Глава 223
Богиня удачі явно відвернулась від Лю Ченгенга. Він приховав дев'ять каменів-джерело підряд - не варто і говорити, що це були камені найвищої якості, але жодного з них не було навіть червоного кристала.
Тепер перед Лю Чангфенгом лежав камінь-джерело овальні форми, розміром з футбольний м'яч. Він виглядав непогано зовні. На ньому виднілися кольорові плями і зміїні смуги. Зазвичай саме в таких з великою ймовірністю стояв кристал. Саме тому Лю Ченгенґ обрав його.
Ось тільки ніхто не міг знати напевно, буде всередині каменю кристал чи ні. Врешті-решт, наскільки б сильна не була людська раса, навіть найжорстокіші експерти досі не можуть поглянути крізь зовнішній шар каменя-джерела і визначити наявність кристалу всередині.
Це був останній камінь-джерело, який він придбав.
Люнґфенг з сумнівом дивився на камінь у своїх руках, не знаючи з якого боку йому почати різку. Він оглянув його з різних сторін, обнюхав його і навіть в якийсь момент мало не лизнув, але все одно ніяк не міг вирішити, звідки почати гумку.
Сьогодні він купив десять каменів-джерело, старанно підібраних ним, витративши одну тисячу золотих монет. Однак, розрізавши попередні дев’ять каменів і все те, що він отримав, — це лише купа сміття та піску. Якщо навіть цей, останній камінь-джерело виявиться порожнім, то можна сміливо сказати, що він щасливо спустив ці гроші в унітаз.
Одна тисяча золотих монет становила 10 000 срібняків. Хоча Лю Ченґфенг був другим сином родини високоморального прем'єр-міністра, він все одно не міг просто взяти і викинути на вітер таку суму.
Тепер Лю Чанґфенг намагався діяти обережно. Він відклав убік ніж, який раніше ріже і з сумнівом взявся за шліфувальний нож. Він уважно і акуратно почав шліфувати камінь, рухаючись з лівого боку по зміїних лінійках. Його вистачило приблизно десять хвилин. Потім у Лю Ченгенга закінчилися терпіння. Він відразу ж відстрочив у бік шліфувальний ніж і взявся знову за рогоючий, без зайвих приготувань він встромив його до каменя-джерела по середині і повів від сірки до країв.
З тріском камінь розвалився на дві половини. Розріз був гладким, наче край щойно розрізаного сиру тофу. На жаль, все було сіро-білим всередині без жодного натяку на кристал.
"ВАМЦ!" Лю Чангфенґ зі злістю відкинув голий ніж. У цей момент, його очі випадково зустрілися з поглядом Су Ло, яка не відірвала від нього очей і хітово посміхалася.
І ось, вороги знову зустрілися на вузькій стежці. Вони зійшлися віч - на - віч з ненавистю один до одного. Крім того, їхні зустрічі не були успішними.
- Це ти... - З першого погляду, Су Ло. Пара його темних очей покрилися димкою. Він з ненавистю подивився на дівчину.
Кут рота Су Ло піднявся в безжалісній усмішку, її брови злегка піднялися, вона недбало проговорила:
- Так, це я, і що?
Лю Чангфенґ ще не встиг і слова вставити, як вперед вискочив його лакей і рнувся до Су Ло. Дивлячись на неї зверху вниз, як на букашку під чоботом, він зарозуміло заявив:
- Та як ти смієш таким тоном говорити з Молодим паном? Чи ти знаєш, хто він такий?
Су Ло вирішила не витрачати часу на нього і відразу забула про його існування. Вона лише похитала головою і подивилася на сидячого перед каменем Лю Ченгенга:
- Так, удача у Вас, другий майстер Лю, так собі...
- Заткни пельку! - Лю Ченгфенґ був не на висоті, а після того як зіткнувся з глузуванням Су Ло, він вже був готовий вибухнути від злості.
- Це дім Ченів, а не ваша резиденція Лю. Тому раджу вам зменшити обриви. - Нескорочено проговорила Су Ло, сидячи на шезлонзі під деревом глицинії. Вона байдуже дивилася на Лю Чангфенга, як ніби він був сміттям у неї під ногами.
"Резіденція Лю, син прем'єр-міністра... Як виявилося, ця мерзенна дівчинка насправді знає, що він був другим молодим майстром сім'ї прем'єр-міністра Лю. Тоді як вона не побоялася розмовляти з ним таким чином? Який її статус? Звідки у неї така самовпевненість, так вести себе перед ним?» Очі Лю Ченгфенга злегка звузилися, легке здивування загнало його погляд.
У той час Су Ло гладила маленького божественного дракона, який зручно побудувався на її колінах.
У Божому маленькому драконі не було ні краплі благородства, ані божественності його роду. Він перекинувся на спину, повністю розслабившись на колінах Су Ло. Його маленький, товстенький животик піднімався вгору і вниз, на щелепи повисла слинка. Схоже, він і солодко спав.
Глава 224
Тим не менш, його інстинкт самозбереження працював бездоганно; своїми маленькими лапками він міцно тримався за сукню Су Ло, щоб не звалитися на підлогу.
- Ваш маленький цуценят виглядає досить мило. - Лю Ченгфенґ викинув в сторону половинки каменю-джерела, він був безполезенний. Юнак не збирався більше витрачати на нього час, красаючи, як і всі попередні. Зклавши руки за своєю спиною, він повільно підійшов до Су Ло. Він зухвало подивився на маленького бога дракона, якого побачив у колінах дівчини: - Скільки коштує ця маленька тварюка, цей Пан хоче його придбати.
« Ти хочеш купити маленького божественного дракона? » — сказав Каут рота Су Ло, повільно піднімаючись вгору і утворюючи посмішку. Вона кинула швидкий погляд на задумливого Лю Чангфенга.
« По-твоєму, маленький божественний дракон це істота, яка може легко купити звичайний смертний? Я боюся, що навіть прем'єр-міністр, пропрацювавши сто життів на своїй посаді, не зможе заощадити достатньо грошей, щоб купити хоча б одну волосину божественного дракона."
- Не продається. - Тихо відповіла Су Ло.
- Огидна дівчинка! Ти повинна вважати для себе честю, що молодий майстер звернув увагу на твою шавку і вирішив купити її! Як ти смієш так наглудити від його доброї волі! – Невідомо звідки перед Су Ло знову з'явився песик-лакей. Він зарозуміло подивився на дівчину, тикаючи своїм пальцем прямо їй в ніс.
Раптово промінь білого світла з'явився перед його очима, а після кривавий туман заповнив все навколо ...
- Аа! - Права рука песика-лакея була відрубана в області зап'ястя. Він деякий час дивився на обрубку своєї руки, нічого не розуміючи. Коли ж до його мозку, нарешті, дійшло все подія секунду назад, гостра біль прошила його руку, він завився ніби свиня і почав валюватись на землі, перекатаючись з боку в сторону.
- Ти, ти, ты... - Лю Ченгфенґ ніяк не очікував, що ця бридка дівчина буде настільки злою. Перед тим як він встиг щось їй відповісти, вона напала на його слугу і нанесла перший удар. Він голосно злився на тебе: — Ах ти, маленька погань, про тиху людину, а насправді змія! Ти занадто мерзенна!
- Що? Молодий майстер Лю хоче, щоб я відрізала його гострий язичок? — Су Ло помахнула рукою, струшуючи краплі крові з кинджала в її руці. Потім вона байдуже подивилась на Лю Ченгенга.
« Ця дівчинка..." трохи тремтіла від серця Лю Ченгфенга, але на обличчі це ніяк не вплинуло, він все ще виглядав розлютеним: — Оскільки тобі відомо моє становище, не намагайся потім віднектись і говорити, що помивалася й не знала, на кого піднімаєш руку. Ти посмів зворушити когось з сім'ї Лю, тепер жди, коли наша родина прийде за твоєю головою! Члени сім'ї Лю тобі не подушки для биння, ми так просто цього не залишимо!
Су Ло горліво глянула на нього, широко посміхаючись:
- Боже, єдине на що ти гораз це використовувати ім'я своєї сім'ї, адже сам нічого не здатний. Ти ще мала дитина, яка біжить до мами за спідницею і плаче, щоб покажи його та покарати кривдників. Я права?
« Вона дійсно посміялася дивитися на мене зверху вниз!» Лю Ченгфенг ледь не вибухнув, як вулкан, коли почув другу половину промови Су Ло. Він закричав:
- Дуже добре, просто чудово! У такому разі тебе не затрудить представитися мені, щоб я знав, що на могилці потім написати!
Коли Су Ло вирушала на ринок каменів-джерело, вона побоювалась, що хтось дізнається про неї і використає її для своїх цілей. Вороги в неї до купи і кожен хоче, щоб вона згрішила. Тому вона свідомо змінила свій вигляд, щоб бути безпечною. Тепер вона була схожа на саму себе лише на 30 відсотків. Вона була впевнена, ніхто її не дізнається навіть Су Хі, опинившись вона в цей момент перед нею.
І ось тепер вона раптом повинна розкрити карти перед цим індиком тільки тому, що він син якогось міністра? Пфе.
Саме в цей момент, дрібний бійка на колінах Су Ло прокинувся.
Він відкрив сонні очі і затуманеним поглядом витріщився на Су Ло. Його права лапа акуратно потерла очі. Його обличчя було невинно і розгублено, він виглядав дуже чарівно, щоб інші люди могли проігнорувати його.
Су Ло, побачивши його миле личко, відразу заспокоїлася. Він був невиразним. Як би вона хотіла, щоб маленький дракон завжди залишався маленьким.
Коли я побачив, що вся увага Су Ло спрямована на її цуценята, а його син прем'єр-міністр почувався приниженим нижче. Його рука потяглася до маленького бога дракона, а голос холодно промовив: « Я заберу цього цуценя як вибачення за свою нешанобливу поведінку. Тепер він належить мені!
"К-ч-ТІ-ВОБОБЩЕ ПОСМЕЛ-РОНУТИ МАЛЕНЬКУ-БОРОСТВЕННОГО-ДРАКОНА!
Життя набридло?»
Перш ніж Су Ло встигла щось зробити, руку, простягнуту до маленького божественного дракона, раптом заволок кривавий туман. Після цього розлютився розпачливий крик, і Лю Чанґфенг впав на землю.