Розділ 41: Відставка директора
— Усі учні повинні повернутися до своїх гуртожитків о шостій годині вечора.
— Також нікому з учнів не дозволяється залишати свій дім після того часу.
« Кожен клас супроводжуватиме принаймні одного вчителя, — каже він. — Ніхто з учнів не може залишати гуртожитку, кімнату чи їдальню без супроводу вчителів.
— Всі тренування та матчі по квідичу відкладаються на невизначений термін.
— Вечірні заходи будь-якого роду скасовуються, участь в них суворо заборонено...
Після четвертого нападу на стіни з’явилася серія оголошень.
Професор Стебль, яка зазвичай була м’якою, на превелике здивування дала ці накази суворому серйозності і вимагала їх повного виконання.
Але це не зупинило потік протестних листів, і навіть газетні крики — які хлинули до школи.
Напасти в канун День Св. Валентина було інакше від попередніх. Перші три жертви були учнями-магґглами або іншими нелюдськими істотами. Хоча ці інциденти були тривожними, вони не викликали великої паніки серед чарівних сімей.
Зрештою існувала легенда про Таємну кімнату, заявляючи, що монстр у ній не шкодить чистокровним чи навіть напівхворим молодим чарівникам.
Але цього разу все було по - іншому. Жертви - Пенелопа Клірвотер, маггл-рожана і Персі Уїзлі, член чистокровної родини Візлей з багатовіковий магічний родовід - змінили все.
Хоча Уїзлі іноді називали « фастом чистокровних», вони все ж були старовинним чарівним родом.
Ця жахлива подія викликала паніку в багатьох чарівну сім’ї.
Навіть Дамбльдор, незважаючи на свій високий авторитет у чарівному світі, не міг стримати батьків від виявлення свого обурення.
Дедалі більше учнів забирали з Хогвортсу. Їхні батьки більше не вірили, що школа була найбезпечнішим місцем на Британських островах...
Сьюзан Боунс забрала додому її тітка. Блейз Забіні забрала його елегантна мати. Батьки Уїзлі, здавалося, були готові забрати всіх своїх дітей з Хогвортсу...
Здавалося, що Хогворт був на межі розпаду!
...
Замок був оповите похмурістю.
Страх поширювався як ніколи раніше. Навіть теплі промені сонця зовні, здавалося, не могли проникнути в темні коридори замку. Більшість людей були занепокоєні. Будь-який вибух сміху, що розноситься в коридорах звучало різко і недоречно...
Учні залишалися в класах, Великому залі і загальних кімнатах своїх факультетів... Як тільки закінчувались уроки або вечерю, вони поспішали піти геть. Навіть у загальних кімнатах не було звичайної веселої атмосфери і сміху.
Наступного дня після нападу на Персі та Пенелопу Джон, заявивши, що поранив праву руку, був відправлений у лікарняні ґанку професором Стебль.
Мадам Помфрі уважно перевірила руку і зрозуміла, що це лише перелом — нічого серйозного. Але для безпеки вона запропонувала Джону залишитися на ніч у лікарняному крилі.
Тієї ночі його відсутність викликала чутки серед студентів. Багато хто думав, що він теж став жертвою монстра Слізерін.
Асторія Грінграс була настільки налякана, що тієї ж ночі вискочила з загальної кімнати Слізерин і побігла до лікарняного крило.
Однак, пройшовши в палату лише кілька секунд, мадам Помфрі швидко виведено.
Перед тим як Асторія пішла, сказала Джону, що її мати планує приїхати в найближчі дні, щоб забрати її і сестру додому.
Коли мадам Помфрі попросила Хаґріда забрати її назад до загального залу Слізеріна, Джон раптом зрозумів, що сьогодні 14 лютого.
Персі та Пенелопа, ймовірно, запланували романтичне побачення на вершині вежі Когтевран вчора ввечері, на честь Дня святого Валентина. Пенелопа стала першою мішенню Василіска під час побачення, а потім стався напад у коридорі.
На щастя, обидва були тільки покаменні. Якби вони померли, наслідки для подальшого розвитку історії були б набагато гіршими.
...
Через кілька годин після того, як він супроводжував Асторію назад, Хаґрід також покинув школу.
Кажуть, що за ним приїхали працівники Міністерства магії і забрали його до Азкабану.
Професор Златопуста Локонс використав наступний урок захисту від темних мистецтв, щоб публічно заявити, що Рубеус Хаґрід був справжнім винуватцем інцидентів у Таємній кімнаті.
- Запам'ятайте мої слова! — З упевненістю заявив він. — Наскільки я знаю, в останній раз, коли Таємна кімната була відкрита, відповідальним за це був Хаґрід... Я думаю, цього разу все те ж саме. Той обвинувач вже спіймав його, так що немає потреби в таких надмірних цілях безпеки!
На жаль, семестр вже почався і мало хто був схильний вірити Локонсу.
І все ж страх швидко поширився по всій школі.
...
У такій ситуації директор Хогвортсу, безперечно, був найприступнішою справою.
Через два дні після нападу на Персі та Пенелопу, рано - вранці, до кабінету директора на верхньому поверсі замку прибули двоє гостей.
Альбус Дамбльдор, директор Хогвортсу, був одягнений в офіційну мантію: величний темно-зелений плащ, розшиваний зірками і місяцями. Його обличчя було урочистим.
Перед ним стояв чоловік середніх років, одягнений в довгий чорний плащ для подорожей, з елегантною поставкою і холодною, але досить гарною посмішкою. Біля нього стояв інший чоловік у нечутливому костюмі в тонку полоску, що виглядає досить ексцентрично.
- Що саме привело вас сюди, Корнеліус... і Люціус? - Дамбльдор сказав. — Я чув, що ви забрали мого єгеря минулої ночі — відправили його в Азкабан?
Хоча його тон був ввічливим, він говорив про те, що було легко чинити зло.
— Мне жаль, Дамбльдор... але послужного списку Хаґріда не на його користь. Міністерство було змушене вжити заходів! - Пробурмотів Корнеліус Фадж, міністр магії.
— І є ще одна погана новина! — Пан Малфой говорив ліниво, витягаючи довгий сувій пергаменту. — Рада управителів вирішив, що тобі пора піти в відставку, Альбус.
Він зробив паузу, а потім додав:
- Це твій наказ про звільнення. Ти побачиш, що всі 12 членів ради підписали його.
— Скільки нападів було до сих пір? Два тільки вчора ввечері, вірно? У такому темпі не залишиться жодного учня. Ми всі знаємо, яка трагедія це буде для школи!
- Що... Люціус... — Фадж вигукнув у паніці. - Звільнення Дамбльдора... Ні, ми звичайно не хочемо...
Люціус Малфой проігнорував міністра і подивився Дамбльдора в очі.
— Якщо рада хоче, щоб я пішов у відставку, Люціус, то я так і зроблю, — спокійно сказав професор Дамбльдор.
Однак його блакитні очі були відреставровані, занурені у роздуми.
- Чудово, Альбусе... Сподіваємося, що твій наступник зможе раз і назавжди покінчити з цими нападами.
https://literna.net/uk/books/203-khohvorts-vlashtuvannya-krashchoho-uchnya