Глава 361
Су Ло спокійно сиділа біля Наньгун Левюня і помила припасні бутерброди.
Принц сміявся, змахнув крихту з її обличчя і сказав ніжним голосом:
- Ти просто неймовірна, змогла змусити рухатися навіть такого обболтуса, як Четвертий Лан.
Лан Сюань був четвертим з усією старости нового покоління своєї сім'ї, тож, серед близьких друзів його іноді називали "Четвертий Лан".
А ось другий його прізвиськом було "лодир нещасний». Ця дитина завжди була лінивою, настільки, що могла навіть сидіти на самоті. Якби не нескінченні еліксири та ліки, то не бачили б такого високого рівня бойових мистецтв як власний вух.
У кутках губ Су Ло промайнула лукова усмішка:
- Ну, йому самому приспішувало перевірити мою удочку, так чому тут я?
Крім того, хоча губи Лан Сюаня завжди були розтягнутими в добродушній усмішку, його очі постійно стежили за дівчиною, вивчаючи і оцінюючи. Су Ло до смерті остійіли ці його переглядання. А тут якраз підвернувся чудовий випадок побавитися з обличчя цього аристократички, так що - сам винен.
Наньгун Ліюнґ поклав свою велику теплоту долоню на голову Су Ло і поблажливо потріпав її. Потім він піднявши брову, посміхнувся: - Ти не можеш прийняти і найменшого поразки. Проте, моє Величність жахливо любить цю твою маленьку і погану рису характеру.
Його усмішка захоплювалась, а ніжні почуття в очах могли окутати пів світу. Су Ло з великою важкою працею відвела свій погляд, і, повернувшись, збентежено буркнув:
- Заткнись, будь ласка. На нас же люди дивляться, вистачить нісенітниці нести.
-Значить, я, по твоєму, несу нісенітниці? - Наньгун Левуні хитро пришукався: - Добре, добре... Тоді моя Величність знову скаже тобі це, перед усіма. Заодно і поцікавимось у всіх, і кожного, що я там несу, - з цими словами чоловік потягнув Су Ло за руку, змушуючи ту встати та привернути загальну увагу їх раптовою змінною ситуації.
У Су Ло відразу ж серце емігрувало в п'ять!
Він-він що, збирався зізнатися їй в кохання перед усіма? Цього ще не вистачало! Вона й так вже привернула надмірну увагу риболовлею, а тут ще і це!
Су Ло поспішно скинула руку і розлютила:
- Наньгун Луюнь, заткнись зараз же! Тільки спробуй це зробити, я ...я тебе прямо тут живою закапаю!
- Закапаешь моє Величносте, кажеш? - Чоловік підібрав брову, а його червоні губи перетворилися на тонку лінію.
Ой-ой, щось смаженим запахало.... Су Ло, який так вчасно прослизнув інстинктом самозбереження, не опускав рук і навіть не обертався.
Наньгун Левуні проводив мілину серед людей тут і там маленьку фігуру та подумки посміхнувся: а добре бігає!
Якби його маленька Ло'ер була не такою розумною, не настільки милою і не така талановита - чи став би він так багато возитися з таким чудом? Навряд чи. Але за таким скарбом не є гріх і гонитва за ним. Принаймні, поки їй це подобається.
У той самий час Лан Сюань вже півгодини не відривався від удочки. Спочатку він був сповнений очікувань, але тепер його серце було сповнене розчаруванням і розбитими сподіваннями.
Адже він відчував, що під водою дійсно був цілий косяк колючих риб. Так, все було саме так, ви хлопці не очулись, там дійсно був цілий косяк Аметистих колючих риб, оповите яскравими променями фіолетового кольору. Він був схожий на щільну темну масу, що складалася з риб, які так і рвалися вперед, майже перестрибуючи один одного.
Але дивно було те, що ці риби нарізали кола навколо рибальського гачка, але не заглушували його. Вони з цікавістю підпливли ближче, оглядали гачок і відпливали на хвости. З видом із серії "сам жері свою залізницю погашену".
Лан Сюань був близький до розпачу.
Це ж та сама вудка, та ж наживка, навіть місце те саме! Так в чому проблема? Чоловік ледве стримувався, щоб не почати пінати воду з криками: « Що тобі ще потрібно, колючка шкідлива? »
Розділ 362.
Чому ж тоді, коли за вудкою билася Су Ло, аметисті колючі риби майже мордобой підводними умиралися для того, щоб бути підціпленими на гачок? Не зрозуміло.
-Сестреєнка...- Лан Сюань з жалібною мсьоскою повернувся до Су Ло. У його очах панував розпач і крик про допомогу.
- Ну що? – все ще на зриві через доставань Нангун Люня, ринула дівчина.
Хлопець стукав остаточно. Як він міг їй так сказати, що його крихітки — це велика косяк аметичної риби, але йому не вдалося підчепити жодної з них. Через збентеження він не знав куди очі девати.
Щоб не дивитися на Су Ло і навіть злегка зажмурившись від ніяковості, він простягнув дівчині законну удочку і буркнув:
-Сестренка, якщо вже ти прийшла — займися справою! - Ні, він не посміє знову закинути ліску під всіма цими оцінкою-нашовитими поглядами, вистачить з нього сорому на сьогодні.
Тепер-то на його обличчі не залишилося ні сліду минулого нальота нехтування, в очах світилося обожнення і презирство.
Су Ло, задоволена сміхом відносини до неї чоловіки, з легкою усмішкою взяла удочку і сказала:
- Ти правий, якщо вже я тут.... час-день, кожна секунда може збагатити мене на черговий зелений кристал. Тому, за роботу, втрачати час в поточній ситуації занадто марно, - і вона з їхідною ухмилкою кинула погляд на кронприца, якому власне й адресувався весь цей сірч.
У бідолахи від її слів обличчя почорніло. Тобто, ця дівчинка дійсно збирається його обібрати до нитки?
Раніше б кронпринц з гордим носом презирливо кинув би щось на зразок: "від пари кристалів не обідаю, я кронприц чи хрен із нами?" Ось тільки з таким темпом рибки мерзенна дівчинка його точно розорить!
Якщо вона продовжуватиме рибалити зі швидкістю кілька секунд на рибу, то після закінчення суперечки зможе закласти увесь свій стан — і не вистачить розрахуватися з цим обов’язком!
Крипринца накрила паніка. Чим більше він думав про наслідки своєї необдуманої суперечки, тим частіше йому хотілося повернутися на годину назад і втопити « з минулого! » Якби йому не вдалося перемогти Су Ло, цього б ніколи не сталося!
А Су Ло дійсно потирала ручки, вже з нетерпінням чекала на те, як вона запустить їх у стан кронпринца і безпечно обдере його до нитки.
Як тільки вона закинула ліску в море, аметистові колючі риби наче з ланцюга зірвалися, намагаючись першими застрибнути на гачок і причепитися до такої бажаної наживки. Боротьба була настільки великою, що коли Су Ло ледве потягла вдочку на себе...
- Чорт забирай! - Багато присутніх охнулись і, не знеохочившись, вирубалися.
Навіть на фоні попередніх неймовірних подій, це виявилося вже зовсім з серії геть.
На цей раз, гачок буквально присмоктувалися не одна рибка, а цілих три! Це було дійсно чудо з чудес, яке не видалось від початку історії.
Хто там казав, що зловити Аметичну колючу рибу важче, ніж злетіти до неба? Хто назвав цю рибку найстрімкишим, найрозумнішим і найбільш хитрим у світі хребетним? Хто сказав, що ловити одну рибину в середньому за десять хвилин — вже рибалка на рівні богів?
Подивіться на цю споруду, що радісно б'ється на гачку в дівчини. Три рибини — ще й які великі! Явно виграли переможцями в цій сватці за « багатство» бути виловленими - і всі одночасно опинилися в руках цієї ні на що не придатної Четвертою міс сім'ї Су.
Ті, хто був серед людей, були готові до заздрості. Натомість вони втискали дівчину і відібрали її улов. О, якби вони тільки могли так само, безтурботно закинувши ліску, за десять хвилин сколоти собі цілий стан!...
Одна аметиста риба, що сягала одного зеленого кристала, була наче зелена. Просто мрія для кожного культиватора і практики.
Поки усі зеленіли від заздрощів, то обличчя кронприца почало марширувати. Воно стало таким похмурим і пасмурним, що, здавалося б, ще трохи, і роздасться грім з блискучими блискавками.