Глава 667
Мадам Су закричала, мимовільно запхаючи ногами в повітрі. Обличчя її налилося кров'ю, вени потворно здулися, шия зігнулась дугой, гроза ось-ось зламатися навпіл під лапи Сузня.
-Будеш ти говорити, чи ні? Говори зараз же, або я тебе придушу власними руками!
-Я-я, - здихнулася жінка, поперемінно змінюючи відтінок шкіри з червоного на синівато-фіолетовий. Здається, ще трохи, і генерал-таки виконає свою загрозу...
Раптом, коли тихо вибухнула « блискавка» - з рукава жінки вислизнув зловісний бульбашок.
Аптекар Лен нагнувся за цікавістю речей і, вдивляючись уважніше, зимно фиркнув:
-Так це ж посудина для зберігання трави Душевної Мощі! Дамочка, у нас тут віщ. Доки на руках, і Ви все ще смієте щось заперечувати?
Ненависть Су Цзяня знову спалахнула. Безжально струшуючи свою підвісну жертву, він грізно проривав ту в обличчя:
-Сучка! Ти посміла вбити мого сина! Та я тебе знищу, вигублю!
Тільки - но Су Ло вирішила втрутитися у цю дивовижну сцену, вона почала кричати. Вона розслабила руки, поклала руку на плечі батька і затягнула його розум:
-Достойний батько, вам слід заспокоїтися. Подібно до свого біологічного сина Матушки, старший брат міг свідомо завдати йому шкоди без жодної причини. Можливо, Матусю змусили або обманом на це піти.
Навіть Су Ло, на дух не переносячи Мадам Су, стала за неї від несподіванки Сю Цзянь навіть трохи підстил. Його огорнений гнів перестав затуляти очі, і тепер він зміг подивитися на ситуацію набагато більш реалістично. Він відштовхнув жінку, яка вже не мала кисню. Але допит, звичайно, на тому не закінчився:
- Житло відповідай! Хто дав тобі цю отруту?
У Великого Генерала в голові не вкладалося, як могла мати отруїти власного сина - він був її єдиною біологічною дитиною...
Су Ло, зважаючи на розплату, що відкотилася на підлозі жінки, спокійно кинула:
-Достопочитана Матусю, Аптекар Лен дуже незадоволена твоїм вчинком. Боюся, якщо Ви не відповісте на всі його запитання, він просто відмовиться лікувати старшого брата.
Здається, це невинне зауваження падчерки стало останньою краплею: Мадам Су, жалібно всхлипуючи, підповзла до Су Цзяню і, зачепившись тому у ноги, природно розридалась.
-Мій пане, я так помилялася... Я була засліплена безглуздою ревнивістю. У мене явно помутнівся розум, інакше я б ніколи не отруїла ось так Цзиньгуя.
-Ця Трава Душевної Мощі, хто тобі її дав? Кажи! - Бляха не розстроївся, як Су Цзянь, стихаючи прильнуту до нього дружину.
Жінка знову відлетіла до стіни, з рота виризнули крапельки крові. Вона ледве піднялася і не могла пролізти:
-Фея Нефритового... Озера... Дала мені...яд ...
Після цих слів, кімната знову занурилася в суцільну тишу, перериваюши хіба що схлипуваннями і спробами відкашлюватися Мадам Су.
- Як таке можливо... - Генерал, не відступившись на ногах, сів на край ліжка сина. - Так адже спочатку Су Цзіньгуя побили прихвостні сім'ї Лі, хіба ні? Ти, ідіотки шматок, вирішила вступити з ними в домовленість і отруїла Цзіньгуя? Та що ж ти за мати-то така! Дешевка! Шваль! Ти не варта того, щоб жити!
Очевидно, чоловік розійшовся не жартома: коли він підскочив зі свого місця, то висів у своїй люті і мітнувся до своєї дружини та від душі її пнув - по кімнаті пролунав оглушливий тріски ламаних ребер.
Ховати правду і далі не було сенсу, Мадам Су, корчачи і задихаючись від болю, з важкою видохнула:
- Справді... По суті, спочатку Цзінґуй не отримав важких травм. Лише кілька синців, очевидно, зробили інші ліки...
-Ти –! - Мир Су Цзяня повільно, але вірно порушився на очах. Він мітнув погляд на Аптекаря Лена, але той лише кивнув:
-Так, все так і було. Власне, я тоді дав тобі звичайні відновлюючі пігулки.
"Так що ж ти відразу не сказав!" - хотів би крикнути Великий Генерал, але замовк. Хоч би як хотілося йому скинути всю провину на когось ще, він не посмів виявити неповагу до такого шанованого старого.
Глава 668
-Тоді, що на рахунок минулої ночі? Тільки не кажи мені, що отрута... - Погрожуючи замовкнув Су Цзянь.
- Пройшла ніч... Минулої ночі прийшла Фея Нефритового Озера, дала мені отруту Гігантського Вісімного Скорпіона і сказала, що його буде легко нейтралізувати... Замовлення Су пошле Су Ло, цю огидну дівчину на поклоніння в Палац Нефритового Озера, і вони відразу дадуть нам духовну воду. Цинґгуй був би в порядку.... - Жінка виливала себе всю правду.
Генерал Су мовчав. Він не міг прочитати, про що думав.
Су Ло підняла іронічний погляд на "матушку" і, витворивши вселенську образу, скаржилася:
- Шанована мати, Ви насправді так мене ненавидите? Я настільки для Вас заноза в... Серце, що Вам навіть старшого брата не шкода?... Невже моя смерть для Вас важливіша за життя власного сина?.
Су Цзянь ривком підняв дружину з підлоги і відчутно струшив, так що та влізла від болю.
- Не мели дурниць! І ідіоту зрозуміло, що все це зробила ти сама, а тепер просто намагаєшся скинути вину на інших!
Сім'я Дворца Нефритового Озера... Це не той противник, якого могло б собі дозволити маєток Су. Тому Мадам Су і тільки їй самій доведеться відбитися за все.
Але жінка не засміялася з приводу думок свого чоловіка, а тому була занепокоєна криком птаху, який потрапив у вдушливий капкан:
-Це все Фея Нефритового Озера, це вона! Минулої ночі це була вона, і всього кілька хвилин тому- теж вона! Це вона принесла мені Траву Душевної Мощі і отрута "Один глоток-і ти на небіжчик ходок", змусивши мене вибирати! А що було вибирати, коли у мене зовсім не було виыбора.... - Завила на одній ноті жінка.
І тут, у « семейну розмову» раптово вклинився Аптекар Лен:
-Великий Генерал Су, я правильно зрозумів ситуацію: твоя дружина навмисно труїла сина кілька разів підряд, і кожного разу ви викликали мене для його лікування, так? Це що ще за кусень-милутка, я вам чого, кролик на побігушках?
Су Цзянь нервово хіхкнув на ховрах старого, аж поки з жахом не зрозумів: аптекар не жартує. Але все вірно, з боку Аптекаря Лена, це виглядає як фізичне знущання і неповага до його особистого часу...
Але не встиг він почати розсипатися у своїх вибаченнях, як Лен Ян, роздратовано помахавши руками і потопляючи на вихід!
-Аптекар Лен, не серчайте, прошу Вас... - поспішаючиво покакав за ним Су Цзянь.
Щойно налагоджені стосунки з Леном Яном були розбиті. А все через цю шалену... баби! Придушити б її, та часу немає!
Аптекар Лен був дуже злиденним, швидко перетинаючи зовнішній двір помеття Су. Чоловік настільки розлютився, що генерал ледве за ним поспівав. Але коли він догнався — старий чоловік роздратувався і відштовхнув господаря додому без жодних справ.
-Хі'ер, швидше, біжи до Аптекарю Лену і вибачся перед ним за нас! - Поганий старий хлопець був єдиним шансом на порятунок Цзіньгуя.
-Д-да! - слухняно кивнула Су Хі, весь цей час тінню слідчих за всією компанією, і замінила за Аптекарем. Не зрозуміло з чого, але його відношення до неї і вперто було якимось особливим, не стане ж її відкидати, вірно?.
На мить кімната Су Цзіньгуя дуже спорожніла. У вертикальному положенні залишилася лише одна Су Ло. Су Цзіньгуй напівмертвою тушкою валявся у ліжку, періодично вириваючи кров, Мадам Су розпластилася на підлозі - і судячи з судом та конвульсіям, отрута в її тілі теж почав своє чорне справу. Плюс биття Су Цзяня явно не пішло її організму на користь.
Су Ло, кілька хвилин полюбившись її жалюгідною скрученій фігурці з легкою посмішкою на горнятках перед "матусом".
Мадам Су впилася у дівчину лютим поглядом - це вона, все вона — через неї всі ці нещастя! Та ще посміхається, поганка така!
« Погана», схилившись прямо до вуха жінки, тихо шепотіла всього один фразу: « Сьогоднішня ‘ гостьість ’ у чорних одягах... була я.»