Розділ 303.
На жаль, нікчемний принц не цінував її добрих намірів по збереженні його морди обличчя. Натомість він буквально накинувся на неї і згребнув у свої обійми. Він нахилився і майже торкаючись її вуха своїми губами, прошепотів:
- З того моменту, як я зустрів тебе моя розсудливість покинула мене. Хочеш знайти його і повернути на законне місце? Не впевнений, що тобі це вдасться.
Су Ло на мить втратила дар мови. Наступного разу, намагаючись відпихнути від себе Нанґун Ляйня, вона схвильовано заспівала:
-Люди навколо дивляться! Заради мене, ти повинен поводитися більш стримано! Не питай мою репутацію! - А раптом їй коли-небудь стукне в голову остепітися і стати зразковою дружиною?
Наньгун Левунґ, огидний едакий, наче куплений листок прилип до її тіла. І хоч би скільки вона штовхала його, він не зрушився від неї. Його руки обхопили талію, наче залізні затискачі.
Здається, він тільки зараз помітив багато цікавих очей, направлених на них. У цей момент його Високість принц Цзінь, всього хвилину тому привітно посміхається Су Ло, обернувся і ковтнув поглядом по решті присутніх. Він був спокійним і байдужим, але погляд слуг змусив їх плисти навпочіпки як тарганів при увімкненому світлі. Їх пан був занадто страшний!
Усі їхні сумніви розвіялися. Людина перед ними - Його Високість принц Цзінь! Ці очі, ця аура смерті, навколишнє його, - без сумнівень це був він!
Упевнившись на власній шкурі, що з їхнім паном все гаразд, слуги зі швидкістю світла розбіглися в різні боки, не залишивши після себе жодного натяку на свою колишню присутність тут. Дрессура, що тут скажеш.
Су Ло вже не вперше бачила таку ганебну втечу. Визирало все як і раніше шкода і вельми похмуро. Ось чому, як останні труси змилися — а соромно їй! Су Ло збентежено кашлянула і відвернулась.
А у Нанґун Люуня продовжувала грати дитинство в дупі - злегка тягаючи її за рукав, він ніби намагався привернути до неї увагу і завоювати прихильність. На його обличчі сяяла усмішка, він зашукав більш:
- Ну, тепер, коли навколо нас нікого немає, ми можемо продовжити?
-Продовжити? Ти про що? - Су Ло в замішанні проговорила.
- Ти обдурила мене! - Бог знає чому, Наньгун Левуні раптом розсердився. У його очах плювалася образа, він обвинувачно втупився на дівчину.
- Коли це я тобі збрехала? - Су Ло тільки більше розгубилася.
Подивіться на цю обрахунку — враження, ніби велика зла Су Ло заманила бідного маленького принца Цінсія в темний провулок, де брудно над ним і навіть обіцяну цукерку не дала!
Наньгун Левуні роздочекався носом, після чого погодився відповісти з критикою:
- Кілька секунд тому ти була настільки холодною до Моєї Величності, аргументуючи це тим, що « на нас дивляться». Тепер, коли тут крім нас нікого немає, чому ти до цих пір не підійшла до Моєї Вищості і не поцілувала його?
Су Ло нахмурилась, і три ясні лінії з’явилися на її лобі. Цей маньячелло підзабірний молодий, але не так само! До того ж він взагалі принц цієї країни!
Су Лоу дуже добре знала характер Нанґун Левюнь, якщо вона зараз йому піддасться.
-Зараз, я не збираюся грати в твої ігри більше. Я хочу додому, — зідхнувши з полегшенням, вимовила Су Ло. Вона постаралася заспокоїтися і вимовити це з максимально незворушним видом.
Наньгун Левуню, який насміхався з Су Ло, зрештою, що все для себе вже вирішила, залишалося тільки примиритися з її від’їздом. Пориваючи її за рукав, він жалібно проминув:
- Ну, ти ж не будеш проти якщо я тебе проводжу?
- Не потрібно. Я і сама дойти можу! - Су Ло відмовляла йому, не задумуючись. - Якщо ти і я повернемося разом, що подумають сторонні люди? Вони вирішать, що донька привела нареченого до знайомства з батьками! Ні, я на таке точно не погоджуюсь! - Якщо він піде з нею, то наслідки будуть катастрофічними!
І це речення було відмовою. Схований Наньгун Люнем, смуток став помітнішим і очевидним. Він широко відкрив свої яскраві очі, жалібно дивлячись на Су Ло (п/па едакий кіт з Шрока), не кажучи при цьому ні слово. Він дивився так пильно... Від цього по шкірі дівчата пробіглися зрадницькі мурашки.
- Ты... Я піду першою. А ти роби, що хочеш, поки це не мене не торкається - мені все одно! - Однодумно кинула Су Ло, перш ніж втекти подалі від цього дитяті.
Проте Су Ло навіть не здогадувалась, що « приємна несподіванка» викличе в неї непевність. Якби вона знала про це « Сюрприз», то зв'язала б по руках і ногах Нангуна Люня, не дозволяючи йому та кроку поступитися за межі Королівської резиденції.