Глава 254
Тому що Су Ло представляла слугу, то вона мусила стати навколішки перед Нанґун Левюнем і низько поклонитися йому, покірно чекаючи на його накази, але Су Лок приклонила тільки одне коліно, зробивши морду цеглою, молі, так і треба.
І Його Величність принц Цзінь зробив вигляд, що нічого не помітив.
- Помасируй мне спинку. - З цими словами він кинув дівчину мочалку, з такою самою мордою цеглою, як і треба — ніби терти йому спину у ванній є щоденним обов'язком Су Ло.
Розпарена від спеки та гарячої води шкіра спини злегка розмальована і м’яко блистила. Може бути, цей засранець любить періодично приймати ванни з крові вб'яних ворогів? Інакше, як ще можна пояснити такий чудовий вигляд і чортову привабливість звичайної мати його спини!
« Уу, злодюжка косякова!... Не мочалкою б тебе тут, а нажачкою...» Су Ло не переставала проклинати Наньгун Люня. І все ж нічого не могла вдіяти з розщепленим сердчиком, поки вона м'яко обтирала шкіру в край обнаглого принца.
Від такого, здавалося б, звичної процедури принц Цзінь був схожий на доситьго котяру на сонечку: очі примружені, все тіло розм’якло, ось-ось затьмарить.
Кут рота Су Ло злякався підступної висмішки.
« Маможа захотілося, значить? Наньгун Левюнь, ти занадто легковажно ставишся до власної безпеки. Ти не думала, що не варто підставляти незалежну спину малознайомим хлопцям, ні? "
Одна рука Су Ло продовжувала терти спину, в той час як інша рука ребра долоні сильно розсікала повітря по напрямку до шиї принца!
З такої близької відстані, коли жертва не сподівається нападу, її неможливо відбити. Якби це хтось був інший, а не Нанґун Левунь, то такий удар, безсумнівно, прокакав би.
Тим не менш, різниця в рівнях між ним і Су Ло була занадто велика. Для його Височності принца Ціння блискавиця атака Су Ло була не більш ніж звичайним змахом руки.
Він різко підвівся, розкриваючись до Су Ло, його велика рука схопила руку дівчини, готову ось-ось завдати удару. Він легко перекинув Су Ло через себе і відправив її у короткий політ, який увінчався ганебним приземленням пряміком до води. Морквинко, бризки, мати... мислені, правда. Спробуй тут полякатися, коли весь рот і ніс заливають водою.
Су Ло промокла до нитки, волосся розтріпалися. Перш ніж дівчина встигла як - небудь зреагувати, Його Високість принц Цзінь притягнув її до себе і посадив на коліна. Неспечно забрав з її обличчя прилипле волосся.
Від виду його спокійної і доситьої морди Су Ло так і хотів йому з усієї сили врізати.
Нарешті, обличчя дівчини Нанґун Люнь до огидної неправдоподібності видав несподіваний вигук.
Су Ло сердито зірвався на цього актора пожежного театру, на що його Високість принц Цзінь тільки розхвилювався:
- Дивно, дуже дивно! Слуга моєї Величності став на жінку магічним чином, ну хіба це не чудо?
Вода, звичайно, змила весь макіяж Су Ло, так що тепер так, перед Наньгун Люнем засідала неприкриту ніччю Су Лок, мокра, встромлена і нещасна.
- Наньгун Луюнь, досить блювати! - Дівчина готова була розридатися.
Атака провалилася, її спіймали буквально за руку, та ще й цей гад виявив, що Су Юн це вона.... Соромно-то як!
Як вона могла залишатися спокійною після всього, що сталося? До біса витримку. Тепер же він висміює її! Та вже, подібний фортец він їй ще довго не забуде ...
Та він, власне, вже почав знущатися!
Дивлячись на цю маленьку дівчинку, таку всю сердито-нещаючу і насуплена, наче горобець на вітці, а також згадавши, як лише кілька хвилин тому вона малювала з себе його слугу (заражала, між іншим, так собі - навіть до трьох дівчат не дісталася), Наньгун Льонюнь не міг не розсміятися.
Чим більше він думав про теперішні події, тим сильніше заливався сміхом. В якийсь момент він зовсім перестав себе контролювати, обблокувався руками про білі нефритові стіни ванни і, розплесуючи рукою воду, розхохотився до кілок в животі.
- Гей! Наньгун Люунь, ну вистачить вже, дивись, не лопни від сміху! Якщо ти не припиниш, я ... Я... Я виб'ю тебе до смерті, зрозумів? - Чим більше він сміявся, тим приниженішою відчувала себе Су Ло. І від цього вона ставала все лукаве. Вставши у позу « добровільного самовару» - руки в боках, з носа мало пари не прет від люті, - дівчина видала свій найсуворіший погляд.
- Добре, добре, більше не буду. - Відповів Наньгун Люні, стіючи ще один приступ сміху. Він підняв свої очі вгору, де зустрівся з розлюченим обличчям Су Ло. Мгновенье. І лазню знову заповнив гучний сміх принца Цінсія.
– Ах... Ты... гів... Нюк! - Су Ло накинула на нього, намагаючись схопити за щоки і затиснути його рот.
Але коли вона наблизилася до стрункого тіла Нанґун Льоуня, який був злегка занурений у воду, Су Ло, чиє становище було не дуже стійким у воді, раптово повалилась вперед і змахнула руками.