Коулсон, ввічливо закінчивши навчання, увійшов у кабінет директора. Ф'юрі підняв погляд від екрану, вивчаючи отримані дані про можливу активність "Гітри" в Південній Америці. Інформація була, м'яко кажучи, сумнівною, але він все одно вирішив її перевірити. Зрештою, це був далеко не перший такий звіт, і, мабуть, не останній.
- Коулсон. Що з’ясувалося? - Фьюрі звернув увагу на одного з небагатьох людей, яким довіряв своє життя.
- Боюся, трохи. Наші експерти оглядають те, що було знайдено в його номері. Частина з нього ми навіть не змогли визначити. Ми зовсім не розуміємо технології, яку він використовує для демонтування прослушки та датчиків, — доклав Колсон, добре знаючи характер Ф’юрі.
- Він зв'язався зі своїми людьми? Я все ще чекаю, коли ви скажете мені, на кого він працює - вимовив Ф'юрі. Він був не в настрої для дипломатичних ігор. Якщо агенти іноземних держав знаходяться на його території, він повинен знати все, що їм відомо, і з'ясувати, як вони отримали цю інформацію, щоб відправити оперативника в конкретний час та місце.
- Нам ще доведеться з'ясувати, як він виходить на зв'язок з будь-ким. Він стверджує, що спілкувався з ними, але ми не вловили жодних стільникових, радіо- чи інших сигналів зв'язку з його кімнати. Він навіть не торкався телефонної лінії готелю. Хто б він не був, на кого би працював, схоже, він використовує якийсь невідомий нам спосіб спілкування або ми не можемо відстежити сигнал нашими засобами - знову доклав Коулсон. Він знав, що це лише посилить гнів Ф’юрі. "Щ.І.Т". З усіма найкращими технологіями, він був у програші перед чужинцем, який, здавалося, краще інформував і використовував більш досконалі технології. Це явно дратувало Ф’юрі, але той ніколи не відступав аж до того часу, як отримував те, чого хотів.
Відень на скрині Ф’юрі почала пульсувати, коли він напружився і придушував спалах люті.
- Яку ще інформацію ти виявив для мене? Ти ж не думаєш, що я повірю, ніби у нас нічого немає, і єдина наша зачіпка вимагає дипломатичної недоторканності з боку невідомого агентства?
- У нас є попередній запис від техніків з пляжу. Очевидно, вони виявили остаткову енергію енергетичної сигнатури, яку ми зафіксували біля ділянки розплавленого піску. Цього разу жодних слідів на землі немає. Хоч би що там трапилося, ми припускаємо, що це джерело відрізняється від випадку Радуваного Мостома. Однак розтоплений пісок має зовсім іншу сигнату. Що б там не сталося, мабуть, було дуже гаряче, оскільки мені повідомили, що склалось скло показує ознаки миттєвого творіння, але ніяких ознак прискорювача частинок немає. Боюся, ми десь помилилися під час першого контакту, але у нас немає можливості це підтвердити через надто велику кількість невідомих змінних. Здається, нашим найкращим і можливо єдиним джерелом інформації є той чоловік, який чекає на зв’язок зі своїм начальником у готелі, — сказав Коулсон.
- Що ти про нього скажеш? - запитав Ф'юрі. - Я знаю, ти добре розбираєшся в людях. Він погроза?
- Яку б він не пройшов, він, мабуть, один з кращих, кого я коли-небудь бачив. Він з'являється без багажу, обладнання або зброї, які я міг помітити. Він невловимий в деталях, але він хоче залишитися з нами у добрих стосунках. Не думаю, що він проти нас. Він залишає враження тому, хто втомлений від усього цього світу. Він спокійний і уважний до того, як люди повернулися з війни. Він вільний і наполегливий. Але він не просив нас забрати його обладнання або багаж ... - Коулсон тут замовк.
- І що? - запитав Ф'юрі.
- Ну, справа в тому, що коли я зустрів його на пляжі, він був одягнений у якісь шкіряні спорядження, імовірно захисну броню. Таких я раніше не бачив. Він був тільки з цим, а коли я приїхав до нього в номер вдень того ж дня, він був одягнений в інший одяг, і на дивані лежав вже піджак. У той час я думав, що він сходив купив або ж замовив її, але, подумавши про це, я не отримував повідомлень про те, щоб він залишив свою кімнату або що хтось до нього приходив. Я не впевнений як, але він отримав її іншим чином. Чи можливо, що хтось працював над чимось подібним дослідження Джейн Фостер? - запитав Коулсон.
Якби хтось працював над технологією веселого Моста, Ф'юрі б знав. Ф’юрі мав брови, і він став задумливим.
- Це можливо, але малоймовірно. Якщо у них були такі можливості, навіщо залишати свого агента позаду, коли вони можуть використовувати його для доставки всіх речей? Чому ми не виявили ніяких інших подібних передач? Хто б не був цей "Гаррі", ми не можемо дозволити собі втратити його. Зв'яжіться з Удовою. Можливо, вона нам знадобиться, щоб допомогти добути інформацію. Тримайте її напоготові, але поки не відсилайте.
- Так, сер, — сказав Коулсон.
- О, він дійсно дав мені одну інформацію. Його повне ім'я - Гаррі Поттер. Розпізнавання обличчя все ще працює, і з ім'ям, яке ми шукаємо, нам може просто повезти.
Він подивився на Коулсона і сказав:
- Ми не можемо покладатися на удачу в "Щ.І". Будь ласка, дайте мені цю інформацію.
— Звичайно, сер, - Коулсон відповів своєю чистою посмішкою. Потім він повернувся і вийшов з кабінету, залишивши Ф'юрі в роздумах.
"Просто почекай, Гаррі Поттер, ми все ще дізнаємося" - подумав Ф'юрі.
[ В одному готелі міста загорівся прилад, побудований для контролю показань енергії з кімнати Гаррі через дорогу, змушуючи агентів прийти в повну готовність.]
Гаррі вирішив швидко дістатися до найближчого до нього магічного анклава, який він знав - на іншому кінці країни, в Нью-Йорку. У нього не було ніяких доказів того, що все було однаково, але коли побачив, як він опинився в Малібу, то думав, ніби, ймовірно, розташування країни було таким же, яким і там, звідки він родом. Він пройшов в спальню, впевнений, що за ним спостерігають з інших кімнат. Він зробив себе невидимим, бо виявив, що може зробити це після злиття Дарів смерті з ним. Як тільки він був упевнений у своєму пункті призначення і знаючи, що в нього небагато часу, він телепортувався. На щастя, він прибув до місця свого призначення в переулок через дорогу від американського міністерства. Опинившись там, звідки він був родом, він рушив туди, де мав бути таємний вхід між двома сходами.
Так само як і сьогодні, коли дім Сіріуса з’являвся кожного разу, йому треба було лише наблизитися. Але нічого не сталося. Розчарований, він махав рукою, випускаючи магію, намагаючись виявити будь-які її ознаки в місці, яке, на його думку, мало бути входом. Він нічого не відчував. Навіть найменші залишкові сліди магії відсутні в області, яку він сканував.
Не втрачаючи надії, він вирішив розвернутися повільно рухаючи і повертаючи рукою. І тут... Він відчув тонку лінію мани, що веде прямо до серця Нью-Йорка. Дозволивши магії йти за нею, він незабаром відчув джерело. Він не розумів, що це, але відчував там могутню силу.
Переконуючись, що залишається невидимим, він аппарував поруч з джерелом сили. Перед ним з’явилася стара триповерхова будівля, яка мала велике купольне вікно на фасаді.
Коли він підійшов до дверей, намагаючись магічно перевірити її на наявність пасток вона відкрилася. Літній монах мантії тибетського ченця стояв на порозі. Дивно, але чоловік, здавалося, дивився прямо на нього. Гаррі був упевнений, що монах не міг його бачити, але відчував, ніби він відчуває його присутність якимось іншим чином. Чоловік кивнув і відступив на крок, очевидно запрошуючи увійти. Гаррі швидко ступив поріг, трохи розслабившись.
Дивне відчуття охопило його, коли він пройшов крізь щось на зразок арки. Його почуття говорили йому, що тут присутній сила, магічна сила або принаймні щось дуже схоже на неї. Він озирнувся на людину, яка його впустила, але побачив тільки те, що вона видалялася і навіть не подивилась назад. Ніби йому не було ніякої справи до гостя.
Гаррі не знав, чи слідувати за ним або чекати, він відкинув невидимість і пішов у той же бік, куди втік монах. У цю ж мить він почув голос зверху:
Ласкаво просимо до Камар-Тадж.
https://literna.net/uk/books/212-harri-potter-potrapiv-do-marvel-zavrshena