Розділ 559.
Він чітко зрозумів, що в очах коханої дівчини він був нікчемним. Всі його зусилля, залицяння, спроби налагодити стосунки - тепер здавалося абсурдними і смішні. У його серці не було гніву, лютості — неначе в очікуванні страшної бурі.
Наньгун Левуні востаннє вдивився у риси такого обличчя, і наступної миті розвернувся та пішов геть.
Су Л не міг вільно пересуватися, тому втупилась у спину енергійно видалених фігури.
Він справді йде? Ось так просто? Залишивши її тут?
Дівчата відчули сильний біль — чому він так поводиться? Серце боліло, накоїла якусь неясна тривога, наче погане передчуття.
-Наньгун Люньє, зупинись! - Су Ло голосно вигукнула.
Вона була в такому замішанні і розгубленості, що навіть почала шепотіти розповісти йому всю правду, нічого не приховаючи. Дівчина вирішила: якщо Наньгун Луюні зараз зупиниться - була-не була - вона розповість йому все.
Він не зупинився.
Навпаки, навіть прискорився — зараз, він не міг дозволити собі залишитися, просто не зміг. Чоловік добре знав свій характер і не був упевнений, що зможе стриматися від дурниць.
Наньгун Левуня, що виходить з гори, ставала все меншою до того часу, коли зникла зовсім. Су Ло залишилася одна, посеред опустеляючого залу. Дівчина обхопила себе за плечі, ніби від холоду. Звідки в цій кімнаті такий сильний крижаний вітер, і чому вона не помічала його раніше?.
Як вона зрештою повернулася в маєток Су, Су Ло не пам’ятала. Її пам’ять про ту ніч була повністю злива. Вилив вітер, і з неба потоками стікала вода, ніби хтось забув закрутити кран у величезній раковині. Дощ несамовито хлестав землю, від грому було абсолютно неможливо заснути. Неморальні думки так само не сприяли здоровому сну.
Су Ло вяло сиділа за обіднім столом у компанії Лу Ло і величезних мішків під очима. З тих пір, як вона перемогла Су Цін, з'ясувавши світові свій талант і після того, коли Наньгун Люні вступив через неї в конфлікт з родиною Нефритового Озера, разом із дівчиною нарешті почали ставитися до мене. Дні в Помесці Су стали не на зразок спокійніше.
Те, чи Су Цзянь і справді відчував провину перед молодшою дочкою, то банально хотів « підлизатися », але від тепер Су Ло стала улюбленкою їхнього дому. Жодна «плюшка», що з'являється в маєтку Су, не проходила повз Двора Гліцинія, а саме Су Ло заповнювала найкращі речі першої. Крім того, слуги так само почали поводитися куди ліпше, а то й намагалися не потрапити на очі.
-Місс, спробуйте цей фрукт снігового лотоса, його знайшли за тисячі кілометрів на північ звідси. І він дуже свіжий.
Лу Ло з благоговінням нарізала найцінніший фрукт на маленькі шматочки і старанно встромлювала у кожен по бамбуковій паличці, щоб господині було зручніше відкусити. Плоди сніжного лотоса були неймовірно смачні, але вони також зміцнювали тіло і підвищували ефективність культивації. Ці чудесні фрукти було дуже важко знайти, і вони коштували їх відповідно до байок.
Імператор вилікував Великому Генералу два плоди, і один з них був скріплений серцем передав Су Ло. Загалом, папа вовсю демонстрував своє «особливо» відношення до молодшої дитини.
-Місс, ну спробуйте ж! Раніше ми навіть не могли понюхати такого. Але ми навіть не могли дивитися на це чудо, тому - Лу Ло вівсю насолоджувалася принадами їхнього теперішнього життя.
Су Ло ж сиділа за столом, підперши голову руками, і не виявляла жодного інтересу до напучування своєї вірної служниці. Думки нерядово роїлися по черепушці, але вловити хоч одну з них було неможливо. Ось так і сиділа з порожнім нічого не висловленим поглядом, ніби в оціпенінні.
-Мисс... - Лу Ло була стурбована — з тих пір, як вона повернулася минулої ночі, її пані поводилася надзвичайно дивно. Зазвичай вона була повна енергії і життєвих сил, зараз же, її ніби хтось випив до самого дна...
Су Ло байдуже махала рукою:
- Ти їси, їж, про мене не хвилюйся, - і знову незбагливо втупилася на дощ за вікном, занурена у свої думки.
Розділ 560.
Су Ло відчувала себе винною.
Вся ця вчорашня ганебна ситуація ніяк не йшла з голови. І ці сумні очі Наньгун Люня... чому то вона не могла від цього просто відволікнутися і продовжувати займатися своїми справами.
Хоча, це ж він напридумував собі що - це він не дав їй і слова сказати в кінці-кінців, цей хлопець накинувся на неї, акі дикий звір, і навіть губу прокусил, ось! Не вибачатися їй тепер перед ним.
Проте, незважаючи на всі аргументи розумної справи, Су Ло почувалася винною. На душі було муторно.
За дверима почулися швидкі кроки.
-Преподобний Бієнн, це будуар Міс, Ви не можете так просто сюди увійти, - пролунав сварливий голос Нянки Сао Су.
Проте, згідно з кроками її героїчна спроба « обстоювати честь» Су Ло успіх не увінчалася, і незабаром тканина була безцеремонно віддертна і в проході здалося стривожене обличчя Бієчена:
-Сестренка, йдемо швидше!
Серце дівчини на секунду застигло, щоб потім зайти в скаженому ритмі. Відчуття, що сталося щось жахливе, накрило з головою.
- Щось сталося з Нангун Левунем? - Вона безбарвно вимовила, з важкою легкістю слухаючи свій голос крізь удари власного серця.
Тільки зараз вона зрозуміла, що дійсно турбується за цього дурного збоченця...
-Отже сталося, я розповім тобі все по дорозі, тільки давай швидше! - Нетерпеливо кинув Бієнн Юін.
-Тоді пішли, чого ми чекаємо? - Су Ло вирішила навіть не переодягатися, так і пішла в простому білому плаття.
-Мисс... - тільки і встигла крикнути їй в спину Лу Ло, принісши тарілку з грибним супом своєї господині.
Деякий час вони мовчки їхали в кареті, поки Біен Юін не витримав:
-Сестренка, велике тобі спасибі за вчорашній дар.
- Ну, ви самі це заслужили. Зрештою, це ви зловили тих піратів, - спокійно відповіла дівчина, ненавмисно поївшись, їй було дуже неприємно згадувати вчорашній інцидент і все пов'язане з ним.
Але коли Біен Юін почав говорити про такі незначні речі, то це означає, що з Нанґун Левюнем все не так погано, як вона вже нафантазувала собі.
От тільки хлопець не внімався. Подивившись головою, він пильно взирнувся у Су Ло:
- Чи знаєш ти, що виявилося всередині тих каменів, коли ми їх розрізали?
- І що ж? - Нечувано покинула дівчину. Як же, чи не знати їй.
- Усередині кожного з них був кристал! У кожному-прекаждом! - Бієнн схвильовано вигукнув. - Сестренка, як ти це зробила? Це неможливо, нереально, незбагненно!
Сім’я Біечена часто брала участь у таких азартних іграх на каменях і всі кристали, які добували в подібних змаганнях, передавалися « замолоду» для того, щоб вони могли культивувати. Проте Бієнн Юін ніколи не бачив такого ремесла, як Су Ло. Він був упевнений, що її методи не впровадять. Адже він сам бачив на власні очі — вона просто вилікувала перші камені, але зрештою у кожному з них чудом виявився кристал. Та ще й високий клас!
Хіба очі Ло Ло - Ла можуть бачити крізь твердий камінь?. Та ні, бути того не може!