Глава 13: Банкет
— Важко, дуже складно!
У вухах Джона лунав різкий голос.
— Хоробрый, добрий, досить талановитий...
— Я хочу піти в Пуффендуй, — тихо повторив Джон.
- Що? — Надзвичайно здивувався голос Солтирового капелюха.
— Я хочу в Пуффендуй.
- Без сумніву, ти володієш всіма рисами Пуффенда, але я не думаю, що це найкращий вибір...
— Я хочу в Пуффендуй.
- Ти впевнений? Якщо ти підеш в Гриффіндор, то без сумніву досягнеш величі...
— Я хочу в Пуффендуй.
- У тебе немає інших ідей? — Поцікавилася, чи є в ньому щось неприємне.
— Я хочу в Пуффендуй.
- Це єдине, що ти можеш сказати? — Тепер її голос був роздратований.
— Я хочу в Пуффендуй.
Коли він повторив це в шостому разі, то через терплячість у Сотвертичному капелюсі втратила терпіння. Вона кричала назву по всьому залу:
— Пуффендуй!
З правого столу розступилися оплески, і Толстий монах помахав йому рукою.
Праворуч, в далекому кінці залу, Асторія тихо зітхнув, почувши результат.
Джон спокійно зітхнув з полегшенням. Принаймні, йому не доведеться ходити до Гриффіндора і щодня проводити в оточенні головних героїв, нервуючи.
— Чесно кажучи, ти тільки другий учень цього століття, який попросив віддати його в Пуффендай, — прошепотіла йому на вухо Сотирова шапка.
— О? А хто був першим?
— Ньют Саламандер. Сподіваюся, ти будеш таким же винятковим! - тепло додала капелюха. - Містер Саламандер був виключений з Хогворта на п'ятому курсі...
Не встиг Джон відповісти, як професор Макгонагал підійшла і досить різко зняла капелюх з його голови.
— Луна Лавгуд! — покликала вона.
Дивна дівчина, яка їхала з Джоном в одному човні, кинулася вперед.
Джон підійшов до столу Пуффендуя. Його зустрів високий студент.
- Ласкаво просимо до Пуффендуй, Джон. Я Габріель Трумен, староста.
- Приємно познайомитися, Габріель.
— Иди и садись сюда, Джон!
Маленька дівчинка з двома золотими косичками потягла його до свого місця.
Церемонія розподілу продовжувалася.
Луна Лавгуд була віднесена до Когтевенана, а Стівен Лукас, як і Джон, приєднався до Пуффендю.
Оплески роздавалися по всьому залу, коли кількість студентів ставала вдома.
Останніми двома були Джінні Уїзлі, яка була віднесена до Гриффіндор, і Маделін Якслей, котра приєдналася до Слізеріни.
На цьому церемонія розподілу закінчилась.
Професор Макгонагал підняла Сотірововий капелюх і вже збиралася прибрати його, коли двері Великого залу відчинилися. Професор Снейп і професор Флітвік повернулися, а за ними слідувала Дафна Грінграсс. Вона опустила голову, і по її обличчю текли сльози.
Професор Снейп направив своїх учнів назад до стілу Слізеріна, потім підійшов до професора Макгонагал і прошепотів їй на вухо кілька слів.
Її вираз обличчя помітно змінився. Не обтяжуючи себе тим, щоб прибрати капелюх, вона повернулася і пішла за Снейпом з залу.
Флітвік підійшов до передньої частини залу і шепнув щось професору Дамбльдору.
Вираз обличчя Дамбльдора відразу змінився, і він швидко покинув зал без промови.
— Нитвіт! Блаббер! Одмент! Твік!
Коли директору і заступника директора школи не було, професор Філіус Флітвік з’ясував, що нових студентів можна привітати. Він представив нового вчителя захисту від темних мистецтв, Златопуста Локонса.
...
— Банкет почався!
- Хочеш стейк? — З ентузіазмом запропонувала дівчину з золотими косами. — Стейк в Хогвортсе просто приголомшливий!
- Дякую... — Джон швидко відрізав собі шматок. - До речі, я ще не знаю як тебе звати.
— Ханна – Ганна Эбот. Я вчуся на другому курсі!
— Вау! — Джон урочисто поклав ніж і виделку, а потім потиснув їй руку. - Радий познайомитися, міс Еботт.
Ханна базікала без умолку, розповідаючи Джону про те, як безпечно в школі, що Дамблдор є наймогутнішим чарівником світу. Вона також попередила його, щоб він не блукав коридорами вночі — минулого року троє учнів Гріффіндора зловили бродяків і втратили 150 очок.
- Гей, ти знаєш Гаррі Поттера? — запитала Ханна з змовичицею посмішкою.
- Гаррі Поттера? Ти маєш на увазі хлопчика, який вижив? — Джон підіграв їй, зробивши здивоване обличчя.
— Да! — Ханна просяяла, очевидно задоволена його реакцією. - Він у нашому класі, в будинку Гриффіндор.
— Мій дідусь завжди сподівався, що я потраплю в Гриффіндор - він сам там навчався, але Сортирова капелюшка сказала мені, ніби у мене недостатньо мужності...
Її голос трохи тихий, і вона розчарована. Вона глянула на стіл Гриффіндора, явно шукаючи Гаррі, щоб показати його.
Вона не знала, що Гаррі Поттер і Рон Уїзлі все ще були в кабінеті професора Макгонагал після того, як вчинили серйозний інцидент. Макгонагал, Дамбльдор і навіть Снейп поспішили розібратися з ним.
- О, є дещо, що люди за межами Хогвортса, ймовірно не знають... — Не знайшла Гаррі, — продовжувала Ганна.
- Наприкінці минулого семестру Гаррі знову зірвав план Самого-Знаете-Кого. Професор Дамбльдор дав йому та його друзям 160 очок, що допомогло Гріффіндору відібрати Кубок Домів у Слізеріна!
— Вау... — Джон кивнув.
Так ось хто така легендарна Ханна Ебботт - мабуть, ясна шанувальниця Гаррі Поттера.
Але Кубок Домів? Джон не повірив. Нагорода, яка вимагає заднього числа з достатнім кількістю бонусних очок, щоб стерти будь-який дефіцит? Як хтось міг з цим конкурувати?
- Скільки часу пройшло відтоді, як Пуффендуй виграв Кубок факультетів? — З цікавістю запитав він.
— Ну... — Ханна виглядала трохи збентеженою.
— Сімдесят дев’ять років, — сказав високий і гарний хлопчик, серйозно обернувшись. - Останній раз Пуффендуй виграв Кубок у 1913 році.
— Э-э...
Це було навіть гірше, ніж Джон очікував.
На мить Джон подумав про те, щоб допомогти Пуффендую виграти Кубок. Але таке чудо було б складніше, ніж перемогти Вольдеморт голими руками, тому він швидко відмовився від цієї ідеї.
— Джон Харт, верно? Я запам’ятав твоє ім’я під час церемонії розподілу, — сказав гарний хлопчик з усмішкою. — Я Седрик Діггорі.
— Седрік - капітан команди Пуффендуй по квідичу... У цьому столітті єдиний чотирикурсник став капітаном команди! — З повагою прошепотіла Ханна. - Він також найкращий у нашому класі.
— Отже, вона таки не просто фанатка обраного - подумав Джон.
— Приємно познайомитися, Седрику. Джон посміхнувся і потиснув йому руку.
Він ще трохи поговорив з Седріком, поки банкет підходив до кінця, а потім повернулися Дамбльдор, Макгонагал і Снейп.
Дамбльдор знову представив Златопуста Локонса учням, а потім повів їх у співі шкільної пісні:
Хогвортс, Гоґвартс, Хоггі Варті Хоґварц,
Навчи нас чого-небудь, будь ласка!
Будь ми старі і лисиці
Або молоді з посадами на колінах,
Наші голови можна наповнити
Цікавими речами.
Доки вони порожні
І повні повітря,
Мертвих мух і пуха.
Так навчите нас тому, що варто знати
Поверніть те, що ми забули.
Просто робіть все, що у ваших силах.
А ми зробимо все інше
І будемо вчитися, поки наші мізки не згнять!
https://literna.net/uk/books/203-khohvorts-vlashtuvannya-krashchoho-uchnya