Глава 275.
"Рецепти Темних Пілюль" - результат багаторічної праці Великого Майстра, неймовірний скарб Су Ло, — опинилися під своїм творцем, книжка була надто божевільною. Не для середнього розуму, так сказати. Четвертий Міс Су, який топчеться лише на другому рівні бойових мистецтв і навіть не почав своєї культивації в якості Аптекаря, залишався тільки слинки пускати на заповітний талмуд. На жаль, їй ще не було потрібно зростати й рости до цих знань. У цьому випадку вона навіть не могла відкривати книжку і намагатися зрозуміти написане. У дівчини було таке відчуття, ніби їй подарували цілий палац, ось тільки ключі віддати забули, та сторожів про зміну господаря не попередили.
І ось - "Кніга начального Аптекарського мистецтва" в її руках. Можливо, саме вона допоможе Су Ло в її « ідеалі»?
У голові з’явився образ Нанґун Левуня, який страждає від диких хвороб. Ні, він, звичайно, засранець-ман'ячело той ще, але ... Але він не раз приходив до неї на допомогу. Якби вона змогла підняти свій аптекарський рівень, то могла б вилікувати цю застару хворобу принца Цінсія.
З цими думками дівчина почала захоплюватись тим, що знайшла.
У цьому "складі для початківців" приділялося головну увагу теоретичним питанням і аналізу загальних понять Аптекарського мистецтва. Су Ло завжди вирізнялася чудовою умілістю і майже фотографічною пам’яттю, тому вона швидко вроблялась та зникла для всього навколишнього світу.
Коли дівчина, нарешті, зволила підняти втомлені пересохлі очі і стала розмити затіснені від довгого сидіння на одному місці м’язи, вона виявила, що не одна в цьому приміщенні.
Наньгун Льоуні стояв, обблокувавши одвірки дверей і не відриваючи очей, спостерігав за зосередженою дівчиною. Сьогодні він був одягнений у чорну парчову робу, яка підкреслювала його високий ріст і худорлявість. Едакий павук-сенокосець, який замітив свою жертву.
Він просто стояв і дивився, але від його погляду у Су Лорашки пробіглися по всьому тілу. Трохи смішний, крапелька поблажливий, нескінченно привабливий і як гіпнотичний погляд - від такого кому завгодно не по собі стане.
Зрештою Наньгун Левюнґ ліниво відлипнув од косяка і повільно попрямував до Су Ло. І з кожним кроком в його очах, які він не відривав від дівчини, спалахували якісь демонічні іскорки. Приблизившись до неї, він плутовато посміхнувся:
- Я дивлюся, ти оніміла від моєї величності. Так сильно тобі подобаюсь, так?
Після цих слів з Су Ло відразу ж спало все заціпеніння, викликане його раптовим появою, і вона роздратовано закотила очі:
- Я не захоплююся людьми, і коли я бачу відговорену мську Нангуна Люня: Мріяти не шкідливо. Якщо ти комусь подобаєшся, то цей хтось точно не в цій кімнаті.
Наньгун Левюнґ вирішив не вдаватися в подробиці і просто кивнув у бік книги, яку дівчина продовжувала притискати до себе:
- "Книга початкового Аптекарського мистецтва." Ну звичайно, у нашої Малюки Ло адже є такий чудовий дар. Гріх не намагатися його розвинути.
На обличчі Су Ло набіг тінь. Вона змерзла і холодно сказала:
- Що це було минулої ночі? Застаріла хвороба... Це дуже серйозно?
Довгі загреблі ручки Нанґун Льоуня одним рухом притисли дівчину до грудей. Опустивши голову і вдихаючи аромат її волосся, принц Цзінь з посмішкою відповів:
-Моя крихітка Ло Ло Лор хвилюється за мене? Я прав?
Су Ло, яка почервоніла, тільки пробурмотала в його одяг:
- Хто за тебе хвилюється? Просто.... Це було кілька несподівано, ось я і злякалася твого стану. Міг би і попередити. Так розповіси, чи ні? Ти ж принц Цзінь, невже за весь цей час ти не зміг знайти собі Аптекара, який міг би тебе вилікувати?
Відповідь не пішла, тож Су Ло довелося підняти голову і поставити запитання у безсоромне око Нанґун Левюня. Але, коли вона наткнулась на погляд, повний ніжності і легкій теплоті пів-улибку, тому знову зайшла фарбою по кінчиках вошевих.
-Говорі вже, і вистачить на мене так дивитися! - Дівчина роздратовано пахнула його в груди
Розділ 276
Усмішка не спала з обличчя Наньгун Лююня, коли він говорив:
- Уперта дівчинка, і після цього ти продовжуєш стверджувати, що не хвилюєшся за мою Величність. Як правило, з тебе і слова не витримаєш — тобі дуже важко розмовляти, ти в курсі? - А тут геть, цілу промову штовхнула, я в шоці.
Усвідомлення цього прийшло до Су Ло, і вона справді дуже турбувалася за Нангун Люня. Здавалося, що більше червоніти — ні, немає межі досконалості. Витворивши морду цеглою, вона вирішила впасти на мороз, - ніби і не чула слів принца Цінсія.
Наньгун Левуню було надзвичайно приємно спостерігати за соромом дівчини. Його очі забили, а на обличчі з'явилася задоволена ухмлянка. Чим більше його маленька Ло вперта, тим миліше вона виглядала. Він все більше і сильніше закохувався в неї.
Дві фігури, притиснуті один до одного, стояли посередині кабінету. У цей момент, час навколо них, здавалося, зупинилося.
Зайдіть у цю мить сторонній, і він відразу б зробив відповідні висновки щодо взаємин цих двох.
Су Лоху - гарячково відштовхнула Нангун Люня. Її очі забігали в пошуках чогось, чим можна було б відволікти чоловіка, і погляд впав на « Книгу головного Аптекарського мистецтва»:
- Наньгун Левуні, твою хворобу можна вилікувати? - обережно запитала Су Ло.
Наньгун Льоуні лагідно подивився на дівчину і спокійно відповів:
- Це не щось невиліковне, просто всі ці шарлатани занадто бездарні, щоб допомогти мені. Може бути моя маленька Ло Лор займеться хворобою моєї Величності?
- Так, відкинемо лірику про шарлатанів, давай чітко, ясно і по суті. Якого рівня повинні бути навики аптекаря, щоб вилікувати тебе? - Су Ло вже чудово знала характер Нанґун Люуня. Будь це маленька подряпина або стара невиліковна хвороба, він про все буде говорити так, ніби це не має особливого значення для нього — широко посміхаючись на всю морду обличчя і ніжно заглядаючи їй в очі.
- Це, хм... Думаю, як мінімум це повинен бути рівень Грандера. - Кілька непереконливо заявив Нанґун Люнь.
– Гранд... Грандінар? - Су Ло раптом здалося, що вона стоїть перед великою горою, вершину якої навіть не видно.
До речі, рівні розвитку Аптекаря ділилися на такі сходи: аптикар Начального рівня, Аттекар Промежучого рівня і Апсір просунутій рівень; Елітний Аптикир, Майстер Аппекара та останній - Грандчер.
Повороти аптекарів мали чіткі межі, і кожен просування на наступний рівень було надзвичайно важким. Вона навіть не стала на шлях аптекарського мистецтва, що там говорити про рівень Грандера.
Наньгун Левюня було зрозуміло, що він боляче-то і сподівається на Су Ло. Однак, він все ж міцно притиснувши дівчину до себе, прошепотів їй прямо в вухо:
- Так, аптекар рівня Грандмайда. Малюк Ло має докласти великих зусиль, щоб якнайшвидше досягнути цього рівня і вилікувати мене. Чесно кажучи, ця хвороба кожного місяця не є найприємнішими відчуттями. Отже, пам'ятай: моє терпіння вже закінчилося.
Су Ло не знала, що сказати врешті-решт, їй ледве вдалося вимовити:
- Краще не розраховуй на мене особливо. Сумніваюсь, що мені взагалі вдасться досягти такого рівня твонов цього життя.
Усім відомо, що старійшина Цзи Хо був єдиним аптекарем на континенті рівня Грандтера. Навіть якщо вона отримала спадщину цього легендарного старця, то не знала, наскільки далеко вона зможе просунутися в аптекарському мистецтві.
- Не кажи так, ти повинна вилікувати мою Величність, я вірю в тебе. - Наньгун Левюнґ, мабуть, вирішив систематично перекинути всю відповідальність на тендітні плечі дівчини. - Крім тебе, моя Величність нікому не дозволить лікувати його. Я чекатиму на тебе. Так що, ти вже постарайся.
Як можна бути такою впертою людиною. Ясен пень, мабуть він надзвичайно вимогливий до своїх лікарів, тому не дивно, що його ніхто не лікує. Але довірити все їй - аптекару-новічку, який навіть початкового рівня не має - хіба це не називається надмірним тиском?
- Чого ти вперся, як баран! - Су Ло нещасливо подивилася на нього. Цей чоловік має силу й доброту в присутності інших людей, він незрівнянний у цьому світі. Але коли він поряд, то виглядає як маленька неслухняна дитина, яка буквально на кожному кроці створює для неї щораз нові проблеми і стає дедалі непридатнішою.
Червоні губи Наньгун Люня неохоче надулися. Його розумні, великі очі жалібно, але в теж час засуджующе, подивилися на неї...
Реорганізований Су Ло й досі не зміг виробити імунітету проти такоголетя, і йому довелося ганебно капітулювати.
.