Глава 565.
Він поводився з нею жорстоко і безжалісно, ніби стирав усе те добре, що між ними було. Його ніжність була, наче гра, обманом. От тільки Су Ло не вірила йому. Вона відчувала, що його холод — це лише маска для прикриття болю та образи. Отже, щоб дійти до нього, потрібно зірвати цю маску!
Дівчина вхопилася за його рукав (прямо, як він раніше!), і проканючила:
-Наньгун, я була неправа.
Чоловік здригнувся від її слів, але все ж залишився стояти, завдаючи підборіддя догори. Навіть не глянувши на Су Ло, він холодно кинув:
- Відпусти.
-Не пущу! - Уперто похитала головою дівчини і притиснулася щокою до його долоні, всіма своїми словами демонструючи, що єдиний варіант від неї відв'язатись — розпилити всю руку.
-Д-да ким ти взагалі себе засміяла? - Наньгун Люнья аж задихнувся від подібної наглухості. - Це моя рука, між іншим, і-і-ї не можна хапати і жмакати кому ні попадаття! А ти всього лише жалюгідна нікому не потрібна дочка наложниці маєток Су, та ти вся повна і нігтя мого не коштуєш, не те, що цілу кисть! А ну, віддавай кінцівки, кому говорять!
Проте, незважаючи на як і раніше сердито-вороцький тон, Су Ло відчула, що чоловік пом'якшився. Дівчина непомітно посміхнулася краешком губ. Давай, сердися, обуришся, вередуйся. Тільки не було б такого холодного байдужня, а з поганими манерами вона вже багато разів поводилася. Тільки б просто стриматися і не приблизити його зі злістю.
-Наньгун Люні, ти обманщик! - образливо вигукнула дівчина.
Принц Цзінь був явно збитий з пантелику настільки різкою змінною теми, і навіть на секунду забув про своє бажання зовсім не розмовляти з цією жорстокою дівчиною:
-Нісенітниця! Моя Величність ніколи не бреше. І клятви я ніколи не порушував, так що, маленька, не базікай мені тут дурість!
Звичайно, він ніколи не порушував клятви - хоча б тому, що всіма силами намагався їх давати комусь в принципі.
-А ж тільки вчора ти присягався перед небом, невже забув? До старого склерозу, наче рано - вранці, невпізнано пам'ять дівчини? - Дуже дивно. - Може, нам піти і пошукати Лі Аоцюна, щоб він засвідчував той епічний момент?
Наньгун Люун трохи поспішав від такого напору. Справді, та присяга виходила з глибин його серця, як він міг забути її?
- Що, сталося диво і пам'ять повернулася? - Побачивши замішання на обличчі чоловіка, продовжувала саркастичний наступ Су Ло: - Нангун Люньяне, на все твоє решту життя - ти мій. І, якщо вже я сьогодні тобі так не мила, що ж... тоді я... Я... Не дозволю тобі одружитися з ким або взагалі, ось!
Вони стояли один проти одного, близько-близко, вона - закинувши голову, і він — схилившись над нею, очі в око. Його погляд був розгублений, і в очах Су Ло співало свято. Нарешті, губи дівчини розтягнулися в сліпучій ніжній усмішку:
-Наньгун, я була неправа, дійсно помиляється. Давай просто зробимо вигляд, що я білизна об'їлась, ну чи щось в цьому роді - і більше не будемо сваритися на цю тему, йде?
Чоловік зморщився, але холод у його очах відступив.
Су Ло знову посміхнулася, закріплюючи ефект:
- Я дійсно визнаю свою неправоту, тому, припини злитися, гаразд? Давай миритися, га? Твоя буйнопоміція може погано закінчиться, в першу чергу, для тебе самого.
Глава 566.
-Пфф, тепер, коли ти нарешті визнала свою провину, знай — занадто пізно, - високопарно заявив Наньгун Люні, демонструючи відвернувшись.
- Поки ти все ще чекаєш мене, нічого не пізно, - ніжно проворкувала дівчина, обходячи принца Цзинія і заглядаючи в його насуплене обличчя.
У всякому разі, він більше не кричав і не намагався вигнати її геть, а це вже прогрес. Трохи зусиль, і він напевно відтає, а вже наполегливості Су Ло не займати.
Чоловік роздратовано скрипив зубами:
-Своєнтарна дівчинка, ти з чого це взагалі вирішила що можеш якось на мене вплинути?
- Ну, врешті-решт, не ти один в цій кімнаті відрізняєшся надзвичайним упертістю, а якщо довго мучитися, як сказано ... - Спокійно помітила Су Л.
- Як я, ти просто забагато про себе помилялася, думаєш, тобі ця самовпевненість до обличчя? - Пикнув чоловік і знову відвернувся.
-Значить, тобі не подобається? Що ж, тоді я йду, - зобразила вселенську печаль Четверта Міс і повернулася до виходу.
Наньгун Левюнґ підстрибнув від такої заяви, отже ця дівчина вирішила просто так узяти і піти! Він смикнувся, рефлекторно бажаючи гукнути її, якось зупинити, але так і замер, не в змозі вимовити ні слова.
Але цього не вимагалося, бо Су Ло відчула його спиною і відразу обернулася через плече та усміхнулась:
- Що таке, язик проковтнув? - Я поверну йому недавню шпильку, хіба ти тільки що збирався мене зупинити? Боїшся розлуки зі мною, вірно? Невтомно затемнився обкликнути мене?
У хлопця від цієї ігриво - висловливої промови безпорадно опали руки. Погляд, повний дитячим образом — як він міг повестись на провокацію цієї лисиці? - І знову Су Ло залишалося милуватися тільки його спиною.
- Гаразд, гаразд, нікуди я не піду, - дівчина повільно підійшла до нього і, легонько доторкнувшись його руки, ніжно посміхнулася. - Я залишуся тут, складу тобі компанію. Якщо ти не заперечуєш.
Наньгун Левюні, намагаючись виглядати як і раніше байдужим, поспішно кинув:
-Так і бути, але тільки тому, що ти буквально благала мене дозволити тобі залишитися.
- Звичайно, ти намагався мене випнути всіма силами - посміхнулася дівчина. - Коль тобі буде легше, це я сама, безсоромниця едакая, прив'язалася тобі в компанію. Таке положення справ Вас влаштує, моє Королівське Величність принц Цзінь?
Мабуть, у її тоні все ж таки прослизнули іронічні нотки — чоловік так і скрикнув від самозневажливих промов. Від його кислої мочки Су Ло хотілося просто розгулюватися.
- Та годі тобі, не сердись, це шкідливо для загоєння твоїх ран, - жартливо штовхнула його в бік дівчина, але наступного разу її погляд став серйознішим: - Чому ти не лікуєшся? Що це за жалюгідні витівки, які не можна навіть назвати перев’язкою? Твої слуги повністю облінилися.
Наньгун Люнґун захопив Су Ло на м’який диван, акуратно влаштовуючи своє голе тіло і періодично кліпаючи від болю.
-Вони не облінилися, я не давав ніяких вказівок.
Дівчина роздратовано похитала головою:
-Ти, людина-катастрофа, з моменту нашої зустрічі (який був не так давно, між іншим!) тебе в який раз всього поранили. А тебе тут вважають мало не богом, і не соромно тобі вічно так підставлятися, Ваше Високість?
Наньгун Левунь скрипив зубами і процідив:
- Я хочу сказати, що це все через тебе!
До зустрічі з цією дівчиною принц Цзінь завжди з будь-яких сутичок виходив цілуватоньким, але після знайомства з Су Ло... На нього, наче з мішка, нанеслися всілякі стихійні лиха. Довелося просто звикнути і змиритися.
Су Ло показала йому мову, але більше з шкоди - якщо подумати, то вона дійсно часто непрямо була винна в проблемах цього маніяка-дівця. Але вже точно не цього разу!
- Ти ще скажи, що це я наказала тобі знищити банду Довгого Ху, - фиркнула дівчина. - Давай, обвини мене у всіх смертних гріхах.