Розділ 344
Бієчен Юін кивнув і почав сумлінно пояснювати:
- Всередині тіла Аметистої колючої риби знаходиться багата духовна сила. Від однієї рибки ефект дорівнює силі зеленого кристалу. Отже, навряд чи на цьому континенті знайдеться людина, яка не хоче зловити собі пару.
Хлопець перевів дух і продовжив:
Проте, колюча риба Аметиста дуже розумна і рідко коли трапляється. Інакше її популяція вже давно б зникла з лиця землі. Лише вночі на 15 липня ці риби запливають у води Аметистого Колючого острова в Східному Морі. Отже, цей шанс випадає лише раз на рік.
Так ось чим був так незадоволений Анья Мін. Справді, запізнюй вони з Наньгун Левунем ще на трохи — і не видіть їм заповітної риби, як власних вусів.
- А чому саме 15 липня? - Су Ло ні як не могла взяти в тому, чому ці Аметистистові колючки так виборці у даті. Чи, може, цей конкретний день чимось виділяється з інших?
- То велика таємниця. Знай люди відповідають на це питання, навряд чи стали б чекати цілий рік, - чесно відповів Біен Юін.
- Отже, очікується цілий натовп бажаючих поживитися плавучим "зеленим кристалом"? - Полюбляла Су Ло.
Одна аметиста колюча риба по ефективності була еквівалентна кристалу зеленого кольору, які у свою чергу траплялися досить рідко. Ринкова ціна на таку камінню становила п’ять тисяч золотих. Отже, якщо таку цінну рибу можна ловити лише раз на рік — мисливці знайдуть багато.
- Ні, це навряд чи, - простягнув чоловік: - не кожен може досягти Аметистого Колючого острова, адже шлях до нього пролягає крізь купу ревучих смерчів. Лише кілька розкішних яхт у всьому Східному Линь здатні подолати цей шлях.
Смерчи? Су Ло тільки збирався запитати, але побачила, як раптово відкрилися очі Нангун Люня. Холодне світло проминув у них. Раптом, він простягнув руку і різким рухом зіграв дівчину в свої обійми.
- Що ти... - Су Ло не встигла закінчити фразу, як відчула сильний удар по корпусу корабля.
Втративши рівновагу, вона з усього розмаху налетіла носом на сталеві груди Наньгун Левюня. Я дуже хотів почути, що у нього ніс — відчуття, яке він вдав прямо до черепа. Але принц Цзінь тримав надто міцно і не дозволив пальцем поворухнутися.
Але, як виявилося, Су Ло ще пощастило. Максимум, що їй загрожувало придбати м’яку пекарню, а от інших дівчат, яких привів Бієнн Юін, які мирно щебеталися в сторони, мало не викинули за борт.
Коли яхту ганчірнуло, їх усіх безжалісно кинули на палубу. Падіння було настільки несподіваним і сильним, що вони всі поламалися. Так і лежали в результаті, переставаючи від болю та не вирішуючи навіть спробувати вставати.
Але це був тільки початок свистолю.
Яхта впала вниз, а потім швидко злетіла вгору. І знову, з усієї сили впала назад, і так по колу. Палоба тряслася з такою силою, що намагатися на ній встояти було чистої води божевіллям.
Мало хто з дівчат, подібних до іволога та ластівок, не встиг вхопитися за що-небудь, стартували вгору і знову, наче ганчірні ляльки, люто впали на палубу. Едакі м'ячі-пострибунчики, що потрапили в руки безжалісно-ігривой матусі Природе.
Через деякий час все змучувалося, і всі потроху почали приходити в себе.
Хмурі та рішучі Анья Мін і Лан Сюань потопали до носа яхти. Біон Юін, який гнався за ними, пройшовши кілька кроків і обернувся до Нангун Люню:
- Другий старший брат, ти йдеш?
Принц Цзінь в цей час спокійно перебирав пальцями волосся Су Ло, як і раніше розпластаної на його грудях, і ліниво кинув:
- Цих двох цілком достатньо.
Бієчен Юін натягнувся, потер ніс і, скорившись ріжку дівчині, з доситью мсьякою кинувся доганяти своїх товаришів.
Цей дивний глава Гільдії Наємників нагадував хлопця-сорванця, який ніколи не дорослішає.
Провівши його поглядом, Су Лу обернулася і з цікавістю запитала:
- Це те саме місце, де бушують смерчі?
Наньгун Льоуні залишався спокійним як удав, незважаючи на хаос довкола. Запросивши її злегка розтріпане волосся, на його обличчі заграла легка усмішка:
- Тільки початок. Що, злякалася?
Глава 345.
Су Ло іронічно підняла брову і посміхнулася:
-Чого мені боялася? Я непогано плаваю, так що тонути в цвіті років не збираюся.
Наньгун Льоунь кинув на неї обпалююще-нежний погляд і, клацнувши дівчину по носові, поблажливо сказав:
-Дивись не накаркай, чудо. Сподіваюся, до купання не дійде.
Що означає "надію"? А що сказати про аметичну рибу?
Су Ло показала чоловікові мову і висунула голову з його обіймів, щоб оглянутись. Її погляд притягнув те місце, куди так лихо поскакали Біет Юін і та парочка, і дівчина з цікавістю запитала:
- Що вони роблять?
- Подадуть смерчі. Хочеш піти глянути? Ці хлопці зазвичай живуть як принци, за яких не чистять зуби так що в справі їх можна побачити не часто. А подивитися там є на що.
Інші чули б їхнє обговорення — їм би довелося подружитися ловити свої щелепи в районі палуби. Наньгун Левюнґ, який завжди дотримується правила "Мовчати-золото" і спілкувався, якщо це так можна назвати виключно відривними лаконічними фразами, зволів говорити такими довгими та широкими реченнями. І робив він це виключно з Су Ло. Більш того, він не пропускав жодних докорів і домовленостей перед ніким іншим. Ти ж подібний з ними.
Су Ло з радістю закидала, але вона не мала такої рідкішої нагоди. Скинувши руку Наньгун Лююня, вона зачепилась до носа палуби.
Саме з цього місця було зручніше стежити за обстановкою на морі.
Наньгун, як привабливий, потопав за дівчиною, яка була готова в будь - яку хвилину підхопити її у разі небезпеки. При цьому він знехтував дівчат, які там перебували. (п.п: я у мами джентльмен :D)
На поверхні води було видно величезні смерчі та водори, які розкривали чорні пащі як голодні монстри. Ось вдалеку з'явився корабель, який вихоплював то вліво, то вправо, але зрештою йому не вдалося уникнути смертельної пастки. Лише мить — і він зник глибоко в глибині.
Хороший був корабель, щось близько 50 метрів. Не велика яхта, на якій пливла Су Ло, але все ж. І всього за секунду її як щіпку проковтнув водворот. Це видовище почистило всяких легенд-запугивань змусило Су Лє волею-неволів оховайся.
- Боїшся? — Наньгун Льоунь, який спокійно стояв позаду дівчини, обхопив руками її талію і притиснув спиною до своєї грудей.
Коли чоловік встромився у її волосся, то з насолодою вдихав цей аромат. На мить у Су Ло навіть з'явилося бажання почухати його за вушком, мовляв, "хороший песик, хороший". Але, знісши пориви гніву, вона просохнула головою і знову втупилася на бурхливий ураган. Водні води з’єднували море й небо.
Море обурювалось, воно було не радий своїми руками. Корабель затрясли хвилі, накривають його на один бік. З усіх боків кружляли смерчі. Все повітря було дуже небезпечним.
Перед гнівом природи, коли побачили величезні хвилі, що покривають небо, все людство в обличчі дрібних людей на цій 200 - метровій лоджоні здавалося таким незначним, як лише одна крапля у цьому бурхливому морі.
Су Ло, не відлучаючись, дивилась вперед і демонстративно-байливо відповіла:
-Не так і страшно, адже поруч був Нанґун Люнь, який не дасть їй прірви.
У цей самий момент, раніше стійкий корпус яхти здригнувся. Велетенські хвилі, одна за одною, кинулися в атаку — ніби змагалися, хто перший проковтне цей бунтівний набридливий човен. Підкидуючи корабель до неба, він опускався вниз у воду.
Су Ло, яка підтримує і захищає Наньгун Левунема, навіть не шепочеться про інших дівчат. Щоб не бути викиненими за борт, вони швидко обв’язалися канатом, який їм кинули матроси. Їх все ще кидало у всі сторони, що не особливо добре позначалися на їх самочутті, але хоча б імпровізоване купання їм більше не загрожувало. І це значно підвищило їхні шанси на виживання.
Су Ло пильнувала за фігурами Анья Міна та Лан Сюань.