Одного ранку, коли мої родичі турбували мене новинами з Астером у ранковій газеті, мені пригадався вираз обличчя мого батька. Тоді що з ним сталося? Я зробила...
Коли я жаліла, друзі потішали мене. Перш ніж я зрозуміла це, прийшла пора розійтися з ними і мені стало дуже шкода.
- Колись я прибуду прямо у ваш район.
- Ні, ти зайнята. Ми приїдемо прямо в місто Берг.
— Але мені кожного разу ніяково.
- Все гаразд, але ти повинна повідомити нам, як тільки закінчиш свою роботу.
- Дуже вам дякую!
Я попрощалася востаннє і подивилася, як вони їдуть в екіпажі. Я зустріла Альто, який чекав на мене тільки після того, як карета Філії та Айріс поїхала.
— Я зараз повернуся в Веста.
— Але хіба ви не говорили, що зайдете в книжковий магазин вдень, коли зустрінетеся з вашими подругами? Ви давно нікуди не виїхали.
— Мені доведеться зробити це пізніше. Набагато важливіше повернутися додому і зустрітися з батьком.
— Ладно.
Альто наказав кучеру негайно повернутися до Веста. Невдовзі карета почав їздити по торговельному районі Кейдельбург.
Як тільки я повернуся додому, я збираюся поговорити з батьком. Якщо ти в сім'ї найстарша особа, тобі слід подумати про те, щоб вигнати найближчих репортерів, але замість цього ти вийшов і дав інтерв"ю під виглядом близького родича? Це правда, що він близький родич.
Каретиу трясло, поки я стримувала гнів на батька. Я не могла виявити аномалії, тому що зосередилась на своїх думках. Карета знову зачепилася з глухим стуком.
— Щось не так, Маркиза.
У цей момент.
Бах!
Цього разу я бачила, що екіпаж сильно затрясло, щоб про це дізнатися. Коли Альто побачив небезпеку, то відразу виглянув у вікно.
— Задні колеса фургона зламані!
- Що?
Де таке могло статися? У цей час купер, який зійшов зі свого сидіння, поспішає у вікно.
— Маркиза, ззаду в нашу карету врізався інший екіпаж!
На обличчі кучера відобразилася паніка. Хто це вирішив врізатися у карету? Що це, чорт візьми, таке?
Я висунула голову з вікна і побачила ще один екіпаж позаду нашого. Я відразу вилізла з воза. Як небезпечно, якщо хтось позаду їде на карету з людьми всередині?
Що, якщо хтось постраждає?
Я хотіла подивитися, що це був за тип. Але я не мусив себе турбувати, і власник екіпажу сам відкрив дверцята. Обличчя, яке було знане в чорному костюмі, належала яскравому рожевому юнаку.
Той, хто сьогодні зі мною потрапив на першу газету.
- Вибачте, вибачте, мій кучер трохи незграбний...
У кучера в кареті, де він їхав, було дуже стурбований вираз обличчя, але він не дивився на нас. Я просто схилила голову. Зазвичай чоловік вийшов би і вибачився за те, що випадково допустив зіткнення...
Ти зробив це навмисне.
Звичайно, справа не в тому, що кучер зробив це спеціально, а у власникові карети.
-О Боже, карета зламана. У тебе неприємності, так?
Я подивилася в обличчя Астеру. Безробіття сьогодні виглядало більш нахабним. Дізнавшись про особистість Астера, Альто і кучер ввічливо опустилися на коліна.
- Вітаю Його Високість, Принце Ельбаха.
- Все гаразд, так що підніми голову.
Астер посміхнувся Альто і кучеру так мило, як тільки міг.
— Я відвезу тебе, Кайла.
Я поспішно похитала головою.
— Все в порядке, Ваше Високість. Ми можемо полагодити колеса.
Але всупереч моєму бажанню Альто і наш кучер похичали головами.
— Задні колеса повністю зламані, і я не думаю, що буде можливість полагодити їх протягом сьогоднішнього дня, Маркиза.
Альто, який уважно подивився на заднє колесо, поперемінно метался між мною та Астером.
- Я підвезу тебе додому, добре? Поїдемо зі мною в екіпажі.
Альто і кучер усміхнулися запитами Астера, ніби дитину. Це божевілля, всіх обманює розсудливість Астера!
— Маркиза, ми повернемося у Веста після ремонту возів. Якщо можливо...
Альто глянув на Астера.
— Чому б вам не прийняти Його Величність Вищості?
Замість того, щоб їхати в кареті з Астером, я б вирішила поїхати до карети зі зламаними колесами.
— Нет, я вернусь с вами.
Потім кучер оглянув торгову вулицю Кайдельбурга і стурбовано сказав.
— Вже майже час обіду, так що важко зловити екіпаж. Чому б вам спочатку не поїхати додому, поки не стемніє?
Я старалася триматися до кінця, але потім мені довелося подивитися на Астера, який витріщився на Альто і кучера зі страшним обличчям та зломити свою впертість. Астер, здавалося, відразу ж щось зробив з Альто і кучером.
— Ну що ж... Я прийму вашу милість з вдячністю, Ваше Високість.
Я нахилилася до Астери. Я відчувала людей навколо нас через галасливу аварію з екіпажем. Як і очікувалося, почувся збуджений нарікання.
- Його Високість і сер Кайла Веста?
— О Боже, новина була справжньою!
Чорт забирай! Ось чому мені це не сподобалося!
Карета Астера була чорною ззовні і прикрашена темно-сіне-фіолетовою обивкою всередині. Загалом, це було похмуре враження, але це здавалося схоже на смак Астера: важкий і готичний. Крім того, Аніта Астера була в повному порядку. Чому повозки врізалися один в одного, а зламалася тільки наша? Я не думала, що карета сім'ї Весту була хліпче.
Астер відповів на це запитання.
— Я наклав міцний заклинання на внутрішню частину карети. Так що вона міцніша за звичайний екіпаж.
Пальці Астера попрямували до магічного кола, викарбуваного на стелі фургона.
що ти збив наш екіпаж своєю каретою. Це вже занадто.
Астер, який мовчки дивився на мене, м’яко посміхнувся, коли я не могла стриматися. На мить я відвела погляд.
Чому ти смієшся?
Астер, який сидів у в’язниці, зігнувся і змінив позу та схрестив ноги. Мої очі зупинилися на тому, як рухалися його міцні стегна в чорних штанах.
У нього дуже довгі ноги.
— Ха, Кайла? Куди ти дивишся?
- Що означає "куда я дивлюся"?
Я повернула голову і втупилася у вікно.
- Ти дивилася на нижню частину мого тіла.
— Я й не помітила, що на тебе витріщилася!
- Що означає "не помітила"? Ти завжди думала про це?
- Що ти маєш на увазі...!
На мить я побачила Астера, який був готовий розбитисяся сміхом і знову замовкла. Не можу повірити, що ти смієшся наді мною. Це не схоже на нього.
— Ти все одно в одязі. У мене навіть немає дару ясновидіння.
Чому я знову виправдовуюсь за це? Я просто не буду нічого казати, так.
- Мене хвилює, коли хтось дивиться на мої стегна.
Я відвернулася від вікна і знову подивилася на Астера. Від обличчя до талії я озирнула його таким же пристойним поглядом, яким тільки могла. Бедра Астер були міцними і не надто вузькими. Я думаю, що в них достатньо м'язів... Ні, але чому ці стегна виглядають так?
— Коли я носив жіночий одяг, тобі було все одно.
Астер нахилився до мене корпусом. Що ще ти збираєшся сказати?
- У штанях зараз незручного через нього, бо раніше я носив сукні.
Що?
- Про що ти говориш?
Запитала я чітко. Я не розумію, про що він говорить.
— Якби він був малим або нормальним, я б усе одно.
Голос Астера ставав все тихіше і спокійніше. Це ніби розповісти таємну історію.
— Зазвичай мені доводиться відсувати його ближче до стегна.
— !.
Тільки тоді я зрозуміла, про що говорив Астер. Я кинула в обличчя Астеру маленьку сумку, яку тримала у руці. Але вона просто вдарилася об задню стінку, де сидів Астер з тріском.
— Що за тривога?
Астер, який легко втік сумки, підняв її з обличчям повного непорозуміння.
- Ти збоченець!
Жар досяг моїх вух, і мені стало душно.
- Що значить збоченець? Що я такого сказав?
Астер витягнув з кишені штани срібний годинник.
- Я говорив про години...
І знову моє обличчя спалахнуло.
- Кайла, ти збоченка.
Я знову відвернулася до вікна. Я не могла дивитися в сторону Астера, тому що була занадто сором'язливою. У той момент, я мигцем побачила, як Астер засунув кишеньковий годинник у сорочку, а не в кишеню штанів.
Очі дивилися у вікно, так що це був майже миттєвий жест. Я встала і перевірила кишені фрака Астера. Там були годинники, які Астер щойно витягнув.
Я обдурена.
Так, кишенькові годинники зазвичай розміщуються у внутрішні кишені одягу, а не в кишеню штанів. Ти здався наді мною просто так. У той момент я стиснула зуби. Астер схрестив руки на грудях.
https://literna.net/uk/books/201-po-pershe-zakhovai-mo-moho-molodshoho-brata