Глава 247
- Так! - продовжував Лю Ченгфенг самозабразливо брехати. Одного разу цей злодій викрав з резиденції Лю кристал блакитного кольору. Ми просто зобов'язані схопити його. Тому, я сподіваюся, Ваше Високість принц Цзінь дозволить нам продовжити наші пошуки.
- Велика резиденція Лю дозволила якійсь злодієві вмити скарб у них з під носа, ай-ясай. Не знав, що у вашій сім'ї справи настільки погані останнім часом, - ці слова, які його Високістьм принцом Цзинем були наче величезна пощечина Лю Ченгенг.
Лю Ченгфенґ став червоним, наче варений рак, не в силах щось відповісти. Він був розгублений.
-Поїхали. - Приказав його Високість принц Цзінь. Його голос звучав не тільки зарозуміло, але й владно.
Чейшуйчата драконо-лодь знову встала на диби і вже збиралася бігти вперед, але у цей момент маленький лисос-пес безглуздо стрибнув на дах карети. Щось всередині карети привернуло його.
У цей час до Лю Ченгенґфенґа підійшов один з слуг резиденції Лю і повідомив пошепки:
- Молодий майстер, ми обшукали всю околицю, але не знайшли жодних слідів втікача.
Лю Ченгфенґ глянув на лисо-псу, в його очах блиснув світло розуміння. Не важко здогадатися, що якщо вони не могли знайти дівчину поблизу, то вона заховалася в кареті його Величності принца Цезіна!
Однак... Власник цієї карети ... Серце Лю Ченгфенга тут же заняло, як він сміявся попросити у принца Цзіна дозволу на огляд його карети?. Раптом, в його пам'яті спалахнув один важливий факт: його великий дідусь зараз перебував на кордоні сьомого рівня і ось-ось повинен прорватися на новий сходинок. Коли він це зробить, за силою він не буде поступатися принцу Сзиню, а може навіть його вищій. Тоді їм більше не доведеться ставитися з таким страхом і благоговінням до його Вищості принцу Цзинію.
Саме тому, як ніколи раніше, йому потрібен кристал блакитного кольору!
Декілька разів прокрутивши в голові всі відомі йому факти, Лю Ченгфенґ прийняв рішення. Він ступив вперед, перемагаючи шлях лускою драконо-лошаді і голосно сказав:
- Ваше Високість принц Цзінь, у нас є підозри, що злодій ховається в Вашій кареті. Тому для вашої ж безпеки буде краще, якщо ви вийдете назовні, а ми тим часом ретельно дослідимо карету. Ми не можемо допустити, щоб злодій завдав Вам шкоду.
Хоча його тон був насичений нібито тривогою про принца, група його голіворезів методично оточила карету, ніби не нав'язливим демонструючим: це не прохання.
Усередині карети алії губи його Величності принца Цезіна піднялися наверх, утворюючи кровожерливу посмішку. Демонічно-чарово сміх розлетівся по окрузі:
- Коли сім'ї Лю, ти погрожуєш Моєму Величності?
Лю Ченгфенґ захистився на мілководді, але після все-таки продовжив, витворивши на своєму обличчі посмішку:
- Я б не посмів. Я лише хотів запропонувати принцу Цзіну вийти з карети і трохи прогулятися — ви втомилися від довгої їзди. Чи Ваша Високість принц Цзінь не зволить випити зі мною чашку чаю?
Його Високість принц Цзінь нічого не відповів.
Всередині карети стояла мертва тиша.
Через довгий час, нарешті з карети почувся приглушений звук "хм".
Одного цього "хм" було достатньо, щоб налякати всіх в окрузі. Ніхто не міг вимовити ні звуку, люди в страху опустили свої голови, у тому числі Лю Ченгенґ.
- Ти все ще наполягаєш на своєму? - Голос його Високість принца Ціна звучав ліниво і розтягнуто, але в той же час загадкове з яким демонічним чарівністю.
– Да. Вище Високість принц Цзінь, будьте такі люб'язні, покиньте карету. - Зголосно відповів Лю Ченгфенг. Він стиснув усю свою волю в кулак, змушуючи свої ноги не тремтіти.
Схоже, його Високість принц Цзінь вважав цю ситуацію забавною. Він підвищив голос і крізь сміх сказав:
- Пити чаю? Хахааха. Лін Фен подай їм трохи кривавого чаю з Королівської резиденції Принца Цзіня, чи сподобається він їм на смак.
– Да. - Відповів негайно Лін Фэн.
Перед тим як зрозуміти слова принца Цінзія, який говорив йому про вишукану природу, він вже вихватив свій довгий меч з піхви.
Су Ло, яка ховалася під каретою, не могла побачити кривавого місива комплексу Лін Фена. Однак вона чула нескінченні звуки леза меча, що розсікав повітря і бачив калюжу крові довкола. Зламані кінцівки, наче уламки, розліталися по обидва боки. Пронизливі крики болю і жаху лунали то тут, то там ...
Насправді все сталося протягом долі секунди.
Глава 248.
Але для Су Ло, бій, якщо це можна було так сказати, проходив ніби в уповільненій зйомці і до того часу, коли вона опритомніла - вже закінчився.
З голови до п’ят Лю Ченгенґ було облито кров'ю. З очей все було так, ніби волосся стало дибким і воно перетворилось на лахміття. Убоге видовище, яке не могли на нього дивитись і відводити оком.
Це був єдиний, хто вижив з усіх членів сім’ї Лю. На ньому не було ні подряпини, тільки душевному здоров’ю його вже ніхто не міг назвати.
Чоловік просто стояв у знепритомненні, не в змозі відвести погляд на карети. Його очі були як плошки, займаючи підлогу обличчя. Лю Ченгфенґ ніби відключився від усього світу.
В одну мить все, просто всі майстри бойових мистецтв його сім'ї, кого він привів сюди - були знищені. Він навіть поворухнувся не встиг.... Як це можливо?
І все це зробив всього лише охоронець Його Величності принца Ціна, чого ж чекати від нього самого?...
За чутками, найстрашніше в принці Цзіні було навіть не його вміння у бойових мистецтвах, а його огидну вдачу. Неприродний, шкідливий, жорстокий тиран... за одну секунду він міг світити своєю сяючою посмішкою, а в наступну мить вже розрізати тебе на дві рівні половинки вздовж. При чому, все з тією ж чарівною посмішкою!
Не було жодної людини, в якої б він не посміяв відібрати життя.
І, звичайно ж, Лю Чанґфенг добре знав про все це! Однак він вирішив стати на шляху цього небезпечного чоловіка. Більшої глупоти і придумати складно. Коли Лю Ченкфенґ усвідомив свою провину і жалість, то майже не покрився пліснявою.
А Лін Фэн повільно і методично витирав кров зі свого меча. Покинувши байдужий погляд на застиглу Лю Ченгфенга, він доклав Його Височеству принцу Цзіню:
-Ваші Високість, тут ще один залишився.
- Наньгун Левунь відкинувся на нефрутове сидіння і, граючи білим нефритовим кільцем на пальці, недбало відповів: - Залиш його, повинен же хоч хтось повернутися в маєток Лю, новини повідомити.
Таке показне нехтування навіть трохи призвело до того, що Лю Ченґфенг почав сприйматися як належне. Хлопець ледь не вибухнув гнівом: він, Лю Ченгенґ, другий молодий пан сім’ї Лу, який народився від першої дружини і мав третій рівень бойових мистецтв! А до нього ставляться як до побитого собаки! Чи Його Величність була гіршою за простолюдину? Від гніву Лю Чангфенґ все розмальовувалось, він продовжував свердлити карету розлюченим поглядом.
Але Лін Фэну і Драконо-лошаді було відверто плювати на всі його зирканья, вони навіть не вдосувались поглянути на Лин Фена, що вже говорити про принца Цзина, який і зовсім так і не показався з карети. Драконо-лошадь продовжувала свій шлях.
Вулиці були обігріті кров’ю, вони не сміялись надто сильно і тільки покірно розступалися перед каретою. І лише Лінґфенг був самотньою фігурою серед дороги. Перед очима Ісуса висіли уривки з того, що сталося.
Він ніяк не міг зрозуміти. Чому? Чого? Він лише попросив його вийти з карети і запросив випити чаю. Навіщо треба було вбивати всіх так... Безсердечно? Зачем?
По суті, він перерізав натовп майстрів бойових мистецтв сім'ї Лю. Ні за що?
І голубий кристал. Не можна допустити, щоб він дістався принцу Цзиню.
Його Високість ж всього лише на шостому рівні, чи не так? Сім’я Лю теж була на тому рівні, чому вони повинні були поступатися йому?
З таким мисленням Лю Чанґфенг рисцой потрусился до поместі Лу.
Драконо-лошадь неквапливо скакала до королівської помести принца Цзинія.
Су Ло, яка все ще лежить під дном карети, зрештою змогла легко відпочити. Цей ліпучка Лю Ченгфенґ нарешті відстав. По суті, криза минала.
Отже, час змиватися і Су Ло. Не вічно ж їй їхати, вхопившись за дно карети. Крім того, Наньгун Левюнь... Було б краще уникнути зустрічі з ним, у Су Ло не було ніякого настрою спілкуватися з нею зараз.
Су Ло хотіла беззвучно зістрибнути з карети і почекати, поки та відїде на пристойну відстань, перш ніж продовжити свій шлях до помести Су.
Але, коли це план йшло суворо за задумом?