові матюгов на адресу драконо-папи, Лі Аот'єн завершив формування атаки. І небеса розверзились: в сторону дівчини відразу ж кинулися кілька іскриючих грозових блискавиць, щоб слухняні плетіли навколо її тонкої шиї.
-СЕСРЕНКА! - Заволив Бієнн Юін, який старанно підвищує місця подій. Він відразу розтягнувся на землі, не витримуючись під ногами. Він був занадто далеко...
Кінець кінцем усе скінчилося, і все закінчилося набатем стукало у нього в скринях. Сестренку ось-ось підсмажать до стану вугільних плит, а коли Нангунь повернеться - він їх самих засуне в піч на повільний вогонь!
-Сестренка! - Лан Сюань мчав на допомогу, не розуміючи дороги: якщо з Су Ло дійсно щось станеться, то нехай він камінь на камені не залишить від Дворца Нефритового Озера!
Дрібний бійка бачив, як хазяйки заважали горювати...
Електрична петлі на шиї Су Ло, повільно затягуючись - мерзотник методично душив дівчину, бажаючи принести тій якомога більше страждань.
Обличчя розмальовувалося, голова кружляла перед очима замелькали мушки - а Су Ло могла тільки безпорадно хрипіти, наче з боку спостерігаючи, як життя по краплі покидає її тіло.
-Вуу... - Звив бійку, кликастій стрілою зірвавшись з плечей господині в напрямку до голені Лі Аотян.
Але хоч би як був шустр і ловець божественний улюбленець, сила дев’ятої ранги дозволила чоловікові легко схопити за шкірку малюка — він тільки й встиг кровожерливо клацнути зубами в кілька сантиметрів від такої бажаної кінцівки.
-Ти, прямо відпусти його! - Я знайшла силу гаркнути Су Ло. - Інакше всю твою сім'ю зітруть з лиця землі!
Ти ще смієш мені погрожувати? - З цими словами петля на шиї дівчини стискалася з ще більшою силою, вириваючи із її грудей болючий стон.