Розділ 291.
Його Високість принц Цзінь... Цей жорстокий, по чутках, бездушний тиран.... Як міг він.... Лю Потьян просто очам своїм не вірив. Принц Цзінь став на захист цього хлопця. Молодого чоловіка!
Безумовно брудні думки заполонили голову Лю Потьяна. Але, повертаючись вперед і таким чином загородивши собою Лю Ченгфенга, старійшина розгубив більшість свого гонора й все ж таки знайшов у собі сили вимовити:
-Ваші Високість, здайте цього чоловіка. Ніхто з нас не хоче, щоб усе це дійшло до його Величності.
- Більш того, ніхто з ВАС не хоче цього мені як би все одно, — Наньгун Лууні виблискнув крижаною посмішкою і продовжив: - Яке діло Моєму Величності до будь-якої клюлети та наговорів?
Лю Потьян похолодив. Здається, що мирним шляхом не було розв’язання проблеми. Отже, доведеться застосувати силу!
- Раз так, то залишимо рішення на волю Богів! - Проголосив старійшина. Однак, хоч той був у люті, інстинкт самозбереження ще не відключився. Потьян ще пам’ятав, як кілька хвилин тому Нанґун Ліунь легко заблокував потік сили злодія. Тому старійшина вирішив не ризикувати і запропонував: - Нехай Лю Ченгфенґ та цей хлопець б'ються. Переможцем і дістанеться блакитний кристал!
Звичайно, це була дуже несправедлива угода. Кристал і так належав Су Ло, чому ж вона повинна битися за нього? Ще в добавці, якщо програш, буде змушена віддати свій законний кристал!
Наньгун Левуні не міг допустити такої підлості по відношенню до його малюка. Але варто було йому відкрити рот, щоб в дуже саркастичній формі висловити все, що він думає з приводу Лю Потьяна і всієї його сім'ї, як був зупинено Су Ло.
Вона завжди була мстивою і злопам’ятною. Цей засранець, Люнгфенґ, наковтнув обурив і очорнив її. Люб'язний Потьян сюди теж не чайку випити прийшов, він з'явився по її голову. Як же вона могла простити їм? Навіть якщо її навички в бойових мистецтвах були ще не високі, вона просто зобов'язана змусити їх умиватися власними сльозами. Бажаю, кровожерливими. А потім ще і залізти в них же, так.
Су Ло усміхнулася і, втупившись прямо в очі Старійшині Лю, знущалася:
-Прекрасний план, просто прекрасний. А головне - безпрограшний. Якщо ви програєте, то для вас не буде ніяких втрат. У разі перемоги, Ви не тільки помститесь мені, але й отримаєте блакитний кристал. Розумно, дуже розумно. Старійшина Лю, та Ви прям стратег. Ваші методи вражають.
Кожне слово дівчини було черствим. Лю Потьян нічого не міг з собою вдіяти, з кожною секундою він схиляв свою голову все нижче і менше.
Він, поважний старійшина, протягом десяти років обидвом віддавав поклоніння. Хто б знав, що після стількох років повернення до світу молоді люди навчаться поважати старших людей! Він пробув у цьому маєтокі зовсім недовго, але за цей час його вже стільки разів макали в багно, що чистого місця не залишилося. І, головне, хто сміється так йому дерзить - якийсь сопляк малорічний!
Де ж він так нагрішив, що доля в цю важку годину привела його до королівської резиденції принца Цінсія? Ці двоє буквально зникають отрутою, кожне слово їм скидається і забруднює тіло та душу Лю Потьяна. Здається, що принц Цзінь знайшов собі приятелівку підстати — ну лише два чоботи — пара!
У той же час, обличчя Нанґун Люня розплилося в передовочній усміці. Малюк Ло як завжди його не розчарувала. Він заглянув в очі дівчини, передаючи все тепло, всю ніжність і захоплення, які він до неї відчував. Сотні і тисячі дівчат проковтнули свої голови від такого проникливого погляду, уявляючи собі весілля та створюючи дітей.
А ось Су Ло просто.... Проігнорувала всі зирки Наньгуна Люня. Одним рухом вона відштовхнула його від себе, мовляв, « Батьку, огляд закриваєш».
Наньгун Левуню було просто важко дихати і відступити. Ох і не легке це справа, вдивитися за цією дівчиною!
Зрештою принц Цзінь, відірвавшись від споглядання своєї маленької дитини, звернув більше уваги на те, що відбувається в кімнаті. Помітивши, що він висихає і почервоне від люті Лютьяна, який люто зиркається на його крихітку Ло, він крижаним « Кхе-кхем» привернув до себе його увагу і байдужо кинув:
- Додам-но я трохи справедливості в цю угоду. Кристал блакитного кольору, що знаходиться на даний момент в руках Су Юна, стоїть порядку п'ятдесят тисяч золотих. Думаю, родина Лю не бідує, так що, викладайте давайте п'ятдесят тисяч, якщо хочете, щоб суперечка була укладена. Переможець забирає кристал і золото. Так буде чесно.
Лю Потьян, власне, і не заперечував. Прокинувши хлопця, він побачив, що в ньому немає ані духовної сили. Просто сміттєво. Він приречений на програш.