Глава 53: Боггарт у шафі (Часть I)
Коментар Ганни Ебота міцно заселив у Джона в голові.
Раз Локонс пішов - Хто ж тепер буде викладати захист від темних мистецтв?
До кінця семестру залишалося майже чотири місяці. Не можна було просто залишити учнів без вчителя по одному з найважливіших речей. Та й у Хогвортсі не існувало посадки "порадника" по захисту від темних мистецтв - знайти хоча б одного викладача було майже неможливо, не кажучи про двох.
Чи Дамбльдор колись запросив Римуса Люпіна?
Логічно. Але якщо взяти до уваги прокляття Вольдеморта, накладеного на цю позицію... І все ж наступного року неминуче мало статися щось.
Ці роздуми трохи пом’якшили роздратування Джона від його странних невдалих спроб викликати Патронса.
Він спеціально підійшов до кількох учнів Пуффенда, які щойно прийшли з уроку ЗОТІ.
— Вибач, Джоне! — Эрни Макміллан смочливо похитав головою. — Часовий викладач попросив нас зберігати його особистість в таємниці... Але він чудовий!
Джон зволікав, але не почав тиснути.
Чутки за обідом
У великому залі стояв надзвичайний гул — майже всі обговорювали нового загадкового вчителя.
— Я ставлю на Аластора Грюма! - Хтось кричав.
Проходячи повз грифіндорський стіл, Джон почув:
— Це Мукадоборець — Божевільний Око Грюм! — Сказав Рон Уїзлі, понижуючи голос, ніби поділився таємницею. — Тато сказав, що він давній друг Дамбльдора. А ще він пішов з Міністерства всього два місяці тому!
— Тільки б не Снейп... - Пробурмотів Гаррі Поттер. — Ти ж знаєш, він все життя мріє про цю посаду.
— Міністерство могло надіслати свою людину, — Я сказала Герміона, нахмурившись. — Вони ж оголосили нашого попереднього професора в розшук, так що могли прислати старшого інспектора або когось на зразок того.
Джон пройшов повз, не виказуючи інтерес.
Незабаром він дізнається все сам - на денному заняття.
Ще одна спроба Патронуса
Замість того щоб повертатися в вітальню Пуффенда, Джон знову пішов до Виручай-комнату. Він провів там більше години, знову намагаючись викликати Патронуса.
Безуспішно.
Він так і не зміг знайти справжній щасливий спогад, яке могло б стати опорою для заклинання. Потребуться набагато більше часу ...
Тільки ближче до двох годин він вибіг з восьмого поверху до офісу ЗОТі на четвертому.
На щастя, сходи не принесли ще одної несподіванки — він встиг вчасно.
У класі
Вже на підході до дверей він почув шум. Вийшовши в кабінет, Джон замер.
Захаріас Сміт стояв на табуретці і свистів у все горло.
Майже жоден учень - ні Пуффендуй, ані Слізерін — не сидів на місці. Всі Стояли, плескали, візжалиЦе було так, ніби вони були присутні на концерті.
На подіумі стояв сивоволосий старий, посміхаючись і м'яко розмахуючи рукою, щоб заспокоїти аудиторію.
Це було дуже знайоме обличчя.
Джон втратив свідомість.
Часовий вчитель з захисту від темних мистецтв...
виявився Альбус Дамбльдор.
Урок починається
Учнів потрібно було декілька хвилин, щоб припинити аплодувати.
— Вважаю, представлятися мені не потрібно? — Дамбльдор підступно підмигнув.
По кімнаті прокотився сміх.
— Професор Локонс залишив нас по... За певних обставин. А знайти заміну в середині семестру важко, — Він спокійно почав. — Тому я вирішив тимчасово зайняти цю посаду.
— Чесно кажучи, я не викладав вже п'ятдесят років... А востаннє вів захист від темних мистецтв... у 1927 році, — Усміхнувся він з легкою ностальгією. — У мене тоді стався невеликий конфлікт з Міністерством, і мені заборонили викладати цей предмет. Довелося перейти на трансфігурацію.
Клас слухав його буквально Затамувавши подих.
— Але я до цих пір пам'ятаю останній урок, який провів по цьому предмету шістдесят шість років тому.
— І сьогодні... Ми повторимо його.
— Заберіть книжки. На захист від темних мистецтв ми будемо працювати практично. Вам знадобляться тільки палички.
Учні відразу підкорилися.
Усі переглянулись — вперше за півроку вони матимуть Практичний урок ЗОТІ.
— Йдіть за мною.
Незнана кімната
Дамбльдор провів групу по довгому коридору в порожній кабінет. Вздовж стін є лише один ряд старих лавок.
Учні розпорошилися. Джон, як завжди, вибрав місце позаду — забагато бажаючих стати першими.
Бузинна паличка вже була в руці директора.
Одним рухом Дамбльдор викликав в центр кімнати величезну стару шафу — майже вдвічі більшу за людину.
Шкаф здригнувся.
Затрясся.
Всередині щось люто рвало назовні.
Кілька учнів скрикнули.
— Не хвилюйтеся, - Дамбльдор лагідно сказав. — Це всього лише боггарт.
— Боггарти люблять темні, тісні місця - під ліжками, у шафах і в буфетах. Отже, моє перше питання: що таке боггарт?
Дівчинка в першому ряду підняла руку.
— Дуже добре, міс Селвін.
Вона піднялася і пихато сказала:
— Ніхто не знає, як виглядає боггарт - він перетворюється на те, чого ми найбільше боїмося.
— Чудово сказано. П'ять очок Слізеріну.
Селвін сіла, сяяла.
— Коли я випущу боггарта, він відразу прийме форму вашого найглибшого страху, — Дамбльдор продовжив. — Тому тримайте палички напоготові.
Він підняв руку.
— Ми будемо використовувати закляття:
- Ріддікулус!
https://literna.net/uk/books/203-khohvorts-vlashtuvannya-krashchoho-uchnya