Глава 28: Квідич
Після нападу на місіс Норіс Аргенс Філч, доглядач замку Хогвортс, став дуже похмурим.
Він щодня ходив по місці злочину, злобно дивлячись на всіх проходячих повз учнів, особливо на слізеринців, переконаний, що злочинець може повернутися.
У певному розумінні інстинкти Філча були правдивими.
Таємна кімната була в кінці коридору, за місцем нападу, у туалеті з написом - не працює. Це був туалет Плакси Міртл - Миртел була жертвою інциденту в Тайній кімнаті п'ятдесят років тому.
Джон відчував, як холод пробігає по його спині кожен раз, коли він проходив повз, наче василіск міг в будь-який момент вирватися з мідної двері і або укусити його, або перетворити на камінь.
Ще гірше те, що туалет знаходився на стелі підвалу і верхніх поверхах замку, а це означало що Джон повинен був проходити повз нього кожен день по дорозі в загальний зал Пуффендая та назад.
Через це він завжди був обережним. Якщо він не міг знайти невелику групу, з якою можна було б пройти, то ніколи б не пройшов сам.
Всі примірники книжки "Хоґвортс: історія" були викинуті з бібліотеки, і не в кожному будинку був такий надійний професор, як професор Стебль. Крім того, звичайно стримані пуфендуйці не були з тих хто поширював новини про Таємний простір.
Під час уроку зілля він почув, як Асторія сказала, що з особистих запасів професора Снейпа зникли два рідкісні інгредієнти і підозрювалось кілька студентів. Снейп вів розслідування і присягнувся виключити злодія.
Джон був упевнений, що це було трио. Герміона Грейнджер, мабуть, почала варити зілля Поліїс.
Джон, однак, випереджав її на півмісяця. Він вже два тижні готував настій з дванадцяти зернових. Ще через тиждень він буде готовий додати одну унцію грубого сурми і чотири п'явки без рота.
Він вважав, що в зіллях він не гірший за Герміона. Виручай-кімнату, безумовно, була найкращою кімнатою для приготування зілля, ніж ванна Міртл. Незважаючи на те, що він не вчився рік за роком, то таки був упевнений, ніби зможе успішно приготувати зілля.
...
Це був ще один суботній ранок.
Джон щойно прокинувся і, як завжди, практикувався в окупації у ліжку.
— Джон... Прокидайся... Прокидайся...
Гучний стук у двері злякав його.
- Доброго ранку, Захарій! - Роздратований крикнув він.
— Джон, поквапся! Матч по квідичу! У дев'ять ми граємо з Когтевран, а в одинадцять Гріффіндор грає зі Слізеріном. Ми повинні хворіти за Пуффендуй! — Покликнув Захаріас Сміт, уникав будити інших.
- Ще один матч з квідичу... У мене передчуття, що незабаром хтось ще зазнає нападу.
Ворча, він виліз з ліжка, надів жовту куртку і шарф і вийшов із спільної кімнати.
На виході він пройшов повз місце нападу на місіс Норіс і побачив Ханну Ебботт та Сьюзан Боунс.
Він побачив, що трибуни були вкриті жовтим морем, чорним і синім кольорами. Болителі Пуффендуя були одягнені в жовте і чорне, а Когтевран — у синє та бронзове.
Болителі обох шкіл заповнили протилежні сторони стадіону, кричачи і вітаючись зі своїми улюбленими.
Ерні Макміллан зробив прапор із шматка старої тканини з зображенням липкого борсуку. Не бажаючи відставати, уболівальники Когтеврана створили зображення орла.
— Вперёд, Седрик! Ти найкращий! — Ганна кричала у весь голос.
— Вперёд, Пуффендуй!
Гравці вже вийшли на поле. Джон побачив Седрика Діґгорі, очолюваючого командою Пуффенда. Він не впізнав інших, мабуть це були старші учні.
Серед Когтеврана він помітив Чо Чанг, дівчину з азіатськими рисами обличчя, в задній частині синьої-бронзової лінії.
Гравці потиснули один одному руки, а потім поділилися навколо мадам Хуч, яка з усіх сил дула у свій срібний свисток.
П’ятнадцять літаючих метл злетіли в небо. Матч почався.
— Гра почалася... Капітан Когтеврана Роджер Девіс відразу ж захопив квоффл... Він летить вперед, ухиляється від бладжерів і проскальчить повз Кадвалландера. Чи він збирається бити прямо? Ні, він пасує Чемберсу, який знаходиться у відкритій позиції, і м'яч в воротах! Когтевран веде з рахунком 10:0!
Коментар Лі Джордана був досить неупередженим, коли мова не йшла про матч Гриффіндор або Слізерін.
Холодний вітер викликав сонливість у Джона. Чесно кажучи, він взагалі не цікавився квідичем. Він прийшов тільки тому, що його затягли сюди однокласники, і він не хотів виглядати самотньою.
Матч швидко став одностороннім. Гравці Когтевена забивали голом, і їхні болільники кожного разу вибухали оплесками. На стороні Пуффендую настрій почав псуватися.
Лі Джордан продовжив:
— 130-20! Не дивно, що Когтевран був чемпіоном Кубка з квідичу минулого року. Всього за двадцять хвилин вони створили величезну перевагу. Пуфендуй не може нічого протиставити... Зачекайте...
— Зачекайте - снітч! Золотий снич! Седрік Діггорі зловив снітч! Блискучий хід, Діггорі! Гру закінчено! Пуфендуй виграє в останню секунду зі рахунком 170-130!
Стадіон вибухнув оплесками. Учні Пуфендуя вибігли на поле, щоб відсвяткувати свою важку завойовану перемогу. Навіть професор Стебль приєднався до того, щоб лити своїх учнів.
Дивлячись на обличчя гравців Коґтеврана, вболівальників і професора Флітвіка, які виглядали так, ніби з'їли щось несправжнє, Джон раптом зрозумів, що квідич йому подобається ще більше.
...
— Пані та панове, матч Гриффіндор проти Слізерін почнеться через двадцять хвилин... — Голос Лі Джордана знову пролунав по всьому стадіону.
Натовп Пуффендуя почала розходитись, а вболівальники Гріффіндора йшли на стадіон.
Джон помітив невелику групу: Герміону Грейнджер, Рона Уїзлі, Колін Кріві з його камерою і Джінні Візллі, яка опустила голову. Він швидко обійшов цю « безпечну» групу.
На трибунах сиділи професор Дамбльдор і Макгонагал, які не з'явилися на попередньому матчі, і були готові до перегляду.
Несподівано Джон усвідомив одну важливу річ: наступного вечора або близько того, як рятівники - Джінні Візлі (який був під Волдемортом), Альбус Дамбльдор та Гаррі Поттер — не будуть в замку.
Це означало, що якщо він триматиметься подалі від Філча, то зможе робити все, чого захоче!
- Тепер у мене є шанс!
Він відмовився від запрошення Замаріаса на святкування після матчу у Великому залі.
- Вибач, мені потрібно спочатку забрати дещо з спільної кімнати.
Він поспішив назад у спальні Пуффенда, взяв запасну мантію і узяв кулькову ручку з ящика.
...
Три хвилини потому він стояв у коридорі за місцем нападу місіс Норіс, перед дверима туалету Плакси Міртл.
Він пильно обгорнув мантію довкола обличчя, наче злі люди в масках, яких він бачив у фільмах.
Він схопився за латуну ручку і повільно відкрив двері.
Підлога була мокрою. Поруч з мушлями на підлозі стояв котел із кип’яткою рідиною.
Короткі свічки гасили у свічниках, освітлюючи кімнату похмурим і темним світлом. Під триснулим іспанковим дзеркалом відсилалася поверхня кам’яної мушлі.
З зламаного туалету в далекому кутку доносились тихі ридання — Мертл.
- Хтось живий... — Вона, здавалося, відчула його і підпливла до нього. - Здається, ще один хлопчик...
- Убирайся, потворний привид! - Джон різко сказав, що його голос був хрипким і насмішкою. - Товстий, огидний, плаксовий, жалюгідний привид!
— Ваа... — Миртл розридалась і втекла в туалет, роздираючи воду всюди.
— І не забудь про всі ці жахливі прищі!
Після того останнього нападу Міртл випустила крик і зникла в унітазі.
Джон зітхнув з полегшенням і почав оглядати простір під черепашками.
Незабаром він знайшов те, що шукав: на бічній стороні одного з мідних кранів була виграна маленька змія.
Він дістав ручку, але завмер.
Якщо він напише тут, Вольдеморт може знайти це, коли відкриє Камеру через Джинні. Це все зіпсує.
Він зупинився, щоб все обміркувати і скласти план.
Зробивши кілька кроків вліво, він опустився на коліна поруч з іншою раковиною, подалі від входу.
Він обережно написав:
— Я Джинни Уизли.
Я думаю, що відкрила Камеру Тайн і щось контролює мій розум.
Здається, що вхід знаходиться під раковиною праворуч поруч з мідним краном.
Його можна відкрити лише за допомогою Змеїнської мови.
Будь ласка, допоможіть мені...
Повідомлення було крихітним, блідим і важко помітним у тьмяному світлі ванної кімнати. Ніхто не помітив би його, якби не нахилився і не придивився уважно.
Джон відряхнув руки і вийшов з ванної.
Він витер дверну ручку, щоб стерти всі відбитки пальців, які міг залишити.
https://literna.net/uk/books/203-khohvorts-vlashtuvannya-krashchoho-uchnya