Розділ 265.
У присутності Наньгун Левюня всі слуги говорили те слово, та й дихали. Все, на що вони були здатні поза виконанням наказів Його Вищості — це тремтіти, акі листок на вітрі.
Су Ло трохи здивувалася. Так, Наньгун Люні ще хуліганство, а також закони (на етичних та моральних засадах і норм) йому, очевидно, не написані, але прямо так вже його боятися?...
Ось у таких думках дівчина і дійшла до спальні принца Цзіна. Безшумно відчинивши двері, вона заглянула всередину.
Наньгун Луюнь стояв, склавши руки за спину, перед відкритим вікном. Він дивився за обрій, вкритим зірками. Цей чоловік був одягнений у тендітну робу, яка вишита екзотичними квітами. Волосся вільно трулись по його плечах і спині.
Наньгун Левуні обернувся на шум і його обличчя засяяла сліпуча усмішка, від якої серце Су Ло пропустило удар, завмерло, а потім зайшло в прискорений темп.
-Іди сюди, - чоловік пальцем поманив застиглу в дверях Су Ло.
Але дівчина мовчала і не рухалась, а лише уважно розглядала чоловіка.
Наньгун Ляуні посміхнувся:
- Що, дурня-дурашка?
-Чого мені боятися? Ти виглядаєш не так вже лякающе, як сам думаєш, Ваше Високість, - презирливо фиркувала Су Ло.
Чоловік на мить застиг і напружився, а в наступну секунду Су Ло була вже в його обіймах. Схинувши голову до дівчини, він кілька хрипло сказав:
- Ну так, зовсім забув, моя Ло Лок адже бо найбільш хоробра. Звичайно, вона не може боятися всього лише моєї Величності.
Говорячи все це, він мимохідом ніжно погладив дівчину по щоці.
-А без рук ніяк, так? - Хмуро буркнув Су Ло, намагаючись повернути контроль над своїм серцем і тілом.
-Та годі тобі, чого соромитися? Звичайно, що ні, але так само нецікаво!
У Су Ло закрутилася голова: ЙОГО запах був всюди, він позаполонив її легені, наче протоптав все повітря навколо. Дівчина відштовхнула Нанґун Люня і, прокашляючись великим голосом, сказала:
-Хватит уже, давай до справи. Я зайшла запитати, якщо вже ти змусив мене тут залишитися, де мені сьогодні спати?
У очах Нанґун Люня промайнула якесь сумніви, але потім він вже впевнений сказав:
- Дурня Ло, яка ж ти незрозуміла! Звичайно, ти спатимеш тут. Здорово, да?
У СУ Ло перехопило подих, її очі стали люто звужуватись. Збентежений на чоловіка, вона крізь зуби прошила:
- Що? Ты. Тільки що. Сказав?
Наньгун Ліюні спокійно підійшов до столика і розлив янтане червоне вино в два келихи, неквапливо повернув пляшку назад.
- Відповідай! - Навряд чи викрикнув Су Ло. Так, так вийшло, що вона змушена була залишитися тут, під одним дахом з цим ... Але вона не підписувалася спати з ним в одній кімнаті!
Наньгун Люні ж продовжував грати в мовчанку і досить линути у відповідь.
- Ось як, значить, відповідати мені ніхто не збирається? Тоді я пішла, пекло. - Су Ло, задихаючись від люті, розвернулась, щоб піти.
Однак їй не вдалося пройти повз нього, вона відразу була вихоплена за руку і прив’язана до твердого тіла чоловіка.
Наньгун Левюнґ, не відкидаючи погляду дівчини, що впирається, спустошив свого келиха.
Розділ 266
Темно-червона крапелька вина скочилася вниз з кута його губ. Він виглядав диявольською привабливим і сексуальним, одночасно з цим він також був жорстоким, неконтрольованим та кровожерливим. Цей вампір кровоссмоктує. Хорошо, зарраза!
- Відпусти! - Зустрівшись з глибоким, диким поглядом Наньгун Левюня, який буквально поїдав її, серце Су Ло одночасно вирішило шалено заколотися і емігрувати в п'ятки. Інстинти твердили дівчині, що їй треба бігти і якомога далі. Не дати йому взяти контроль над нею.
Але вирватися з полону його рук було нереально, і ось, він вже вовсю притискується до її тіла.
Його рука була наче затискана, сильна й не поступлива. Він міцно стискав її талію, притискаючи до себе щораз сильніше.
Його обличчя виявилося незвучно близько.
Слегка звужені очі, глибокі і темні, наче глибини безкрайного океану. Здавалося, що ніщо не може їх похитнути. Здавалося, немає нічого в світі, чого вони могли б боятися.
- Наньгун Люнь... -Су Ло встигла сказати тільки два слова, перш ніж він нахилився до неї і впився своїм ротом у її ніжні губи.
Він був подібний до дикого звіра, грубий і сильний. Він змилувався, підкорявся, корився своїй волі.
Вигук Су Ло був заглушений политою в її рот вином. Дівчина затягнулася в обійми, наче птах.
Сильна, гаряча долоня Нанґун Ляйня притиснула її до грудей. Інша долоня обхопила потилицю Су Ло, не даючи дівчині можливість відвести голову в сторону. Протистояння було беззмістовним.
Цей радісний поцілунок був вражаючим, владним і наполегливим. Не знеохочуючий.
Їхні губи та мови переплелися між собою у шаленому танці, настільки романтично і природно.
Його мова була вимогливою, він як господар робив все, що заманеться, всередині її рота, даючи на неї, поки вона не здалася. У неї не залишилося вибору, вона могла тільки прийняти його пристрасть.
Довкола стояла густа тиша, порушуючи лише похмурим диханням.
І цей запах... На свіжій траві, весняному вечорі, запах чоловіка — він сп’янів і змивав усі сили протистояння.
У цей момент.
У голові Су Ло було незвично легко і порожньо, вона перестала чинити опір і відкинула всі раціональні думки. Вона майже загубила себе, віддалася цьому прекрасному почуттю, що повільно розливався всередині неї. Вона не могла звільнитися, та вже й хотіла.
По суті, поцілунок Наньгун Левуня почав заспокоюватися. Він пом’якшився і став подібний до весняного вітру, м’якого та шовковика. Він ніжно торкався її губ, акуратно ласував ними і покусав їх.
Здавалося, це тривало цілу вічність.
Неохотно Наньгун Льоунь відірвався від Су Ло. Він продовжував ніжно оплакувати обличчя дівчини, уважно вдивляючись у її очі.
Шум гарячого дихання заповнив всю кімнату.
З вікна линув нерівне місячне світло. До кімнати прорвався легкий теплий вітерець.
Потрохи, чари моменту почали розсіюватися.
– Ты... Ти занадто далеко! - Сердіто сказала Су Ло, остаточно повертаючись в реальність.
Вона то збиралася сердито рівкнути, але вийшло тільки ледь чутно прошептати — голос до цих пір не слухався. Це було більше схоже на стон, глибокий і хриплий.
Після цього ганебного лепетання Су Ло не ризикнула вимовити хоч щось ще.
Кут рота Наньгун Левуня піднімався в доситьій ухмилці. Він негайно забрав волосся з її обличчя за плечі.
- Нерозумна Ло, визнай, тобі ж подобається цілувати моє Величність?
У Су Ло перехопило подих.