Розділ 451.
Не можна було допустити, щоб Наньгун Левуня відволікав — переривання відновлення може спричинити проблеми з культивацією в майбутньому. Су Ло не мала права подібне допустити.
Секунду роздумів, і дівчина рішуче вирушила назовні з печери. Вона повинна забрати Лі Аотяна. Не одному ж Наньгун Люню, її персональному маніяку-дев'яку, вічно його рятувати і захищати. Тепер прийшов і її черга.
Коли Су Ло вже не було, вона обережно виглянула на місце свого тимчасового перебування Лі Аотянь з хмурою.
Чоловік зупинився, окинув печеру крижаним поглядом. Минулого разу він дійсно був сильно наляканий Нанґун Люнем, але навіть тоді він відчув щось погане. Після кількох днів, коли він відновив здоровий глузд, Лі Аотянь нарешті сміявся, що ж його так збентежило.
Цей острів, безсумнівно, був зовсім безлюденним і незаселеним. Але в печері якимось чудом знайшли ліжко у повному обмундируванні, з усіма подушками-оделіями, як так могло вийти?
Відкинувши всі інші варіанти, Лі Аотянь прийшов до єдиного можливого варіанту: Нанґун Льюн чи Су Ло, хтось з цих двох був простором магом, як би це не звучало неймовірно.
Простірий маг, живий, з плоті і крові, на цьому континенті! А оскільки, як відомо, матерний простір набагато більший за експертів інших елементів. До того ж, вони могли створювати просторові кільця.
У Лі Аотія буквально слинки потекли.
Однак навіть за цим слинним водоспадом він міг відчувати слабкий запах крові в печері. Закралося цілком обґрунтоване підозру: Нанґун Левюнь був поранений. А якщо це дійсно було так, то ... Влада змінилася, тепер умови читають найсильніший — він сам, Лі Аотінь!
У очах чоловіка спалахнула шалений зловісний вогонь.
Саме в цей момент Су Ло вирішила вийти зі свого укриття.
Лі Аотянь відразу помітив появу дівчини і на його обличчі заграла кровожерлива насмішка:
-І знову привіт, мерзенна дівчинка! Готова померти? На цей раз врятувати тебе буде нікому!
Су Ло зобразила жах і, відступаючи крок за кроком від печери, промайнула:
-Ли Аотянь, ну що ти так відразу ... Та ти мене дякуєш взагалі, це ж завдяки мені ти зміг прорватися на новий рівень, забув?
Чоловік почав кричати, як же він забуде про це. Та краще б він ще пару років потоптався на шостому рівні, ніж стрибнув на сьомий ранг ціною власного тіла!
- Мрыша дівчина, сдохни!
Потік чистої енергії кинувся в Су Ло, але та була готова, а тому встигла ухилитися на ходу вигукуючи:
-Ли Аотянь! Тобі що, жити набридло? Ну чекай, Нанґун Люньїн пішов на пошуки провіанту, але він скоро повернеться і навіть не сумнівайся — ти заплатиш за все злом!
Чоловік не сподівався, що його ворог — принц Цзінь — зараз був у печері. Яка прикрість! Ні, цього разу він не боявся його зовсім, навпаки — прагнув зустрічі з ним. Немає місця для них обох — Його Високість мусить померти.
Проте вбивство мерзкою дівчини також зійде в якості помсти за Яояу. Так сказати - дрібниця, а приємно. Тому удари Лі Аотяня стали жорстокішими, рухів швидше і точніше.
Су Ло вихопила зі свого простору бронзову дошку і штовхнула її в хлопця:
-Лови ще один духовний Шарик!
Лі Аотянь навіть не встиг створити нічого, коли рефлекторно затиснув головою і впав на землю, відкотившись у якусь брудну канаву.
Су Ло ж не втрачала часу і використовувала цю заминку, щоб припустити з усіх ніг, куди очі дивляться.
Хто б міг подумати, що цей « подарок» старший сім’ї Лю — бронзова дощечка, в якій були написані основи техніки Танца духовних Кроків — стане у пригоді ще раз!
Розділ 452.
Су Ло відчула приплив вдячності до старшої сім’ї Лю. Кажуть, що з паршивої вівці є хоча б вовня клів або бронзова дощечка із бараном. Знав би старий чоловік, як на кінець використовувала його сімейну реліквію, бідолаху б удар на місці хватил.
Лі Аотянь рефлекторно забив голову і скочився в найближчу брудну канаву, а через декілька тотальних секунд виявив, що не сталося жодного вибуху. З опаським піднято голову, він виявив замість очікуваного духовного Шара лише потріпаний шматок іржавої міді!
Чоловік відразу підскочив і почав несамовито топтати ні в чому невинний метал, поки від бронзової дощечки не залишилися одні спогади та пара осмітків. А як же приємно було уявляти на місці цієї дощечки віроломну дівчину!
Лі Аотянь був настільки злий, що забув про свій намір дізнатися, чи поранений Нангун Люні. А це була чудова можливість назавжди позбутися ненависного принца Цзіня! Але, на даний момент, всі його думки займало одне конкретне вбивство — йому до зубного болю хотілося вигадати, розчленувати і спалити мерзенну, огидну Су Ло!
Отже, Лі Аотянь про це навіть не здогадувався.
-Дрянь, я буду не я, якщо не прикрию тебе сьогодні, як набридливу муху! - Тільки око налилося кров'ю і флуоресцував крізь шар бруду на обличчі.
Су Ло ж уявив собі гру в кота-думки почалася.
Дівчина ковзала в джунглі на горі і, прямуючи між дерев, зі швидкістю звуку йшла вперед.
Наньгун Левуню потребував ще чотири дні, щоб відновити і вона зробить все можливе й неможливе, аби не пустити до нього Лі Аотя. І це рішення не було неправильним, « забезпеченням про ближній», а банальним інстинктом самозбереження і здоровим глуздом: якщо Лі Аотінь дізнається про те, що принц Цін — їхні холоднокровні трупи назавжди залишаться полоненими цього острова.
Су Ло пригадувала, щоб перекласти дух. Не міг же одноокий кіт так швидко наздогнати маленьку мишку, вірно?
Оглянувшись, дівчина помітила вхід у печеру, старанно прихований тернистим підлеєм. Розсунувши рослину, Су Ло прослизнула всередину і вже звідти старанно поправила « маскування», приховуючи сліди своєї самовдоволеності.
Тепер можна було краще оглянути свій тимчасовий притулок: печера виявилася не такою маленькою, як вона здавалася ззовні, а навіть перевершувала — їх разом із Нанґун Люнеєм нинішнім «дом ». Але якщо Лі Аотянь наздоганяє її тут, то вона опиниться в пастці й може вижити за таких обставин.
Су Ло засмерла, дихання стало рідкістю і майже не чутним, серце з кожним ударом билося все рідше й тихіше, кровотік сповільнився - дівчина намагалася зійтися з кам'яною стіною, до якої притиснулася всім своїм холодним тілом.
А чи зможе вона витримати це протягом чотирьох днів і так довго утримуватися від нього?
На обличчі дівчини заграла гірка усмішка: якби вона тільки знала, що духовний Шар своїм вибухом відкине цього крижаного вбивцю на сьомий рівень, вона б... Вона б... Та краще б вона собі за шиворотну викинула цю багатофункціональну гранату!
Су Ло вже готова була пірнути в пучі самобичування, коли раптово її голова вибухнула болем, кінцівки похолодили, а серце оглушилося про грудну клітку: її розкривали!
Лі Аотянь, по суті, просканував простір і виявив Су Ло навіть крізь стіну печери, хоч би як дівчина мімікресувала плісень на камінчику. І діапазон його "сканера" надихає повагу. І жах - отриманий сьомий рівень дозволив йому зробити неймовірно великий стрибок в силі.
Су Ло ледве стрималася, щоб не погодитись на справу — у дотриманні конспірації вже немає жодного сенсу — все ж таки вона тепер має багато проблем і без розбитого лоба.
Не можна було тут залишатися, а дівчина востаннє обвела своє ненадійне укриття і відновила функції свого організму, глибоко зітхнувши.
У даний момент вона уособлювала себе солодку кісточку, прив'язану на палиці перед мордою скаженого пса - він повинен весь час її бачити перед собою, але бажано не потрапити йому на клички. Су Ло була такою постійною роздратовкою, що вона замкнула всю злощу Лі Аотяня на собі і змусила його забути про поранених маніяків.
Фу, чомусь цей розділ дався мені особливо важко... Хоча, можливо, все справа в хронічному недосипанні:D прошу вибачення за таке довге очікування, постараюся такого більше не повторювати. Просто почалася навчання плюс ще одна робота підвернулась, загалом, у мене акліматизація)
З повагою, ваш Google-перевідник:)