Розділ 152.
-Фея Нефритового Озера? Вона почала соромитися такого високого становища?
Як відомо всім, Фея Нефритового Озера і Його Високість принц Цзінь - пара з благословенною на небі. А Су Ло посміла встати між ними. Буд ти на місці Феї, тобі б таке сподобалося? — Лю Жосе вирішила, що за допомогою маленької брехні, змішаної з правдою вона трощить фарби без шкоди для себе. Але якби це була справжня правда, то від Су Ло вже залишилися б спогади. Такий птах високого польоту, як Фея Нефритового Озера, точно б не залишила все так просто!
-Чудненько, дякую за інформацію. Якщо все буде гаразд, я пошлю Вам весточку. - Су Вон присіла в уклоні і побігом кинулась до виходу.
Якщо те, що сказала їй ця міс - правда, тепер її батько точно не відвернеться, йому доведеться вибити Су Ло з сім'ї пінком під зад.
Побачивши, як швидко покидала приміщення Су Вон, Лю Жосюе розплакалась у досить брутальній вухлі. « Як тобі мій подарунок, а Су Ло? Якщо Великий генерал Су дізнається про твої таємні дії, а також про те, що ти образила Фею Нефритового Озера... Ох, не заздрю я тобі! Але ти заслужила це, маленька погань.»
Су Вон, як не дивно, теж дурною не була. Вона не стала сліпо довіряти словам Лю Жосюе, а вирішила спочатку перевірити. Якщо все підтвердиться - тоді так, вона все розповість батькові, і тоді ... Стережися, Су Ло!
Су Вон і її покоївка неквапно підійшли до вітхнього дворику Су Ло.
У цей момент, всередині подвір'я.
Лу Ло спокійно не лягла в променях сонечка і вишивала. Вона робила новий одяг для своєї місії. Вона зрадіє, коли повернеться!
Здавалося, що не існує більш гарної картини — дівчина за вишивкою на подвір’ях сонця. Однак лише ця дівчинка знала, наскільки вона була пригнічена.
Вже минуло більше місяця з моменту її міс. Відтоді від неї не було ані слуху, ні духу — жодної весточки. Можливо, вона вирішила скористатися ситуацією, щоб просто втекти. А що, життя у неї тут було не цукрове.
І тут, хтось почав наполегливо стукати у двері.
Лу Ло випадково проколола собі палець товстої голки від шоку та паніки, яка охопила її. Вона зашипала від болю, спостерігаючи, як велика крапля крихти проступилася на подушечку.
Вона нервово втупилася на двері, у які не переставали ковтати так, що та почала тремтіти. У неї серце пішло в п'ятки. За минулий місяць ніхто ніколи не зводив до неї додому, лише передавав їжу через невеликий отвір у стіні і забирав підноси із брудним посудом. Аж раптом вони просто хотіли заглянути на вогник, та й так наполегливо ламаються!
Великий Генерал наказав замкнути міс на цілих три місяці, так що ж сталося...
Якщо хтось дізнається, що міс не було на подвір'ї весь цей час.... Навіть страшно думати про наслідки. Від імені Лу Ло відливали всі фарби від жаху, що нахлився. Від паніки, вона майже забула, як дихати.
Але, якщо міс покарали і наказали нікому до неї не входити, чи повинна вона в такому випадку відкривати кому-небудь двері? Що ж робити?
Лу Ло стривожила на двері, від яких щіпки полетіли. А вона так сподівалася, що не маючи відповіді на свої запитання, вони просто плюнуть і підуть геть! Однак її мріями не було призначенося.
Су Вон вперто тарабанила в двері. Чим довше їй ніхто не відповідав зсередини, тим більше вона переконалася у правдивості слів Лю Жосюе.
Якщо Су Ло там, то чому ж вона не відкриває?
Сучий чоловік з кровожерливістю облишився, звертаючись до своїх слуг:
-Продовжуйте стукати. Хоч би на шматки її рознесіть, якщо що - я сама за все відповім.
Су Вон не могла особливо волюватись у пометь, але ось на подвір’ї Су Ло вона завжди відчувала себе майже господаркою і могла собі дозволити все, що завгодно.
Лу Ло вже в паніці бігала з боку до подвір'я, прагнучи щоб її господиня звалилася з неба, вилізла з-під землі - що завгодно, тільки б вона опинилася тут, зараз же! І тут, спочатку не особливо міцні двері затремтіла і зі стуком грохнулася на землі, на лету розвалившись на шматки.