Астер піднявся зі свого місця.
— Ты безстрашна, Кайла.
Спостерігаючи, як він повільно наближається до мене, я міцно закрила очі. Він би позбавив мене очі за допомогою магії? Або ножем? Чи своїми руками?
Я подумала, як Астер вириває моє око. Астер в оригіналі справді зробив би це. Для нього це весело...
Я відчувала чиюсь присутність перед собою. Кончики моїх пальців тремтіли. Я сказала йому, щоб він забрав моє око, але мені було страшно. Це буде дуже боляче, правда? Буде незручно, якщо я не зможу бачити одним оком, вірно?
Здавалося, що я непрямо відчувала біль Астери, який втратив праве око через мене три роки тому.
Потім щось наблизилося до мого обличчя. Як тільки я відчула теплий подих і аромат чаю, який торкався кінчика мого носа, теплого й ніжного дотику моїх губ.
— !.
Коли я розплющила очі, переді мною одразу ж з’явився Астер. Його обличчя, що цілує мене з закритими очима...
Губи Астер, які торкалися моїх, м'яко привідкрились. Він ніжно пограв з моєю нижньою губою і злегка облизав мої губи мовою. Ніби кішка.
Здивована несподіваною ситуацією, я штовхнула Астера в плече. Але його тіло не зрушилося з місця, а моє впало на підлогу через вивантаження.
Стук! Моя спина вдарилася об підлогу, але це не було боляче через пухнастий килим. Астер дивився на мене, опустивши тільки одне коліно. Потім він облизав губи язиком, наче спробував щось нове.
- Що ти робиш?
Обличчя спалахнуло. Моє серце вибило скажений ритм. Треба піти.
— Ціна за моє праве око... Ти сказав мені взяти його?
Рука Астера повернулася до кравату. Астер поступово розв’язував туго зав’язаний крават.
- Навіщо ти це робиш?
— Я відчуваю дискомфорт.
Тудун-тудун.
Це дивно. Його очі не відриваються від моїх губ, пильно дивлячись на мене. Чи його губи завжди були такими алімічними? Астер навіть зняв піджак і кинув його в інший бік.
- Чому ти зараз роздягаєшся?
— Хіба зараз не жарко?
Жарко? Якщо подумати, то було дійсно жарко...
Так, зараз початок літа! Не дивно, що тут жарко. Я так думаю. Ось чому у мене зараз таке гаряче обличчя! Але як тільки він ослабив крават і через розстебнуті комірці обкрилася відмінна ключиця Астера, мені здалося, що раціональність розуму залетіла.
Шкіра під ключами Астер була білою, оголеною, як у чарівника, який жив без сонячного світла. Це виглядало так, ніби я засліплювався... Викличте лікаря або щось у цьому роді. У мене щось не так з очима. Як тільки всі мої думки змішалися, Астер подивився на мене і посміхнувся.
- Чому ти так замерзла?
— Ой, я мерзну...
Астер нахилився і поклав руку на килим, щоб підтримати вагу. Коли я лягала на підлозі, мене обіймали Астера.
Мені хотілося запитати: « Що ти робиш? » але я не могла говорити, бо від початку відчувала спеку.
На відміну від трирічної давності, груди Астера, яка сильно виросла, була широкою, тому, дивлячись знизу вгору, я чомусь відчувала себе трохи приголомшеною.
— Тепер я выше.
- Звичайно, ти став більше.
Чому ти не сказав цього, коли стояв? Я повернула голову в сторону, тому що не могла дивитися на пристойний погляд, який дивиться на мене зверху вниз. Астер посміхнувся і ніжно провів рукою по моєму обличчю.
— Кайла зовсім не змінилася.
Почувши слова Астера, я глянула на нього іскоса. Він сильно виріс. Він був високим і широкоплетеним, але залишався таким же чудовим у дитинстві. Він виріс вродливим молодим чоловіком, який не міг порівнюватись з іншими. Якщо ви пройдете вулицею, то побачите, що багато людей дивляться на Астер. Я знову згадала захоплені погляди жінок, зосереджених на Астері, на балу.
У порівнянні з цим я, звичайно, не змінилася. Я не змінювалася з тих пір, як закінчила Академію-інтернат Кратьє. Ні, моя шкіра трохи темніша? Я багато тренувалася під сонцем. Здається, у мене є весна...
Потім великий палець Астер ніжно провів по моїй нижній губі.
« Чорне волосся, блакитні очі — немов озеро, а сяюча шкіра — все ще залишається таким же.
Моє серце сильно трясло, віддаючи удари по всьому тілу. Проте, Астер ніжно потер мої губи великим пальцем.
— Коли я побачив тебе через три роки, я впізнав тебе на балу. Кайла, ти...
На цей раз рука Астера повернулася в його сторону і повернула моє обличчя до нього. Говорячи, не дивись в інше місце, дивися на мене. Його пальці міцно притискалися до нижньої губі. Потім мої губи злегка прикрилися.
"Ах ..." якраз у той момент, коли звук був готовий вирватися назовні, обличчя Астер раптово наблизилося. І без вагання він накрив мої губи своїми. Ні, я повинна була відповісти перш ніж він накрив мої губи. Він бажав моїх губ і язика без жодних сумнівів. Як спрагла людина.
"Угх..."
Я ще не встигла пригадати, як його язик опинився в моєму роті. Моя голова побіліла від відчуття, що все заплуталося. Моя рука Астера схопила мене за волосся. Я відчула, що поступово втрачаю силу. Мій нервовий організм поступово розслаблювався. Здавалося, що гаряча спека розлилася по всьому тілу. Я була в захваті, коли мій розум прошив дискомфорт.
Я задихаюся.
Мої руки боролися і колети Астера по плечу. Коли я цілувалася, то не дихала і мені поступово бракувало кисню.
— Зупинись, давай мені подихнути!
Я повернула голову і спробувала відділитися від Астера. Але рука Астера знову схопила мене за обличчя. Широко відкриті роти накрили мої губи і пожирав все, від губ до язика.
З усіх сил я рухала ногами. Астер, який був відволікав, не зрушився з місця, хоч би скільки я їла його по грудях і плечах. Якщо я не виберуся з цієї ситуації швидко, я думала, що моя голова закрутиться. Ні, може вже пізно...
Як тільки я почала задихатися, то здригнулася тілом, мої ноги вдарили по стегна Астера.
— Гха!
Астер зірвався з місця. Він боровся з болем, прикриваючи спереду штани піджаком, який скинув.
Ну, я не пнула його в середину спеціально, щоб уникнути життєво важливої точки, але, звичайно, на щось інше, крім стегна, наступила.
Но...
Астер, задихаючись, знову піднявся і сів, ледь заспоковшись. Пиджак все ще прикривав передню частину його штанів.
- Я піду з тобою на мисливські змагання, як ти казав вчора. Отже, поверни воду на територію Веста в її стан.
Я думаю, що це правильно. Якби я з самого початку погодилася на полювання, Веста не дійшов би до такого стану. Ціна за праве око Астера, який осліп через мене, така... Я не думаю, що це спосіб вирішити цю проблему. Потім я побачила, що Астер неохоче дивиться на мене одним оком.
що буду твоїм партнером на мисливських змаганнях.
Астер вийшов з місця, очевидно ображений. Прикрив спереду піджаком, звичайно.
— Я пришлю пошті місце, дату і час полювання.
Астер відвернулася, не дивлячись мені в обличчя. Побачивши, що він робить довгий глибокий вдих, частина, яку я випадково пнула, все ще здавалося, хворіла. Я уважно досліджувала колір обличчя Астер.
— Итак... Тепер я можу йти додому?
Потім він з лякою вигляду повернув голову і втупився на мене. Фіолетові очі горіли лише з одного боку.
Що з тобою не так?
- Я йду.
Я обережно відступила і вийшла з кімнати Астера. Коли людина клацнула, звуком зачиняється двері й швидко повертається до розуму. Тільки з запізненням я зрозуміла, що тільки що сталося.
А-а-А- а-ак!
Я мчала на великій швидкості. Один радник попередив мене, щоб я не бігала у палац. Я бігла і побігла вниз через дві або три сходинки. Я швидко вибігла за межі палацу, хоча й не знала, як це зробити.
Дедалі холодніше і холодніше в голові.
Наступне що було, я навіть пообіцяла поїхати на мисливські змагання в якості напарника Астера. Те, що я зробила з Астером якийсь час тому, проминуло у мене в голові.
Що я наробила?
Звичайно, Астер зробив це в односторонній спосіб, але чи я пошкодила в одному порядку? Що, якщо це був не Астер, а інший хлопець? А якщо це був Ніколас Чіард?
Без вагання я б вдарила кулаком у сонячне сплетення, пхнула в ораль і безжалісно розтоптала б ці дві кульки.
Я виправдовувалася Шует, який не міг атакувати його. Якби моїм опонентом був Ніколас, я б не дозволила цьому статися за допомогою інших інструментів, а не Шует.
Що зі мною не так? Чому я стояла нерухомо? На розум прийшли фіолетові очі Астера, коли він подивився на мене зверху вниз. Посмішка, яка виглядала милою, наче дивився на щось прекрасне. І чорна пов'язка на оці на одній стороні обличчя.
Так, це через нього. Одне око, яке я осліпила.
Отже, це відчуття провини. Я не можу бути сильно налаштована проти Астер через почуття провини. Так, так воно і є.
Це не означає, що я в захваті від Астера, людини, яка носив це плаття три роки тому, або те, чого мені подобається тиран, який знищить все коли стане Насильцем!
***
Коли вона повернулася до Весту, все повернулося у свій початковий стан. Велика річка наповнилась струмками, а колодязь знову наповнився чистою ґрунтовою водою.
— За годину до повернення Маркизи вода почала швидко повертатися.
Альто вітав мене сяючою посмішкою. Знаряди особняка персонал та інші люди наповнювали глеки водою, послуговуючись насосами на стороні колодязя. Здавалося, вони були готові до того, чого не знали.
- Що сталося так раптово? Річка висихає за день. Я ніколи навіть не чув про це.
Мій батько підійшов до мене, притулившись мовою.
— Так, я ніколи про таке не чула.
Я глибоко зітхнув і прослизнула у свою кімнату. Сьогодні відбулося багато подій, тому мої ноги були незахищені.
Мені так хотілося уникнути зустрічі з Астером... Знову вступила у цю справу. Глибоке розчарування охопило моє тіло.
https://literna.net/uk/books/201-po-pershe-zakhovai-mo-moho-molodshoho-brata