Розділ 411.
Наньгун Левюнґ прибрав однією рукою Су Ло за плечі і насмішливо кинув:
Малюк Ло давно вже в моїй команді, тож не обов'язково перед нею зв"язуватися. Мої пернаті друзі.
Усі троє з подивом закочували очі. Цей негідник надто самовпевнений у своїх словах, і за це напевно поплатиться.
Що, власне, і вийшло: Су Ло, кинувши на чоловіка роздратований погляд, сердито фирклила:
- У тебе занадто довга мова. Вкоротити? Може, хоч тоді ти перестанеш видавати всякі безвідповідально-бредові умозагоди.
-Ти єдина людина в нашій парі, яка робить їх "безвідповідно-бредовими"! - З ледь помітним обуренням вигукнув принц Цзінь.
У Лоі тільки можна гризти себе по чолі, в який уражався багатогранністю особистості Наньгуна Люня, від жорстоких убивць і до розбещеної дитини.
-І взагалі, вистачить мене тиху лапати! - Дівчина роздратовано відштовхнула принца Ціна і продовжила: - Між іншим, через кілька годин Дворець Аметиста риба зникне, так що нам краще поквапитися.
Вони досі не знайшли секретної колекції!
Нагадування Су Ло викликало сильний ефект: пусті розголютування закінчилися і всі поквапилися вперед. Наньгун Левюнґ продовжував будувати з себе ображену дитину, яку відштовхнула зла мата (« Залиш мені ще купа справ!»), і з жалою ліз за Су Ло, періодично пориваючи ту за край рукава. Не забуваючи при цьому максимально-обвинувачюче зіркати всякий раз, коли дівчина збуджується сердито на нього повертається.
З боку все виглядало так, ніби Су Ло відросла собі хвіст. Вона йде — Наньгун за нею. Вона зупинилася, і Нанґун зупинився. Розгнівавшись і звівши очі до неба, цікавлячись оцього, за що їй таке покарання у вигляді новопризначеної кінцівки, дівчина таки розвернулася та здивовано втупилася на чоловіка.
І наткнулася на білизню посмішку Нанґун Ліюня, який майже гіпотетичним хвостом не завів від радості, що на нього нарешті помітили.
Су Ло все ще була зла на цього самовпевненого типу, тому швидко відвернулася і вперто потопала далі. А Наньгун Льоуні знову продовжив виставку « Мене не любить ніхто, ніхто не розуміє, а вона зовсім безсердечна і жорстока!».
Дівчатка на це навіть сказати було нічого. Ну дитсадок, чесне слово! Ця велика дитина вимагала забагато уваги. І тільки спробуй не дай.
Су Ло розуміла, що це може тривати цілий день. Хоч з розвороту чимсь по голові прикладай цього чокнутого! Так шкода ж, та і потім доведеться його несвідомою тшку на горбу нести ... На горі Бієнн Юиня, звичайно, але все одно шкода...
Залишалося тільки здатися.
Су Ло відчепила його ручку від своєї рукави і стиснула його долоню у своїй, навіть не пригальмувавши та топаючи вперед. Від цього її дії їдьте-переросток Наньгун Люні просміявся від вуха до вуха і мало не в припричку пішов поруч.
-Чого посміхаєшся, очух? Дивись, рот не порви! - Роздосадано ринула на нього дівчина.
Цей палець не кладе в рот по лікоть.
-Ти сама- САМА! — взяла мене за руку, - мало не проспівав від радості Нангун Люнь.
- Ну і що з того? - Та все ж роздратовано покинула дівчину.
-А раз вже взялася — не смій відпускати. Ми відповідальні за тих, кого приручили? - З розумним виглядом закинув головою принц Цзінь.
- Та ти сам заручився, зовсім без мого на те бажання, маніяк заблуканий! - Обурена вигукнула Су Ло. - І що мені тепер, з тобою все життя нянькаться?
-Всю життя? Мене це цілком влаштовує, - і з цими словами Нанґун Левюнь притягнув дівчину і притулився до її губ.
Су Ло і піктнути не встигла, як цей гад наклав печатки на її рот. А сама дівчина просто розгубилась у своїх проблемах, коли думала про те, що саме зараз сталося.
Побувавши бровами, Наньгун Левуні, нарешті самодовольно сказавши:
- Вимовлені слова, запечатані правильною на губах; тепер ти не зможеш від них відмовитися.
Глава 412
Су Ло безпорадно вигукнула:
- Ти обдурив мене!
Ніяк не говорячи про її репліки, Нанґун Люнь вимовив тоном, який не терпить заперечень:
- У будь-якому випадку, ти тепер не можеш відмовитися від своїх слів. Інакше, сором на твою голову і голову дітей твоїх та їхніх дітей!
У Східній Імперії Лінь це було чимось на зразок традиції, коли угоду закріпляли своєрідним поцілунком. Наньгун Люнґун просто скористався своєю слабкою реакцією і швидкістю.
- Навіть чути нічого не хочу! - Важко дихаючи, гнівно пробурнила Су Ло і поспішно відвернулася, відчувши, як жар прилив до щоків. Дівчині здавалося, що її серце готове вирватися з грудей - так сильно воно стукало в цей момент.
Реакцію її організму можна було б легко і логічно пояснити, але дівчина свідомо нехтувала аргументами розумної справи, а радше просто ніколи й не задумувалась над цим питанням.
Бієчен Юін, Лан Сюань та Анья Мін змінили свої погляди.
Наньгун Левуні, про що вже цей пройдисвіт, виявляється, після стількох років він все ще був здатний здивувати їх! Мабуть, у тихому омуті не просто водяться, в них цілий бастіон лукавості і хитрощів.
Зазвичай цей хлопець завжди ходив з таким узвишшя-снобистським виглядом, що, як кажуть, морда цегли просила. Вони не очікували, що він насправді був тим проказником, коли доходить до справ серця.
Обман, здирництво, шахрая і крадіжка... Які ще трюки він припас у своєму рукаві? Так, якби його в цей момент бачили всі ті баришні, табунами бігаючи за таким недосяжним Його Високістьм принцем Цзінь, у них би стався повальний непритомність.
Через таку нетипову поведінку Нанґун Люня навіть у його друзів дитинства мороз по шкірі пробіг.
Ці троє так захоплено переглянулись і мовчки сперечалися, що майже підстрибнули від раптового пориву холодного повітря. Крижані мурашки піднялися по ногах, пробіглись через увесь хребет і розтікалися в тілі, змушуючи хлопців смагати.
Синхронно погорнувши голови, вони наткнулися на пробуючий до кісток вбивчий погляд Нанґун Люня.
- Кхе, кхе, хох... - від цих прищурених очей, Біечен Юін відразу ж закаштувався.
- Хлопці, вам що, зайнятися нічим? - Голос Принца Цзіня був м'яким, акі хмарно і ніжним, як лагідний вітер — загалом, чоловік готовий було вбивати. Бієнн Юін та його компанія добре знали ці підступні інтонації.
- Ти, що ти, ми вкрай зайняті, ось ще одним словом обмолнутися колись, - нервово затаворував Лан Сюань.
- Мабуть, по поверненні мені треба-б знайти для вас пару магічних звірів, а то ви якось заскучали, я дивлюся. Того і дивись, в старих-сплітниць спотворитеся - все так само убивно-небезпечно посміхаючись, вимовив Наньгун Люні.
- А може, не треба? - З жалем визнав Біечен Юн: - Другий старший брат ти найкрасивіший, впевнений, несмучений і елегантний на світі. Будь-яка квітка зацвіте при одному тільки твоєму вигляді, про найбільший і незрівнянний під небом. Будь ласка, не сердься. Молю, прикидайся, що нас просто не існує...
Тільки самогубця або завзятий любитель садо-мазо зрадів би перспективі боротися з магічними тварями, підбраних Його Високістьм принцем Цзинем.
Наньгун Левуня з народження мав крутий характер. З силою шостого рангу Біечен Юїн міг тягтися з однією звіриною такого ж рівня, але цей псих адже обов'язково притягне пару - будівництво таких монстрів, та ще й не поліниться замкнуть їх для приватного спілкування наодинці. Навіть думка про таке волосся вставали.
Подорожуючи попереду Су Ло, вловивши якісь хвилювання ззаду, вона обернулася і м'яко поцікавилася:
- Що у вас там відбувається?
Бієчен Юін не встиг навіть написати про прохання врятувати його дорогоцінну шкуру, як буквально подавився словами від пильного погляду Наньгун Люня. У результаті він боявся, що зможе просунутись надто довго, а дихав навіть через один раз.
Принц Цзінь прибрав дівчину за плечі і довірялася повідомив:
- Та ні чого такого. Просто Біен Юін зрозумів, що зараз він занадто слабкий і вирішив стати сильнішим, щоб в майбутньому не бути тягарем для тебе. І йому було дуже соромно зізнатися тобі в цьому.
Кивнувши, Су Ло посміхнулася "стесистемі":
Молодец, як сказано: якщо вона спускається на гору, то може впасти в руки і покладатися на людину. У цьому світі ти можеш покладатися виключно на свої власні сили.
Обличчя Бієчен Юїна спотворило пригнічений вираз, йому дуже хотілося вітатися Су Ло на свою незавидну долю, але Наньгун Льоуня вже переключив увагу дівчини на себе.