Розділ 581.
- Я дбаю про наші відносини, це дуже зворушливо, між іншим, - гордо затягнувши ніс, проголосив хлопець. І з хитрістю: - Чи не виникло ще непереборного бажання негайно вийти заміж за мою Величність?
Су Ло на секунду навіть задихнулася від такого різкого переходу, але все ж знайшла в собі сили байдуже-президентливо фиркнути:
-Мечать не шкідливо. Наш випробувальний термін у три місяці ще навіть не почався, так що порозумілий запал, -и демонстрактивно відсунулися від нього на іншу край лавки.
Зрештою, з якою категорично не погоджувався Нанґун Люунь — це була жахлива боротьба за нещасні сантиметри лавочки. За цим нецарством їх застукав Управитель Ван, який мало не знепритомнів через вигляд дурного пана.
Су Ло, помітивши наближення іншого, відразу випустив затиснутий ніс Наньгун Ліюня і сіла капелюшникно-пристойно, розгладивши спідницю та склавши ручки на колінах, вдаючи з себе саму мудрість і добродійник. Наньгун Левунґ, потираючи шнобель, послав дуже незадоволений погляд у застиглу домочадку і внаслідок цього підторкнулися ноги й він хитнувся прямо на землю, де стояв.
- Ти виконав, що я доручив? - З усією строгістю запитав звично-високомірний і зневажає весь світ принц Цзінь.
Бідолаха від хвилювання весь покрилася крижаним потім.
Су Ло не переставала дивуватися, як Нанґун Люунь, цей посміховисько-хуліган, може вселяти такий тваринний жах у всіх і вся, якби він був сам Сатана? Звичайно, їй і в голову не приходило, що « доброзичлива» він може будувати з себе виключно у її присутності і тільки для неї однією може проявляти поблажливість, для всіх інших він як і раніше тиран, деспотичний, самодур та диявол у тілі.
Вправитель Ван ледве піднявся на трясучих ногах, підбіг до Нанґун Левюню і тремтів руками простяг тому складний папір. Принц Цзінь, кинувши лише короткий погляд на цвіркун, відразу поклав документи в руку Су Ло:
- Сховай це гарненько.
Дівчина кивнула і відразу звунула цікавий носик в паперу: виявилося, це були документи володіння землею та будинком у цьому дворі.
- Що? УСІ Південні Гори належать тобі! - З розширеними від жаху очима вигукнула Су Ло.
- Тепер усі Південні Гори належать ТЕБЕ, з акцентом поправив її чоловік, ніжно дивлячись на шоковану крихітку.
- А хіба це не занадто дорогий подарунок? - Су Ло ледве втрималася, як би не обмахнутися документами від палючого жару до обличчя.
-Ти врятувала моє життя, або, на твою думку, життя моєї Величності коштує дешевше якогось клаптика землі? - Очі принца Ціна загрозливі звузилися.
Су Ло відразу змінила свою думку про доброродство і вирішила проявити розсудливість та прийняти подяку Наньгун Левюня, аж поки його жест доброї волі не вийшов їй на життя.
Управитель Ван тихо стояв в сторони і поглядом просвердлював діру у Четвертій Міс Су. Здається, що цей старий дуже довго перебував у горах і майже не міг нічого зрозуміти. Його Високість, завжди дивлячись на жінок, як на порожнє місце, а то і як протипожежну перешкоду, привів сюди цю юну панночку. І не для того, щоб здиратися чи вбити, а щоб подарувати їй Південні Гори... Південні Гори, чорт забирай!.
Наньгун Левуні, помітивши здивування і надмірна увага до його маленької Управителі, застерігав на нього. Бажання й далі розглядати дівчину зачісувалося в голові.
-Перед тебе майбутня Принцеса Цзінь, - байдужо кинув Нангун Люнь, остаточно добивши бідолаху-Вана.
Су Ло, нахмурившись, щось пробурмотала, але Управитель зреагував швидше, відразу ж руснув перед дівчиною:
- Принцеса!
-І ось обов'язково тобі всіх дурувати? - Зморившись від такого поводження, з досадою кинула Су Ло Наньгун Люню.
- Ні, все одно це станеться рано чи пізно, так що, тобі слід вже зараз звикати до подібного навертання, - досить мурскнув хлопець, очікуючи потираючи ручки: незабаром вона стане його.
Розділ 582.
Звичайно, Управитель Ван повернувся до дому і першим повідомив про статус господаря (найменше, їхній теперішній господині), а також попереджував усіх заздалегідь, як звертатися до нього.
Дівчина хотіла обуритися подібною самолюбством деяких нахальних осіб, але п’яний аромат концентрованої духовної енергії знеохочував її. Довелося залишити саркастичні коментарі до кращих часів.
Наньгун Левун і Су Ло розташувалися на галявині, сівши біля своїх ніг прямо на густу траву та почали культивувати.
Дівчина взялася за розвиток елементів вогню, автоматично займаючись елементом простору. Вона вже досягла Царства весна, що пуліє, і через два тижні наполегливо працювала на рівні Пілаючої Річки. Тепер її полум’я збільшилося майже в п’ять разів у порівнянні з попередніми ранами, які не могли принести задоволення.
В її власному просторі справа так само не стояла на місці. У битві з Су Цін вона випадково (метод наукового тика, ага) змогла досягти другого рівня Теневого Видруку і до її арсеналу додалась Простеча Пустота. На жаль, поки що ця "пустима" була до образливої маленької.
Су Ло покрутила в руках шматок нефриту, який їй презентовал Преподобний божественний Дракон, всередині нього приховувалася Просте Пустота. Вона була настільки велика, буквально необмежена, ніби цілий світ — де божественний Дракон був царем і богом, в його владі було керувати швидкістю та гравітацією цього простору, тут він міг все що завгодно.
А от Пустота Су Ло була крихітною, розміром з обхват її рук. Крім того, вона не могла контролювати сили в цьому просторі.
За своє не так вже й довге перебування в цьому світі вона встигла нажити купу ворогів — один тільки родина Лі що стоїть, і тепер їй потрібно тримати вухо заспокоєним. Цей шматок нефрита одного разу може врятувати їй життя, а тому краще його приберігти на крайній випадок, ніж бездумно використовувати його для швидкого просування своїх здібностей.
Коли Су Ло відчинила очі, за культивацією промайнуло світло.
Він все ще нерухомо сидів на вулиці Левюнь, судячи з напруженого обличчя його культивація була в самому розпалі.
Су Ло вирішила не турбувати його і тихенько встала.
Холодне повітря з’єднувало холодну свіжість та чистоту, і буйна рослинність тішила око. Дівчина неквапливо прогулювалася по саду, коли відчула якийсь рух поблизу, якісь слабкий відголосок життя, що виходить, очевидно з-за стіни. Прислухавшись, вона змогла визначити, що це чиє-небудь дихання, причому, подих кількох людей.
Су Ло здивовано здивувалась: кого це важко принесла в таку безбожну годину до підніжжя цих мурів? Але коли можна все дізнатися, то дівчина легко заскочила на верхівку муру.
Як виявилося, внизу сиділи двоє, хлопець і дівчина. Су Ло, не знеохочувалась і почала сміятися: у цьому світі вона мала небагато знайомих. Але їй доводиться постійно зустрічати тих самих людей на своєму шляху.
- Ей ви, двоє, чого це ви тут робите? — Пріхотно засівши на стіну і балакучи свіченими ніжками, з шехідною ухмилкою гукнула Су Лоперочку внизу.
- Ты... Як ти тут опинилась? - Лю Жосюе, втягнута культивуванням, ніяк не очікувала, що у таку рану їй може хтось перешкодити. А коли піднявши очі і вдивляючись у ранковий туман, вона побачила дівчинку, яка наздогнала її, то засміялася зубами від ненависті.
Рик Лю Жосюе також витримав з культивації Лу Ченфенга — відкривши очі, він відразу зустрівся поглядом із ухмляною мською Су Ло, що не явно додав йому хорошого ранкового настрою.
-Ти взагалі усвідомлюєш, де перебуваєш? Наглавши дівча, і вистачило ж сміливості опинитися саме тут! – відразу ж пішла в наступ Лю Жосюе.