Розділ 597.
Су Ло люб'язно додала:
-Кстати, мені він теж заборгував. Попроси його приготувати відразу весь борг, будь ласка.
-Кронпринц ще і тобі щось винен? - Льонді Мен ушам своїм не вірила, щоб великий наслідний принц був у когось в боргу, так таке навіть у страшному сні не присниться! - І що ж він вам такого винен?
Я думала дати кронпринцу пару днів, щоб він міг насхрестити потрібну суму, але обійдеться. Передай наслідному принцу, щоб все було готове до завтра, ми обов'язково заскочимо на вогник, - оскали в всі тридцять два Су Ло.
Коли вони вже поверталися до карети, запряженої драконо-лошадью, Наньгун Левюні раптово обернувся:
-Кстаті, я відправив своїх людей, щоб охороняти садибу кронпринца. Якщо він спробує втекти, йому насилять шию, - і, галантно підсадивши Су Ло в карету, вони залишили абсолютно збиту з пантелику Ленді Мен.
Жіноча інтуїція підкреслювала, що вона тільки - но розвела осичне гніздо.
Наложниця кронприца повернулась до Усади.
Щоночі в саду лунали пісні й гімни, гори фруктових височіли над столами і лилося вино. Кранпринц гуляв і веселився, ні сліди паніки, ані краплі нервовості — що то не був схожий на боржника.
Помітивши, що наложниця повернулась, кронпринц відразу підхопив її і з радістю закрутився. Кубок вина відразу ж був вкладені в руку жінки, і вона, щоб не ображати господаря, тут же його осушила.
Його впевнений і щасливий вигляд заспокоїв Ленді Мен, навіть якщо той мав борги й борг, то явно не важливий.
Наложниця ігриво пробіглася палицями по грудях чоловіки та солодким утробним голосом муркотіла:
-Ваша Високість сьогодні стикнулася з однією кумедною ситуацією, і тепер я не знаю, розповідати Вам, чи ні.
- Ось як? Ну, якщо вже ситуація кумедна, так поділися, розвлені мене, - кронпринц ніжно стиснув стегно хихикнулі Лянді Мен.
Невже Наньгун Люцзюй забув про свій борг? Ні. Але він був упевнений, що про нього забули Су Ло і Наньгун Люнґ. Коли він повернувся з острова Аметиста, то не знаходив собі місця і постійно зривався на інших. Кожного дня йому було страшно бачити цих двох дітей та вимагати боргів.
Але пройшов день, два... Цілий місяць, але від братця і мерзкою Су Ло не було ні слуху, ані духу. І, поступово, кронпринц заспокоївся. Він вирішив, що коли вони відразу не вимагають платні, то вирішили навернути все жартома — хто може припустити, ніби він має таку кількість кристалів? Дурниці це все, баловство.
І ось, його наложниця розповідає про « найгіршу ситуацію» як вона зустрілася з Су Ло, а потім і принцом Ціннем. Звичайно, мудро опустивши подробиці про свою хамську поведінку і безардонності її кучера.
Спочатку, на обличчі кронпринца блювала легка усмішка, але у своїй розповіді вираз його сумне.
Коли він почув про Су Ло, його руки мимовільно стискалися в кулаки.
Коли в історії з’явився Нанґун Льоунь, зараз кольори відразу покинули обличчя чоловіка.
Коли він почув про борг...
- Що ти сказала? - Кранпринц різко вскочив, так що Лянді Мен, спокійно розміщалась у нього на колінах, з гучною "ой-ей!" хитнулася на землю.
Дамочка вже захлюпала носом, намагаючись зобразити з себе бідолашну-несню, але наслідний принц одним рухом підняв її за ширку на ноги, ще і струшив для переконливості:
-Ти щойно сказала, що Нанґун Льюнь і Су Ло прийдуть завтра вимагати оплатити борг?
Розділ 598.
Ця новина була як грім серед ясного неба, кронпринц стояв, наче прибійний, і мало не трясся. Лянді Мен зовсім не очікувала такої бурхливої реакції, горла злилася тисками і голос взагалі не слухався. Невже, кронпринц і впрямь щось заборгував цій парі? Але ж...
-Ваші Високість, чому ви так переживаєте? Ви ж величний наслідний принц, невмієте розрахуватися з якимось довгом? Ні, якщо в мішка не вистачає коштів я так само можу додати золото, срібло і деякі коштовності.
Її слова змусили кронприца « відміряти»: чоловік ніби вибухнув з люті і навідмаш вдарив жінку по обличчю:
- Ідіотка!
Від такої оплеухи, у бідолашних жінок в вухах задзвонило. Вона не розуміла, чому?.
А кронпринц все не внімався, безупинно рича:
-Золото, срібло, коштовності? Ідіотка! Думаєш, я не зміг би і сам виплатити такий борг?
Величезна, просто неймовірна кількість кристалів — ось його ярмо! І якщо б ця набита не нагадала їм про борги, вони могли б і зовсім забути про неї! Ця думка викликала непереборне бажання задушити свою наложницю!
Якщо Ваш борг - кристали, то у мене є... - Хоча Ленді Мен не розуміла, чим заслужила таку грубість, але рефлекторно спробувала загладити провину.
Але, здавалося, кожен її звук робив тільки гірше:
- Идиотка! Та що ти знаєш? Скільки кристалів ти маєш? П'ять? Десять? Навіть якщо й сто зелених кристалів, мене це не врятує!
Наньгун Люцзюй метал громи і блискавки. Він був абсолютно впевнений, що принц Цзінь і Су Ло навіть не збиралися зжадати з нього оплату боргів, але втрутилася ця дурна баба, розлютувала їх і тепер ... Тепер вони прийдуть по його душу.
-Со-со-сотня кристалів зеленого кольору...-обескуражально промімала Ленді Мен.
- Якби борг складав всього сотню — це ще терпимо, але ні! - Кранпринц, намагаючись випустити пар, навів новий удар наложниці, чому та відлетіла в стіну.
Жінка розбила лоб, який складався з величезної посохлій шишки. А кронпринц все не внімався, тремтячи всім тілом від люті, різко вказав пальцем на мало не ридаючої Наложниці:
- Ты... Ти просто шльондра! Почекай, якщо завтра вони дійсно з'являться і зажадають оплати, ти ... Я не залишу від тебе мокрого місця! Здохни, тварюко! - Чоловік з усією дурою пнув на землі Ленді Мен і, кинувши останній презирливий погляд, швидко пішов геть.
-Ваші Високість, куди ж Ви...
Лянді Мен спробувала повзти, але кронпринц вже вибіг на вулицю.
Невже він просто вирішив втекти? Що ж там за астрономічна сума була, що сам наслідний принц ...
Лянді Мен хотіла попередити свого пана про те, що сказав їй Його Високість принц Цзінь, але Наньгун Люцзая вже і слід простил.
Очі застикали сльози, кожна клітка тіла ридала від болю. Наложниця ледве піднялася і сіла на стілець, затискаючи рану рукою.
Ну і день видався.