Розділ 199
Якщо в руках Су Ло залишилася непошкоджена, неушкоджена книжка союзної книжки, то це означає, що всі мали ще одну нагоду дізнатися про те, чого насправді було написано у книжці.
План Су Ло був чудовий.
Щоб очиститися від помолів, які вилилися на неї турботливою папкою, їй достатньо було лише помити в руці цю єдину сторінку.
Те, що вона спокійно дістала і продемонструвала останнє свідчення своєї ганьби іншим, показувало в ній не те, як у книжці було написано про щось аморальне, а саме: Су Цзянь.
Якби все, що сказав Су Цзян, було правдою, людина, яка намагається знищити бісову книгу, була б не Су Зрянь, а в першу чергу, Су Ло.
Су Цзянь глянув на Су Ло, і вся його форма зображувала суворого батька.
- Ло'єре, будь слухняною дівчинкою. Негайно вигуби цю гидоту!
Су Ло слабо посміхнулася, малюючи нерозуміння і подив на обличчя:
- Батьку, про що ти так турбуєшся? Твоїй доньці всього лише цікаво, чи насправді ця дивина така, яку ти її описував... аморальні малюнки, які ж вони? — Після закінчення промови Су Ло подивилася на людей довкола неї, а потім знову змінила свій погляд на Су Цзяна: — Я бачу, що не лише мені це цікаво. Папочка, як щодо того, щоб показати цей листочок іншим? Нехай вони судять, чи є зображення, намальовані там, аморальними або ні. Як ти думаєш?
Це зауваження змусило Су Цзяна міцно стиснути руки, так сильно, що нігті впилися у його долоні.
« Що за проблемна донька! Та як вона посміла перелічити!» Своєю поведінкою Су Ло довела його до сказу.
Су Цзянь був такий злий, що якби не свідки, задушив би на місці мерзаву.
Пані Су і Су Ззянь були одружені вже багато років, тому вона чітко розуміла хід його думок. Вона солодко посміхнулася і тактовно звернулася до Су Ло:
- Ло’єр не гнівайся на свого батька. Як може бути ворожнеча між дочкою і батьком? Тим більше ти повинна розуміти, що Су Цзянь вчинив так заради твого ж блага, хіба не так?
Поки пані Су говорила, вона повільно наближалася до Су Ло.
Тепер усі присутні були зосереджені на Су Ло і Ґопоже Су. Ніхто не помітив, як Су Цзянь посилав сигнали очима капітану Чжао.
Капітан одразу зрозумів наказ свого пана, відійшов за спину Су Ло і почав наближатися до неї зі спини...
Три кроки, два кроки. Один крок...
Але в той момент, коли його рука потягнулася вперед, щоб вирвати папір з рук Су Ло, несподівано ...
Чорна тінь створила холодний, пронизуючий до кісток вітер. Він попрямував у бік капітана Чжао і, наче лезо, розсік його зап'ястя!
Спалах, і зап'ястя капітана Чжао полетило в сторону!
- Ааахаа...-то чоловік не витримав сильного болю, схопивши його руку і повалився на землю. Коли він притискався до себе обрубаним, то продовжував стонати. Його обличчя спотворилося від болю.
Кров хлинула на землю.
Яскраві краплі оросили траву.
Повітря провіщалося металевим запахом крові.
Тонкий брови Су Ло злегка нахмурилися. Вона витріщилася на Су Цзяна. Посмішка з'явилася в куті її рота:
Ти ж не збирався вбити свою доньку через цей маленький клаптик паперу?
Су Цзянь був настільки розгублений, що його обличчя стало попільно-білим, він сердито докорив дівчину:
- Що за нісенітниця ти морозиш! Хутко замовкни!
Бієчен Юін лише розчавив руками і посміхнувся:
- Генерал Су, це шоу надзвичайно захоплююче. Мені дуже приємно спостерігати за всім, що відбувається тут. - Сказавши це, він повільно підійшов до Су Ло. Він підняв одну брову і, посміхаючись підвів їй: - Четверта Міс Су, прошу Вас, не відказуйте мені в удоволенні поглянути-таки на цей горезвісний листочок. Мені дуже цікаво...
Су Ло виглядала байдуже до прохання юнака. Тепер її цікавила лише реакція Су Цзяна. Він був похмуріший за хмару. Він постійно кидав головою, своїми очима посилав в неї тисячі блискавиць, готових у будь - який момент виспепелити її.
Якщо б поглядом можна було вбити людину, то зараз Су Ло був би розорена на тисячі частин.
Коли її очі та очі Су Цзяна зустрілися, вона ледве помітна усміхнулася:
- Шанований Біен хоче поглянути на цей аркуш паперу, але мій батько цього не бажає...
« Це ж ви, Бієнн Юїн, вклали коробочку до мене у двір. Чи вам не знати, що було всередині».
Глава 200
Цей Біечен Юін ну просто природжений актор Він всього лише раз подивився на листок білої паперу в руках Су Ло, після чого відразу ж насупився свої тонкі брови. Його крижані очі були спрямовані на Су Цзяна.
Через таку поведінку, коли на нього дивилися серйозно і в той же час недовірливим поглядом, у Су Цзяна серце пішло від страху. Він не чув нічого, крім звуку б'ючого з великою швидкістю власного серця: "Бам-Боух, бах".
Крім того, Бієнн Юна вже не міг необдумано кидати слова на вітер. Навіть якщо він хотів щось сказати, то просто не знав, як правильно передати потрібну інформацію, щоб її не підловили на слові. Су Цзянь відчував, що опинився затиснутим між молотом і наковальним.
Кут рота Су Ло простягався в посмішку. Поведінка Су Цзяна змусила її втратити дар мови. Її батько так легко купився не її хитрість.
Ну, що тут скажеш? Жаль.
Насправді, Су Цзянь діяв дуже шустро. Йому потрібні були буквально секунди, щоб знищити всі докази перш ніж хтось із оточуючих встиг реагувати або щось зрозуміти. Теж мені, Гополь знайшовся.
Крім того, вона стояла надто далеко, тому, якщо логічно подумати, то в принципі не мала жодної можливості схопити один з розкиданих білих аркушів. Власне, вона навіть не намагалася дістатися до сторінок цієї книги.
Тоді звідки, запитайте ви, у неї з'явився білий аркуш паперу? Все просто, від самого початку Су Ло лише прикидалася, що тримала в руках аркуш з синьою шкіряної книжки. Насправді вона в руках була звичайний аркуш, витачений нею з її простору. Крім того, якби Су Цзянь постарався розкинути мізки, то подумав би, що вже бачив подібну бумаженцію, оскільки її виписали священними писаннями. Так, саме ті, які вона нібито крапала під час свого перебування в домі.
Оскільки лист був міцно затиснуто між її пальцями, ніхто і не помітив, що в руках у дівчини підробка.
Найсумнішим був її батько. Він впився очима у цей клаптик паперу і не випускав його з виду ні на секунду. Якби він тільки знав, що насправді перед ним підробка... Звичайно, було б чудово дивитися, як змінюється його обличчя, вірно?
- Ло́ер! Принеси мені цей папірець! - З тривогою в голосі, заговорив Су Цзянь.
З кожним репліком: наказом, благанням, проханням, Су Ло ставало все цікавіше, що ж такого було написано в тій синій книжечці, від чого Сузянь поводився так неспокійно?
Звичайно, Су Ло не збиралася віддавати свій головний козир в цій партії. Мабуть, татусь краще не знати про голий блефе своєї четвертої доньки.
Су Ло нахмурилась, вказуючи на своє обличчя нерішучість. Вона дивилася то на Бієнн Юіна, те на Су Цзяна. Після кількох секунд вона сказала:
— Зачекайте хвилинку, хіба до цього не йшла розмова про укриття мною золотих монет в моєму дворі? Шановний батько, хіба не ти був тим, хто підозрював мене в такому огидному вчинку, ніби я якась злодійка? Може, повернемося до першої теми конфлікту?
Су Цзянь зміг піднятися до позиції Великого Генерала, хіба він не міг зрозуміти таємний сенс слів Су Ло?
Він швидко реагував:
- Красномовка? Що за дурість! Твій двір чистий, тут нічого немає!
Су Ло знову зобразила сумніви на обличчі:
– Но... Чи ж матусі, старший брат і п’ята молодша сестра — усі вони з піною не доводили, що я безсоромна та мерзенна жінка, яка засоромила нашу сім’ю й погублювала майбутнє своєї старшої сестри?
Су Цзянь широко помахав руками і строго сказав:
- Забудь про все! Все це твоя мати, яка підняла стільки шуму через свої егоїстичні бажання і уявних причин! Якщо ти не можеш залишити все як є і забути, тоді твій татко потурбується про все, він змусить їх на колінах благати тебе прощення.
Чому... Пані Су відчувала, що сьогодні сонячне світло був випалюючим для неї. Вона несподівано відчула запаморочення, яке майже знепритомніло її.
Вона була вірною дружиною Су Цзяна протягом багатьох років, хто міг би подумати, що одного дня він прилюдно почне критикувати її і звинувачувати. Бачите, вона завдала шкоди своїй доньці заради власних егоїстичних спонук... Чи це звинувачення було справедливим? Очевидно, що всі рішення приймалися їм самим, а не нею.
Пані Су була не єдиною, чиє обличчя спотворилося злобою. Су Ззіньгуй і Су Хі також з недовір’ям дивилися на батька, а тоді переклали погляд, повний ненависті до Су Ло.
Але ніхто не міг подумати, що навіть визнання Су Цзяном своєї помилки все ще не задовольнить Су Ло.
Кожен помітив, як дівчина з гіркотою озирнулася на свої брудні і напівзруйновані володіння. Потім вона кілька разів важко надихнула і замовкла:
- На жаль, тепер мій двір у жахливому стані. Треба не багато часу і сил, перш ніж я зможу відновити його колишню красу після вашого обшуку...
– Нет проблем! Папочка виділить тобі людей для допомоги... - Раптом Су Цзянь помітив, як кут рота Су Ло слабо саркастично підвівся. Її слова відразу зрозумілись. Він відразу замахав своїми руками в різні сторони, і наче герой принцесу, який захищав його, проговорив: - Ні! Папочка негайно попіклується, щоб для тебе одразу приготували східне подвір'я Гліцинії. Там ти зможеш спокійно жити, ні про що не турбуючись і нічого собі не відводячи, оскільки вже ці солдафони тут так похизничали.