Глава 8: У Хогвортс-експресі (Часть I)
Джон Гарт, висвисаючи під ніс, спокійно закочував валізу в паровоз.
Краєм очей він помітив Герміону Грейнджер - і виглядала вона саме так, як він її пам'ятав.
Це заспокоювало.
... Можливо, і не мало значення. З його довгостроковими планами вони навряд чи будуть часто перетинатися. У такому випадку, хіба щось змінилося б, якби вона інша?
Прокинувшись крізь натовп, він знайшов пустого купе ближче до хвоста поїзда і втягнув чемодан на сходинку. Хоча Джону було лише 11 років, він не міг піднести валізи вагою кілька десятків кілограмів.
Він дістав. Фантастичних звірів і їхнє місце проживання Ньюта Саламандерра, розвалився на сидіння і почав розсіяно перегортати сторінки.
Сто сімнадцята!
Хоча він не робив закладок, номер сторінки знав напам’ять.
Він перегортав ті сторінки, які були обережніші від звичайних.
Василіск
Класифікація Міністерства магії: XXXX (чрезвичайно небезпечний)
Першого відомого василіска вивів грецький темний маг Герпо Злосний, який умів говорити на зміїній мові. Після багатьох експериментів він виявив, що коли висиджувати куряче яйце під жабою, то з нього вилупляться надзвичайно небезпечні змії.
Василіски - величезні змії з яскраво-зеленими лусочками, здатні рости до 50 футів в довжину. Самці мають на голові лише багровий хохолок. Хоча їхні зуби смертельно отруйні, найстрашніша зброя василіска — його великі жовті очі: будь-хто, хто зустрінеться з ним поглядом, миттєво помре.
Павуки біжать від одного виду василіска, бо це їхній смертельний ворог. Єдине, що може відлякати василіска — це крик півня, який руйнує для нього.
Якщо їжа достатньо (васиски харчуються ссавцями, птахами та різними рептиліїми), то вони можуть жити століттями. Кажуть, що Василіс Герпо Злостного прожив майже дев'ятсот років.
Окрім магічних властивостей і неприродно довгого життя, більшість особливостей вилиску простигають з його природи отруйної змії. Як і інші змії, він періодично скидає шкіру. Його всеядний вигляд схожий на гігантських змій. Хоча про це прямо не сказано, здається, що шкіра василіска подібна до драконячої — стійка і міцна на заклинанні. Слабими місцями вважаються тільки очі і паща.
Створення василісків заборонено з часів Середньовічя, але приховати це порівняно легко. Якщо прибрати куряче яйце до прибуття Відділу з регулювання і контролю за магічними істотами, доказів не залишиться. Однак васиски надзвичайно небезпечні не лише для людей довкола, але й для темних магів, які їх створюють, якщо вони тільки не контролюють монстра за допомогою зміїної мови.
У Британії не було зафіксовано жодного з них, принаймні за останні чотириста років.
Джон відірвав очі від книги.
Якщо чесно, то цей уривок перечитував щонайменше 20 разів з початку літа.
Як маглороджений чарівник, Джон добре розумів: коли на Галовін 1992 року відкриється Таємна кімната, він може стати метою василіска — частина відновленого плану Тома Реддла по « очищенню» Хогвортса від брудної крові.
Звичайно, багато учнів з маглоробудівництва не мали можливості до нього дістатися. Крім того, якщо не бродити вночі по замку, шанси нападу сильно зменшилися. Але надмірна обережність не буває. Він мав бути готовим до гіршого.
Поки що він так і не придумав надійного способу впоратися з васильським. Єдиною заклинанням, яке він умів впевнено застосовувати в бою було закляття повного оцепеніння, а використовувати його проти василіска? Все одно, що хвалитися перед майстром - добром це не закінчиться.
Головна надія була на те, що порошок реальгара і будильник у формі півня дійсно спроектують та відлякнуть монстри. Крім того, у кишені він лежав Дзеркало слави — якщо стане дуже погано, то хотів навмисно окаменіти й чекати на лікування мандрагорою.
І все ж він не міг не думати: Том Реддл і сам був напівкровкою, так чому же він так люто ненавидів маглів та чарівників? Здається, що стара приказка не брехала — зрадники часто лютіші за ворогів...
...
Двері купи раптово від'їхали.
Усередині зайшла дівчинка — золотая локони, довгі вії та дві чарівні ямочки на щоках.
- Це місце вільне? — Вона тихо запитала, вказуючи на сидіння навпроти Джона. - В інших купе майже все зайнято.
— Звичайно, сідай! - Джон не погодився.
Він також допоміг їй підняти сумку на багажну полицю.
- Дякую! — Дівчинко посміхнулась, влаштовувалася навпроти. - Можна дізнатися твоє ім'я?
— Харт. Джон Харт. — Джон закрив книгу. - Перший курс Хогвортсу.
— Грінграсс. Я Асторія Грінграсс! Я теж першокурсниця.
Грінграсс?
Джон ледь не розсміявся. Чому б вже тоді не назватися Альтріей Грінхарт?
Звичайно, сміятися з інших фамілій було неввічливо в будь - якій країні, так що він залишив цю думку при собі.
Він швидко перебрав у пам'яті героїв Гаррі Поттера, але нікого з таким ім'ям не згадав... Отже, вона не є небезпечною.
— Приємно познайомитися, міс Грінґрасс, — ввічливо сказав він.
— Взаємно, мистер Харт.
На ній вже була нова шкільна мантія Хогвортса, а на чемодані фарбувалась маленька емблема з змією - очевидно із чистокровної сім'ї, вирішив Джон.
Повертаючись до вікна, він побачив Еріка і Джуді, що стояли поруч з місіс Довгопупс.
Він швидко постукав у скло і помахав їм рукою.
Фью-ю...
З пронизливим свистком поїзд повільно тронувся.
Ерік посміхався і махав на прощання, Джуді витирала очі, а місіс Довгопупс стояла поруч і потішала її.
Вони махали доти, доки вагон не зник.
- Ти з родини Довгопупсів? — тихо запитала міс Грінграс.
— Звичайно, що ні. Я ж сказав: моє прізвище Харт...
- Тоді... ті двоє маглів тільки що - вони твої родичі?
- Звичайно. Це мої батьки. І що з того? - Джонів голос похолодив.
— Прости... Мені дуже шкода... Я не хотіла тебе образити... — Асторія поспішно вибачилася, повторивши це тричі.
— У мене і в думках не було нічого поганого!
https://literna.net/uk/books/203-khohvorts-vlashtuvannya-krashchoho-uchnya