***
Я відчувала, що мене зараз вкачує.
Гуркот!
Шестимельний екіпаж дуже тремтів, ходячи по мощеній дорозі. Родичі, що сиділи навпроти мене, дивилися один на одного і допомагали одне одному прикрашатися.
- Моє волосся гарно виглядає? Мені здається, зачіска скоро розтремтиться.
— Давай її переробили. Твоє волосся буде в порядку, коли ти прийдеш до палацу.
- Мені не слід було експериментувати з тканиною. Я не очікувала, що вона так легко зомниться.
— Чому б нам пізніше не піти до палацу і не оприлюднити її водою?
Обличчя Лоіса, коли він дивився на своїх зайнятих сестер-рідників, було дуже сумним.
— Не має значення, кучеряві у тебе волосся або ж менше кадряві.
Молодші сестри так і дивилися на Лоіса.
- Ти не думаєш, що потрібно годину щоб зробити цю зачіску?
Рука Дженія потягнулася до Лоіса, укладеної ласощі. Ніби вона хотіла зіпсувати волосся. Лоіс крикнув, поспішно захищаючи свою щелепу.
— У мене красиве чоло, тому не варто поправляти каное!
- Ти гарний.
Голос Дженія зміцнився. О, тут так шумно. Намагаючись зберегти мовчання, я врешті - решт відкрила рот.
Ми не хочемо виглядати гарно для когось. Якщо ви вбрані акуратно, зосередьмося на цьому.
Потім Дженія, яка сиділа поряд зі мною, почала дивитися на мене.
— Кайла, ти щось задумала? Ти дбаєш про чистоту, і ти добре одягнена...
Коментарі моєї сестри здивували мене, і я подивилася на плаття, яке одягла. Сукупність була блакитною, світною і вкрита крихітними діамантами.
- Сьогодні ти була особливо уважною. З ким ти повинна зустрітися?
Я несвідомо похитала головою, почувши слова Дженія.
— Ні з ким я не збираюся зустрічатися. А щодо одягу... Я не можу одягти щось занадто скромне.
- Що? Ти сказала, що повинна подати приклад, бо тобі довелося їхати, але ти все одно збиралася підібрати скромний сукню.
Так, у мене хороша пам'ять. Я не можу ігнорувати пам'ять студента, який навчався все своє життя.
- Е-е, моя мати ніколи б не дозволила мені одягнути щось скромне.
Я була вражена, коли згадала свою матір, яка завжди піклувалася про моду. Коли я привела маму, як свій аргумент, Дженія кивнула на знак згоди.
— Ну, вона трохи розбірлива в цьому.
Я обережно доторкнулася спідниці одягу, яке було на мені. Розмова про мою матір була просто привідомою. Я обрала плаття сама. Я вибрала яскраво-благородну сукню, хоча поруч з ним було просте зелену сукні.
Я не знаю. Чому я вибрала саме це. Я думала про те, що буду робити коли одягнуся. Скільки разів я дивилася у дзеркало перед тим, як вийти з дому?
Карета, яка виїхала з Весту, нарешті прибула до центрального міста, де розташовувався Імператорський палац і проминув ліс під юрисдикцією Берг.
- Ух ти, Імперська столиця!
— Я бачу Імперський палац!
Сестри, які вперше відвідали місто Берг, не могли тримати рот на замку через велич центрального міста, що оточує палац. Карета була повна вигуків, коли проїжджала через величезний торговельний район Кейдельбурга перед палацом.
— Вау, це ж торгова вулиця Кайдельбурга!
- Вона величезна! Магазини нескінченні.
— Я хочу піти в той магазин одягу пізніше!
Важкі двері до палацу зі скрипом відчинилися. Коли я спробувала увійти в палац, мої родичі застикали. Це був їхній перший візит до Імператорської столиці, а також в імператорський палац.
— О, красиво.
Лоіс, знайома з Берг, подивився на чудовий пейзаж за вікном, із жалем дивлячись на сестер. Екіпаж зупинився, і Альто, який слідував за іншим екіпажем, відкрив дверцята.
— Прибули, Маркиза.
Вийшовши з карети, я та моя сім’я повинні були ввійти до палацу разом зі своїми сусідами. Вже в бальному залі палаци спостерігали за троном на подіумі і чекали сьогоднішнього героя. Невдовзі задзвонили фанфари, і консул з охорони дверей бального залу оголосив про положення сім’ї Веста. Очі знат на мить зупинилися на нас. Але вони повернули голову і подивилися на подіум.
- Якщо подумати, ще не було такого, коли запрошували всю сім'ю, можуть піти чутки...
Лоіс тихо сказав: « Жаль, що я не привернув до себе увагу».
— Це тому, що їхня зацікавленість сьогодні зосереджується на головній Героі.
Сестра Джені тихим голосом звернулася до Лоісу. Тим часом люди продовжували заходити в бальний зал. Це були відомі члени сім’ї, які щойно прибули. Однак сьогодні всі голови сімей повинні були прибути.
Я думаю, всім було дуже цікаво дізнатися про П'ятого Принца.
Трепет.
Можливо, це тому, що я занадто нервую. Серце точило так сильно, що було боляче. У цей момент. Я почула звук труб і крик консула.
— Його Величність, Імператор Ритрих Вольвесен Ельбаха!
Невдовзі з’явився хворий Імператор, який мав чудову музичну виставку. Потім слідував красивий молодий чоловік з рожевим волоссям і в білих урочистих одягах.
Астер.
Він уперше з'явився на людях за останні 20 років. З появою Імператора і П’ятого Принца люди перестали рухатися. Члени сім’ї, у тому числі я, підійшли до подуми і пішли на коліно.
— Ура Імператору, велика слава Ельбаха!
Коли голови будинків закричали першими, палаци пішли за нами і схилили коліна. Це було виявом ввічливості до Імператора та Імператриця.
— Вставайте.
У спокійному оточенні почувся лагідний голос Імператора.
Вираз обличчя Імператора здавався дуже гордим, оскільки в бальній залі було більше гостей, ніж сподівалися.
Ми з родичами відступили назад і змішувались із натовпом.
Куди поділися Дженія та всі інші?
Коли ми встали перед подіум, щоб привітати Імператора, рух її руху здавався розгубленим.
Коли Імператор і Астер піднялися на подіум, двори в унісон замочили. Їхній цікавий погляд на цю справу спонукав молодого рожеволосого чоловіка.
- Що це у нього на правому оці? Хіба це не пов'язка?
Хтось поруч зі мною не витримав і прошепотів групі поряд.
— Але навіть з закритим одним оком він прекрасний.
— Навпаки, він стає більш загадковим.
Голос жінки, яка, здавалося, була в групі, тихо прошепотіла. Я поглянула на обличчя людей, зосереджених на Астері. Було багато цікавості і шляхетних очей до чудового Принца, оповите таємницею. Але деякі з них були дуже обережними.
З Гіллети.
Вони були лицарями Ордена Страгій, і вони також були на стороні Гіллети.
- Дякую вам за те, що ви зробили важкий крок попри моє несподіване запрошення.
Перед початком балу Імператор почав пояснювати, чому він сьогодні скликав вельмож. Хоча він прямо не говорив про Лідіану Литхі, Імператор пригадував її з дуже сумним поглядом. Незабаром він побачив, як на нього з’явився добрий погляд.
— А тепер дозвольте мені офіційно представити.
Рука Імператора попрямувала до Астери. Астер обережно взяв Імператора за руку і схилив одне коліно. Коли Імператора поцілували в тильний бік долоні, він з гордістю подивився на свого молодшого сина.
- Третій спадкоємець трону, мій п'ятий син... Ласкаво просимо Астер Литхи Ельбаха,
Астер, який зійшов на коліна, піднявся і почув гучні оплески в бальний залі знаті. Привітання і гучні оплески зробили Імператорський бальний зал галасливим, ніби він зібрався ходити ходуном.
Астер повільно обвів очі натовпу, який дивився на нього під подіум. Наче шукав когось.
Я поспішно опустила голову. Я хотіла бачити обличчя Астера в той же час, коли я не хотіла, щоб він знайшов мене. Коли аплодисменти поступово стемніли, я підняла голову, щоб подивитися на подіум. Астер, незважаючи на мої побоювання, взагалі не дивився на мене.
Ні, коли він спустився з подіуму, його оточували молоді жінки високого статусу.
- Почекай, це вона... Леодора Шреман?
Серед жінок з імперської родини, що оточували Астера, була Герцогиня Леодора Шреман. Я ніколи раніше не бачила її на світському рауті, чи минуло вже майже п'ять років?
Після закінчення Академії-інтерната Кратьє я знала, що був розмова про одруження з іноземною королівською сім'єю, але відтоді ніяких новин не було. Згідно з початковою історією, я думала, що цього разу вона вийде заміж раніше, але тепер Леодора жила у Великому Герцогстві Шреман, спонсуючи художників із простолюдинів. Просто тихо, не виявляючися в суспільстві.
Це також відрізнялося від оригіналу. На той час Леодора вже мала вийти заміж за кордоном. Я повинна була дізнатися це з новин.
Я була здивована, що така дівчина як Леодора вже п'ять років не з"являється в суспільстві. Шлюб з іноземними королівськими істотами був також дуже вигідний у той час, але чому нічого не сталося? Плюс спонування художників-простолюдин. Це було не схоже на Леодору. Ти намагаєшся займатися благородством по-своєму?
Обличчя Леодори почервоніло, коли вона подивилася на Астера. Астер також ввічливо посміхнувся Леодоре. Посмішка була така милою, що я чомусь відчула себе заплутаною.
Леодора все ще була вродлива. Фарфорово-біла шкіра, яскраві світле волосся і очі, що нагадують перидот, були прекрасні, як у феї. Вона була такою маленькою і худою, що походила на Принцесу з казкового королівства.
- О, погляньте на цих двох. Хіба вони не підходять один одному?
Незважаючи на те, що я не хотіла цього, але мені було важко почути тихий шепіт слів, тому що всі мої нерви були зосереджені на них.
— Вони як Принцеса і Принц з казки.
Я погодилася з ними, відчуваючи запаморочення. Леодора був схожий на Принцесу в чарівній країні, а Астер — на принца у Царстві Духів. Ні, він останній представник королівської родини Царства Духів, не Принц, а Король.
Я не могла відірвати очей від Астер, оточеного жінками. Очевидно, поки я не увійшла до палацу, то хвилювалася про те, що зробить Астер, якщо знайде мене, але думаю що переживала даремно.
— Ваше Високість, чи не станцюєте зі мною?
З сором’язливістю дівчина з імператорської родини запитала Астера. Потім інша Леодора кинула на неї шалений погляд. Цей вислів, здається, каже: « Як ти смієш?» Але це моя думка.
— Мне жаль. У мене вже призначений перший танець.
https://literna.net/uk/books/201-po-pershe-zakhovai-mo-moho-molodshoho-brata