4. Реставрація Імператорського палацу
— Всі малюнки виглядають однаково!
Мені здавалося, що я переглядала сотні тек весільних платтяв. Мені треба було вибрати цей одяг.
— Ні, вони абсолютно різні. Кайла, ти зараз дуже втомилася.
Фелія розсміялася, обкладаючи каталог.
- Хіба ми не можемо вже щось вибрати?
— Ні, весілля відбувається раз у житті.
Я зітхнула від впевненого слова Філії.
— Я не знаю, я незнаю!
Я впала на ліжко.
Я не була тією, кому не подобалось вибирати сукні. Було цікаво подивитися його раз або два, але це стало вже спробою - вибирати його протягом декількох днів.
— Чоловічі парадні костюми вже визначені. Ця несправедливість до жінок!
Почувши моє няцтво, Філія мовчки відкрила каталог.
— Но я заздрю тебе, Кайла.
- Чого ти заздриш?
— Ти одружишся з коханою людиною.
Філія випалила жаркі слова.
— Ко-кого, кого... Кого я люблю...
Філія посміхнулася, коли побачила, що я заїкаюсь і бігла.
ти така маленька дитина.
Мені стало ще більше соромно чути це від Філії, яка була молодша за мене.
- Що, на твою думку, найкраще?
Я хотіла якось змінити тему, можливо, помітивши мої наміри, Філія, не кажучи ні слова, відкрила каталог і поклала його перед моїми очима.
— Я думаю, що це плаття буде найкраще дивитися на тебе
Філія, яку мені показали, була простою кроною, але на ній було багато діамантів.
— Незазвичай.
Хоча це був тільки ескіз дизайнера, було легко уявити завершений образ.
- Це буде добре виглядати на тобі, Кайла...
Вираз обличчя Філії, коли вона дивилася на фотографію в журналі, здавалося відчуженим.
- Філіє, у тебе якісь проблеми?
- Чому?
- Було багато моментів, коли ти виглядала розсіяною.
На моє запитання Філія здригнулася і видала з себе посмішку.
що зі мною може бути не так? Ух ти, Кайла! Подивися на це, воно теж гарне.
Філія швидко звернула увагу на іншу сукню і вдавала, що не було розмов.
Що це? Зараз у неї точно щось на думці.
- У тебе є хтось, хто тобі подобається?
Я поглянула на Філію. Але Філія розпачливо замочила головою.
— М-мне подобається? Ще ні!
Ти заперечуєш людину, хоча я не називала нікого конкретного. І це ще не все.
- Його Високість Кайрус?
Коли я кинула ці слова, обличчя Філії почервоніло, як буря.
— Хіба між нами немає великої різниці у віці? Почекай, а скільки йому точно років?
- Між вами одинадцять років різниці!
При озвучення віку Кайруса Філія підскочила.
— Цьому лише 32 роки!
Все так і було. Можливо, через те, що Кайрус такий старомодний, я чесно думала, йому за 40.
— Молже, ніж я думала.
— Він був молодшим, ніж ти думала, але йому 32 роки!
Філія часто могла бути чимось захопленою, зараз це була любов.
— Його Високість Кайрус дуже турботлива людина. Він завжди був ввічливий з нами, навіть щодо людей із низьким статусом. Він був спокійний і зрілий...
Я відчувала, що опис його зовнішності було дуже прикрашеним, але виглядало це досить правдоподібно. Тепер Філії щільно закриті кусочками фасолей.
- Так що тебе турбує?
Коли я запитала її ще раз, Філія почала тихо розмовляти.
Саркск надто далеко?
— Це північна межа.
А Імперське місто знаходиться посередині. Дім Філії далі на південь.
— Він сказав, що у нього багато роботи, і він не зможе часто приїжджати сюди, чи не так?
- Він буде дуже зайнятий. Мабуть, що до наступного року не зможе повернутися в Імперське місто.
Обличчя Філії ставало темнішим і темніше від моїх слів. Мені було страшно говорити, що Кайрус може не повернутися в Імперське місто у майбутньому.
— Наступного року?
— Якщо ти хочеш побачити його, то можеш зустрітися з ним особисто.
— Він, мабуть, зайнятий, так що я не хотіла б турбувати його.
- Чому ти його потурбуєш? Він буде радий тебе бачити.
— Мене? Справді? Чому?
Здавалося, що на обличчі Філії відображалося легке передчуття.
- Ти його рятівник, яка допомогла йому втекти...
Обличчя Філії стало похмурим, можливо тому, що моя відповідь була розчарованою.
— Да, я просто... просто людина, яка допомогла.
— Той, хто допомагав у важку хвилину, чи не дуже вигідний? По-перше, ти по-людськи йому дуже симпатична.
Філії знову розцвіло похмуре обличчя, коли я говорила.
- Я вважаю, що це розумно? Чи це можна розглядати як щось належне? Думаєш, я не замолода для нього?
Фелія сором’язливо усміхнулася, заправляючи волосся за вуха.
— Хм... Я не знаю, тому що я не Його Високість Кайрус.
Філія знову поневолювала плечі. Я трохи зітхнула, бо мені стало шкода своєї подруги.
- Признайся, якщо ти відчуваєш тиск.
Вираз обличчя Філії поблизився від моїх слів.
— Э-э, как я могу? Як я смію подібне...
Червоно-синіше обличчя Філії виглядало дуже жвавим.
- Що з тобою? Що з тобою не так?
Я говорила це від усього серця, але Фелія похитала головою.
— Я простолюдинка. Він прямий принц Імператорської сім'ї, а зараз він Великий Герцог.
Тінь впала на обличчя Філії, якій здавалося, не вистачало впевненості.
— Між палацом і простолюдином не заборонено законом.
- Але Імператорська родина інша...
Не тому, що Ельбаха не було жодних шлюбів у Імперії. Це було рідкістю, але це дійсно існувало.
- І ти знаєш, що робить мій батько. Таке... Вищий клас ніколи цього не прийме.
Тільки пізніше я повільно дізналася, що було багато речей, якими батько Фелії не пишався. Він торговець, він лихваря і займається контрабандою підозрілих магічних ліків, і недавно купив друкарню, яка працює тільки сплетенням.
Ця газета — Кренберт, яка допомогла нам у конфлікті з Імператорським Палацом. Вона майже змінила наш імідж.
Але батько Філії повернув "Кренберт" у його початкове призначення. Це були плітки, що поширювали чутки про палаци, вищий клас і знаменитості. Це приносило більше грошей.
Тому Кренберт усе ще ненавиділа аристократію. І вони будуть погано дивитися на сім'ю Філії, яка володіє цією газетою.
- Ні, дякую. Я навіть не думала про одруження.
Філія, вуглюмая, повернулася до звичайної веселої особи.
Ти впевнена, що все гаразд?
Я не могла знайти слів, щоб потішити її, тому що вперше бачила, як вона мучиться через проблеми, пов'язані з чоловіком. Я хочу якось допомогти їй, тому що вона мені дуже допомогла...
Тук, тук
Потім скрипуючі двері з стуком відкрилися.
— Кто?
Перш ніж моє питання було закінчено, він просунув обличчя через двері, і Філія швидко піднялася зі свого місця та нахилилась.
— Я вітаю Велику славу Імперії Ельбаха, Його Величність.
За спиною Астера в цивільному виднілися урядові чиновники і придворні. Вони не ввійшли в кімнату зі мною і Філією.
— Ти вибрала сукню?
Запитав Астер, дивлячись на десятки каталогів, розкиданих по всій кімнаті. Я дивилася їх кілька днів, але ще нічого не вирішила. Тому я зовсім не відповіла.
- Ну, це теж гарне. Я думаю, це буде добре дивитисяся на Кайле.
Астер взяв журнал і відкрив його переді мною. Дизайн, на який він вказав, був одним з модних платтяв, які я подивилася.
— Я подумаю про це.
Я бачила так багато платтяв, що фасони вже зливаються в моїх очах. Тепер я не можу навіть сказати, що красиво, а що ні.
- Тоді мені варто повернутися назад.
Філія подивилася на Астера і поклонилася.
- Чому? Переночуй у мене, Філія.
— Ну, ні. Мені потрібно дещо зробити, коли я повернуся додому, і ...
Філія подивилася в сторону Астера і повернулася до мене.
— Я думаю, що буду заважати.
Філія, сповнена рішучості повернутися, не зупинила Астер. Тому, як би я не чіплялася за неї, вона врешті-решт покинула палац.
— Філія так далеко поїхала сюди і навіть не залишилася на пару днів.
Я розчарувалася, але Астер виглядав чудово.
— У палаці не так багато кімнат. Міс Кауріц мала повернутися додому.
— Ти - причина, по якій у палаці немає місця.
Чому в палаці зникло так багато кімнат? Єдиними місцями, які тепер були Імператорським палацом, є будівлі в віддалених місцях, як - от окремий розташований палац.
Центральний палац майже неможливо було впізнати, а палац Імператриця і Імператор був зруйнований та спалений. Багато місць, де працювали міністри, були пошкоджені і потребували відновлення.
Таким чином, кімната, в якій я зараз живу, була використана, як музична кімнату, а тепер швидко переробили під спальню. Ситуація з прийомною Імператором була приблизно такою ж, тому в даний час Астер використовував кабінет міністрів.
— Хто відповідальний за виконання своєї праці в наметі?
Якщо б Астер не зруйнував палац того дня, то це не коштувало би людині багато зусиль і коштів.
— Цінність була вкрита продажем Каменя Духа.
У Астера був незрозумілий вираз обличчя.
— Це марна трата часу, і всі головні об’єкти були зруйновані, щоб чекати аж до завершення цієї роботи — це велике задоволення.
Я говорила про економічну точку зору і ефективності. По суті, оскільки Астерове приватне майно буде включено в вартість реставрації, його бюджет був трохи легшим. Але це все одно було пустою тратою грошей, хоча палац відновлений.
Астер виглядав серйозним, наче про щось думав.
— Якщо проблема вирішиться, більше не буде скарг, вірно?
Що ти ще плануєш? Мені раптом стало не по собі.
- Що ти збираєшся робити? Тільки не кажи мені, що ти збираєшся повернути час назад або щось в цьому роді?
- На жаль, у мене немає такої здатності. Хіба ти не знаєш, що тільки одна людина може на мить повернутися в минуле.
Астер всміхнулась.
Я згадала той факт, що він повернув мене в минуле три роки тому. Це був дуже короткий час, але завдяки йому я змогла зустрітися з братом зі свого колишнього життя.
- Так що ти збираєшся робити зараз?
— Побудую новий.
- Що?
- Нам потрібна велика кількість магічних каменів.
Двері кімнати, де я зупинилася, широко відчинилися, коли він клацнув пальцями, бурмоча безглузді слова. Знаружи консула і слуги чекали Астера.
— Скажи всім придворним і будівельникам, щоб вийшли назовні.
Астер, який наказав консулу, взяв мене за руку і ми разом вийшли з палацу. Я стояла на клумбі перед палацом, тримаючи Астера за руку.
- Що ти намагаєшся зробити?
— Реставрація Імператорського палацу
— Але чому робітники?. Не можеш бути!
Астер тільки посміхнувся мені.
— Не можу бути... Чи не так?
Однією рукою Астер тримав мою руку, а іншою давав вказівки консулу.
- Розкладіть магічні камені по всьому палацу. Мені потрібно багато мани.
- Навіщо вам стільки магічних каменів?
— Дивіться, просто дивіться.
У мене було передчуття, що я зараз дуже засмучений.
Консул і слуги повернулися, щоб переконатися, що наказ Астера виконано. Робітники, які займалися відновлювальними роботами, також спустилися зі будівельного майданчика і всі палаци та лицарі повернулися з місця. Проста садка за межами палацу була заповнена придворними.
За знаком Астера люди відійшли подалі від будівлі.
— Чи все готово?
— Навіть будівельники, ми вивели всіх придворних.
На запитання Астера швидко відповів один консул.
— Добре, поїхали.
Астер потягнувся руку до неба, як тільки закінчив говорити.
Фіолетовий світло вирвалося з його долоні, як петарди. Невдовзі після цього весь палац наповнився пурпурним блиском, і навіть земля, якою ми стояли, була засліплена таємничим світлом.
Я могла бачити дивні візерунки, що рухаються у світлі.
Магічне коло?
Звисті візерунки з’єднувалися, як зубчасті колеса, і магічне каміння розклали по всьому палацу.
Це було саме тоді.
- Вау!
Першими, хто закричав, були архітектори, яких мобілізували для відновлення палацу.
— О, Боже мой...
В кінці вигуку в їх очах читалися щось на зразок благоговіння. У мене теж не було іншого вибору, крім такої ж реакції. Магія Астера відбудувала палац.
Увесь процес створення магію — цеглу і повторного нанесення. Це було так, як якби я спостерігала за повільним будівельним процесом, який часто з'являвся по телевізору в моєму попередньому житті.
Всі вітражи, які Астер знищив сам відродилися як нові. Увесь натовп спостерігав за процесом з відкритими ротами.
Я злегка повернув голову в бік Астера. Він з задоволенням подивився на магію, яку застосував.
— Відновлення зруйнованої будівлі... Ти завжди знав, що зможеш зробити?
Мій голос трохи тремтів. Я була така здивована, що мені довелося прочистити горло.
— Для цього тіла немає нічого неможливого.
Астер потиснув плечима.
- Чому ти мені не сказав? Я знаю, як...
- Ти ніколи не питала.
Я була настільки приголомшена, що не могла замовкнути.
- Ти можеш побудувати будинок за допомогою магії? Якби я запитала тебе про це, ти б відповів, але якщо я не питала, то тоді це і робити не за чим, так що-небудь?
Астерове обличчя, що посміхається, здавалося чистим і невинним. Отже, кров’яний тиск підвищується ще більше.
Бах!
Я з усіх сил вдарила його по спині. Його очі розширилися від подиву. Він не розумів ситуації!
Бах!
Я ще раз вдарив його по спині. Цього разу придворні були здивовані. Але ніхто, здавалося, не наважився зупинити мене.
Астер наглухався посеред усього цього.
— Кайла, у тебе страшне обличчя.
Я знову вдарила його в спину. Астер захитався, наче йому дійсно було погано.
— Скільки грошей пішло до цих пір!
Я зробила крок ближче до нього, який поступово намагався відступити. Подібно до Мойсея, придворні подібно як і Мойсей залишали нашу дорогу.
- А як щодо мобілізованої робочої сили?
Я простягла руку і схопила Астера за комір.
— Скільки часу зайняла реставрація?
Бах! Бах! Бах!
Цього разу я без вагань била йому плечі і спину.
— Це боляче, Кайла. Це жорстоко!
Ще один удар обрушився на плече Астера, який удавався переляканим і жалюгідно.
— Якби ти зробив це відразу! Ось як зараз! Яка марна трата грошей! Чому ти цього не зробив!
Кожного разу, коли я говорила відривно, то чула гуркіт. Астер, здавалося, уникав цього, але він все одно давав мені бити його.
https://literna.net/uk/books/201-po-pershe-zakhovai-mo-moho-molodshoho-brata