Глава 208
-Ех... - З усіх боків почувся розчарований і співчутливий зітхання.
Розрізана поверхня була абсолютно гладкою, серевато-білою і без жодного сліду кристала.
-Пусто.... Як же так... як таке можливо... - Хоу Сан був готовий рвати волосся на голові від виду цих двох половин каменю-джерела. З його обличчя зійшли всі фарби. Він ніколи не сподівався, що коли розрізав сім каменів найвищої якості, то йому буде важко отримати жодного кристала навіть найменшого.
-Не вірю! Я не можу в це повірити! - Видихнув Хоу Сан і продовжив кромсати нещасний камінь, поки не перетворив його на пил. Без будь-якого результату.
Він знову потягнувся за каменем-джерелом, але був зупинився криком Су Ло:
-А ну стояти!
Цей гнівний крик дещо відрізав Гоу Сана і він підняв на дівчину помутніли, з безглуздим виразом очей.
Су Ло ж і далі обурювався:
- Ви вже і так виділили сім моїх каменів-джерело, а тепер хочете ще один зіпсувати? Ні, не думайте про це!
У бідолахи в горлі ком встав. Та як ця дівка сміє називати ці камені своїми? Між іншим, це він - Хоу Сан, особисто зі своєї кишені заплатив золотом за їхню здобич і доставку з далеких копалень на південному заході!
Су Ло невчутті фиркула і сховала три камінці розміром з кулак в її сумці та пов'язала їх на поясі, від гріха і чиїх-то загребних ручкой подалі. І тільки потім вона обернулася до Хоу Сана і, кинувши його недбалим поглядом, промовила:
- Мені здається, у Вашому магазині аура - так собі, піду ка я в інше місце, і там вже спокійно розріжу мої камінці.
Звичайно, саме в цих трьох скелях і засіли кристали. І, звичайно, Су Ло не збиралася давати цьому зарозумілому типу шанс відродити свою репутацію. Ні, Су Ло не злопам'ятна - вона просто зла і пам"ять у неї добра, а таких вже краще не злитися.
Хоу Сан безпорадно не міг озирнутись від Су Ло сумка. Він хотів кричати, як зупинити її — але не міг вимовити ні слова. Чим більше Хоу Сан думав про своє становище, тим глибше в пустку відчаю він впав.
Коли люди почали задумуватись над цим, то поступово розсіювалися.
Хоу Сан запаникаал — він не міг дозволити людям, які бачили його ганьбу, от так от піти і рознести вести всім в окрузі. У нього ж тоді більше ніхто і ніколи не купить жодного каменя-джерела, весь бізнес дракону під хвіст!
- Эй-эй, народ, почекайте же... - Хоу Сан метался з боку в сторону, намагаючись якось зупинити людей, - Я ж ще не закінчив! Дивіться, у мене ще багато каменів, можливо, мені все ж вдасться вирізати з них шматок кристала.
-Хоу Сан, та ти хоробрий — все ще наважуєшся різати каміння? - Старий похитав головою і порадив: - Забудь про це. Не дозволяй своїм емоціям вирішувати за тебе. Сьогодні не твій день, змирись.
Ні, він ніколи не міг дозволити їм так піти!
Хоу Сан викрикнув на весь ринок:
- Стій! Я, Хоу Сан, розріжу сьогодні десять каменів джерел і ми всі побачимо, чи знайдеться там хоч один кристал чи ні!
Почувши нову розвагу, всі загальмували і обернулися на Хоу Сана.
Чоловік же часу не втрачав, а швидко сганяв за свій прилавок і вибрав камінь-джерело. Похлеснувши по ньому, він героїчно заголосил:
-Ставки, ставки, робимо ставку! Давайте ж, хто хоче зіграти? Хто хоче охолонути по-швидкому? Приймаю ставки. Ставка на те, що всередині є кристал — одні до ста. Ставка на те, що всередині немає кристалу — один до одного. Поспішайте зробити вашу ставку, давайте, панове, не соромимося.
Так, гидота забрала три його камені-джерело, але у нього все ще залишилася ціла горка очних.
От тільки чоловік поняття не мав, що хитрія-Су Ло вже забрала всі кристали. Завдяки бійці вона безпомилково визначила місце їхнього розташування, а решта каміння була звичайним сміттям.
Якби він тільки знав про це, то не пішов би на такий ризик. У нього не було ні шансу на перемогу. Але він не знав.
Глава 209
Су Ло на той час вже пішла. Звичайно, вона не знала про так званий «геніальний » план Хоу Сана, який він винайшов для відновлення своєї репутації і відшкодування збитків. Якби Су Ло почула слова торговця, то зараз вона б голосно сміялася, тримаючись за живіт і не в стані спинитися. Тому що вона може з стовідсотковою упевненістю сказати, що коли всі ставки будуть прийняті, а камені-джерело розтинаються, обличчя Хоу Сана буде подібне до яскравої палітри зі всіма квітами веселки.
Ринок каміння-джерело був неймовірно великий. Су Ло прийшла сюди вперше. Вона погано орієнтувалася тут і не знала, де знаходиться. Тому їй залишалось все, що вона могла зробити: покладаючись на свою удачі та викрутку, рухатися вперед в пошуках добрих речей.
З досвіду вона знала, що кожна професія має свої негласні правила і поділ на сфери впливу. Існували великі магазини для багатих і впливових особин, маленькі крамнички та лавочки, прилавок і вуличні торговці, а також приховані крамниці в внутрішній частині ринку.
Для того щоб потрапити в таємну крамницю, яка займається азартними іграми на каменях-джерелах, їй потрібна особлива людина, котра знає місце розташування цих найбільш прихованих магазинів - провідник. Так, у неї був маленький божественний дракон, здатний відчувати і знаходити кристали, але якщо вона навіть не зможе увійти в магазин, від його здібностей розтрощити.
Коли Су Ло опинилася перед важким вибором: направо, іль наліво їй підбігли двоє маленьких хлопчиків. Здавалося, що вони просто грали і намагалися обійти дівчину стороною. Тим не менш, Су Ло була на сторожі, вона різко відсунулася вбік і не давала дітям збити себе з ніг.
Двоє хлопчиків не сподівалися, що Су Ло відреагує таким чином, на мить на обличчях дітей з'явилося здивування, але воно відразу стало колишнім дитячим безтурботним обличчям. Хлопці продовжили свою гру і, сміючись, попрямували далі людною вулицею, поки зовсім не змерзли.
На обличчі Су Ло з’явилася слабка усмішка. Навіть у цій стародавній ері її шосте відчуття досі не підводило.
Вона відчула, що два маленьких хлопчики, які шумно грають поруч з нею, задумали щось погане, тому і відійшла в сторону, щоб не зіткнутися з ними. Коли вона побачила, як вони зреагували на це, то повністю переконалася в правдивості її підозр.
Два маленьких хлопчики навмисно прикидалися, що грали в гру. Насправді ж вони наблизилися до неї, щоб непомітно зтягнути її кішок.
Дрібні крадії-корманники є у всіх світах і в усі часи. Потрібно тримати вухо в гострому стані, щоб не втратити чесної чи дуже нажите добра. Уу, дрібна бандитська група, як професіонали вже діють. Су Ло ще раз усміхнулася і продовжувала свою подорож. Однак вона не зробила і десяти кроків, як знову зупинилася.
Все через те, що перед нею з'явився хлопчик у старій , але чистою і охайним одягом. З серйозним виразом обличчя він сказав:
- Найкраща пані, вам потрібен провідник? Будь ласка, не звертайте уваги на мій юний вік. Мій будинок знаходиться біля ринку. Тому з самого дитинства все своє вільне час я проводив на цьому ринку каміння-джерело і знаю його, як свої п'ять пальців. Я можу розповісти Вам будь-яку інформацію, що Вас цікавить і показати будь яке місце, яке Ви шукаєте. Крім того, я міг би провести Вас до прихованих магазинів, якщо ви в них зацікавлені.
Одяг маленького хлопчика був старий і в деяких місцях порвана, штани зношені та коротковати. До того як взув, на ній з’явилася дірка, з якої визирав великий палець.
Помітивши, як Су Ло оцінює його, особливо порнований черевик, хлопчик відразу сховав ногу за штанину, щоб її не видно. Однак, як би він не намагався, короткі штани не могли приховати блискучу дірку.
Су Ло перевела погляд на обличчя хлопчика. На вигляд, йому можна було дати років десять.
Хто б міг подумати, що цей бідний і сором'язливий хлопчик може мати таке рожеве гарне личко, як зішле з картинки? Просто, у зв'язку з труднощами життя, це прекрасне обличчя зараз було приховано за не по-дитячому серйозним виразом особи.
Все ж таки, доля благословила їй. Вона простягнула руку допомоги саме тоді, коли їй було дуже потрібно.
Тільки хвилину тому Су Ло ламала голову над тим, як їй розшукати людину, знайомого з цим рином, щоб він міг провести її в приховані магазини, раптом, ніби за магією, перед нею з'явився цей хлопчик. І вона так потребувала прихованих магазинів- в них на продаж виставляли товари найвищої якості, які ніде більше не було знайти. Усі ці лавочки і дрібні магазини ніяк не могли конкурувати з ними, та й задовольнити потреби Су Ло так само.
Ну, якщо вже цей маленький провідник сам зголосився їй допомогти, то чому б і ні?
У той же час Су Ло була тим, хто не візьме на роботу когось іншого. Вона зобразила на обличчі байдужість, поглянула на хлопчика і запитала:
- Чому ти не приєднався до тих двох? Судячи з їхніх зовнішнього вигляду, їх « промисл » куди прибутковіший за твій.
Су Ло мала на увазі тих двох злодіїв, які вирішили « приходити » до неї гаманець.