Розділ 407.
З лютим риком тигр заніс лапу над беззахисною головою Бієнн Юіна.
- Обережно! - З перетиком від страху обличчям задер Наньгун Левуні і кинувся на допомогу другові, але він був надто далеко. Було занадто пізно.
Якщо величезний когот наздожене голови Біетчен Юіна, його черепашку з усім вмістом буде перетворено в фарш!
І лише в цей критичний для життя момент з'явився Су Ло.
Ніхто не міг подумати, включаючи дівчину, що саме її поява докорінно змінить хід битви в якій компанія Наньгун Льоуня поступилася стародавньому монстрові.
Су Ло вже замахнулася духовним Шаром і прицілилася кинути прямо в пащу жорстокому тигру, але раптово...
Перед самим бромом, а духовна Шар в її руці була замінена Аметистою Кристаллю. Ні, Су Ло не захиталась, але Крізанна риба в її просторі так виділилася, що дівчина не змогла послухатися її...
Дівчина прицільно мітнула з усіх сил Крістальну рибу прямо в повну силу коготь чорного тигра, який вже був лише за 10 сантиметрів від голови Бієнн Юіна. Однак, рибка над хлопцем змусила монстра різко змінити траєкторію своєї лапи і вчепитися у нову здобич. Він схопив Кристалу рибу і відразу забув про Бієну Юна.
На морді тигрів застигає недовірливий вираз.
Найжорстокіша битва стихла за одну мить.
Наньгун Левюнґ, відійшовши від шоку після всього випадку, швидко крок підійшов до Су Ло і з потемнілим обличчям холодно прошипів:
- Я ж сказав тобі залишатися там! Ти можеш хоча б раз бути слухняною?
Су Ло трохи злякалась від його напору, але не відчувала особливої провини.
-Я ж людським язиком сказав, там магічний звір восьмого рівня! Восьмого, чорт би його підрал! І що ж ти збиралася йому протиставити зі своїм нікчемним третій рівень, а? Життя набридло? - Чоловік ричав краще того восьмирівного тигра. Його погляд судорожно металиться по всьому тілу Су Ло, наче принц Цзінь боявся, що, насправді, перед ним привид, а саму дівчину монстр мимохідом зніс своєю кігтистою лапою. Його очі все ще мандрували від страху та тривоги.
Це досить жорстоко, не така вона і слабачка, і взагалі, хоч би спасибі сказав.... Су Ло висунула мова ще далі, борючись з дитячим бажанням ще і "бе-бо" на його тираду видати.
-К твоєму зналку, це все через те, що я за тебе хвилювалася, - дуже тихо бурчала дівчина, опустивши голову і кидаючи ногою землю.
- Що ти сказала? - Раптом охрипшим голосом запитав Нанґун Люнь, лють в ту ж секунду злетіла з його обличчя.
-Забудь, якщо вже ти тугоухістю раптом страждати почав, повторювати не буду. Пф, між іншим, якби не я, товариші хороші, ви б всі тут трупами вже лежали! — Самодоволоч фиркала Су Ло, перекладаючи тему. - Я щойно врятувала життя Бієнн Юину, агов, Біечен, ти ж не будеш цього заперечувати?
- Ну, зрозуміло, що я можу не визнати це, який обійнявся від того що він все ще живий, пробурмотів чоловік. Він обмацував руки, груди, голову, все ще не вірячи тому, що всі частини тіла залишилися при ньому. - Лише хвилину тому я був на порозі смерті. До цих пір серце заходить, як ненормальне, того і дивись - з грудей вискочить.
Су Ло з вищим глянула на Нангун Люня:
- Я бачу, у тебе проблеми тільки зі слухом і ти все ж бачив, як я щойно врятувала Бієнн Юїна, - та й дивно додала: - Так-так, з своїм жалюгідним третій рівень.
Наньгун Левуні не знав, що йому робити: плакати, сміятися або хапатися за голову. Йому залишалось глибоко вдихнути, заспокоюючи нерви, і мстиво розтріпити волосся на голові Су Ло:
- Цього разу тобі пощастило. Але в майбутньому будь добрим, у таких ситуаціях старайся робити те, що тобі кажуть.
-А коли бувало так, що не вело? - Іронічно відповіла дівчина. - Пам'ятай, удача теж є талантом.
Поки вони перекидалися репліками, Лан Сюань, який був вдрукований тигром у стіну, нарешті зміг піднятися на ноги. Підтримуючи вухами, він хитаючись підбрехав до інших і заплутано перебив:
- Що відбувається? Перемир'я?
Бієчен Юін плескнув хлопця по плечу, чому тут мало чи не впав обличчям вперед, і, ткнувши пальцем в жорстокого тигра, який продовжував захоплено лелеити Крістальну Рибу у лапах, насмішливо кинув:
-Ти що, нічого не зрозумів? Ніякого перемир'я, ця битва в принципі була безглуздою і непотрібною. Просто ми... як би... ех. Знати б раніше, і ребра твої не постраждали б.
Глава 408
До Лан Сюаня нарешті дійшло. З очима по п'ять копійок він, мало не затинаючись пробурмотів:
- Чёрт побери! Так всі розповіді про Аметисту Кристалічну рибу дозволяють своєму власникові з легкою легкістю обійти усі перешкоди на шляху - правда, при чому буквальна! Ось як. Якби не наша нерозсудливість, ми б не потрапили в лапи до цього тупого тигра!
Мабуть, їм потрібно було лише показати Кристалу рибу, як перепустку, і все було б добре. Який же чёрнув обрати найтупіший, найпростіший і найбільш варварський шлях - ледь що, відразу битися.
Лан Сюань торкнувся рани на грудях. Він думав, що не все так погано — він залишився живим і кістки були цілі - але вони могли легко цього уникнути, його нещасні ребра немов у відмежовці запали від болю.
Усі мовчки втупилися на жорстокого чорного тигра, який чіплявся своїми лапами до Аметистої Крістальній рибі. Кожен з присутніх тремтів від люті, але ніхто не наважувався зробити і кроку.
Су Ло двічі кашляла, порушуючи цю незручну тишу і сказала: -
Гаразд, гаразд, кожен може помилитися, вірно? Головне не наступати на ті ж граблі знову. Я впевнена, що наступного разу ти будеш мудрішим! Досвід, панове, безцінна річ.
Лан Сюань мовчазно мітнув у неї обурений погляд, мимовільно оплакуючи пошматовані груди. Звичайно, їй легко говорити, її-то не посилали в політ для близького знайомства зі стіною!
Дівчина підбадьорювала його по плечу:
- Подумайте про це з іншого боку: якби не Аметиста Кристала риба, ти б навряд чи був лише одним ударом, мм?
Лан Сюань продовжував тримати ображене за себе і ребра мовчання.
Су Ло знову переключила свою увагу на тіло в лютого чорного тигра. Вона обережно, крок за кроком, підійшла до нього на відстань витягнутий руки.
Битва ніби скінчена, але Аметиста Кристалічна риба все ще була в лапах тигра, і треба було її якось експросувати назад. Схоже, у цього тупоголового кота-переростка були якісь своєрідні почуття до цієї Рибині.
Дівчина лише хотіла зробити ще один крок, як Нанґун Люнь одним ривком притягнув її до себе. У очах читалося похмуре запитання: « Може, на сьогодні вистачить самогубців нерозсудливості? »
Лукаво посміхнувшись, Су Ло в думках зітхнула: « Цей прилипав, чи він ще не заспокоївся? »
Натягнувши на обличчя посмішку, вона сказала:
- Не хвилюйся, Аметиста Кристалічна риба вже визнала мене своєю господинею. А значить, тигр навряд чи на мене нападе. Заспокойся, все гаразд, - і дівчина непохитно відсунула Нанґун Люуня і знову зробила крок вперед.
Але саме в цей момент ситуація докорінно змінилася!
Величезний дурний тигр прокинувся від свого дивного стану. Його холодні очі мітилися до Су Ло, а потім його масивне тіло підібралося і монстр кинувся прямо на дівчину!
- Стережися! - За долю секунди з обличчя Наньгун Ляйня зійшли всі фарби.
- Сестрёнка, обережніше! - Бієчен Юін та інші швидко встали перед Су Ло, немов утворивши захисну стіну.
Але цей дурний коник навіть не подивився на них, всю його увагу було прикуто до Су Ло. Він, особливо не відволікаючись від своєї головної мети, просто розмітав лапами цю жалюгідну перешкоду у вигляді Бієнн Юіна, Лан Сюаня і Анья Міна. Вони, наче ганчірні ляльки, розлетілися в сторони. І тепер всі троє, а не тільки Лан Сюань, дізналися про задоволення бути впечатаними у стіну.
У очах Наньгун Левюня спалахнуло криваве світло. Зробивши всю свою духовну силу, він кинувся на величезного дурного тигра.
Монстр не вразився і вже було зібрався вчепитися кликами у виставлені руки, як Су Ло одним рухом відштовхнула Наньгун Люня в сторону, рятуючи його кінцівку бути з'їдною.
Коли спалах білого світла з’явився в долоні дівчини, вона почала духовно рости. Хто б міг подумати, що їй доведеться ось так зіпсувати свій скарб, ех ...
Але, не встигла вона вкинути руку, як величезний тигр обхопив її передніми лапами, поклавши дівчину у обійми. І як не було монстра-вбивці - він перетворився на ніжного кота - переростка, який жахливо сумився по Су Ло: він, мурча, своєю величезною головою тёрся про її плече і не забував своїм здоровим шершавим язиком ретельно облизати щоки дівчини, так, щоб ні єдиного сухого місця не залишилося.