Викрадення Франца Астером у « чарівному світі » відбулося досить рано. Франц був викрадений в Бурзі, місті Хвандо, де місцеві лицарі Кратьє знищили монстра. У той час Астер також був залучений у жахливу метушню і зустрів там Рітауса.
Чому ти тут? ✔
Ритаус виглядав роздратованим, як тільки побачив Астера.
Я викраду того хлопця поруч з тобою. ✔
Астер викрав Франца імпульсивно, і місце, де Франс прокинувся після непритомності, було підземеллям...
Воно було побудоване давним-давно як таємниця в'язниця при Герцогстві Литхі. Їм ніхто не користувався, тому воно було повно пилу і павутини, а в’язниця була повна плісені.
Франц не міг зрозуміти, де він був. Його руки звисали зі стін і були прикуті ланцюгом. Ось чому він не міг притиснутися губами до запечатаного на тильній стороні долоні Шует
Якби я був Майстерем Шует, я б закликав Шуетт не торкаючись до долоні губ... Ні, мене б не викрали коли я зустрів підозрілих людей.
Зап'ясті в ланцюгу пульсували. Навіть якщо б я цього не бачив, я міг би сказати, що моя шкіра була зідрана. Одяг був брудним і липким від поту й пилу. Ти виглядаєш кумедно, Франце. Скільки часу пройшло відтоді, як мене призначили лицарем і був таким безпорадним?
Франца цікавило, як він опинився в темниці. Хто, це чорт візьми? Навіщо він зробив це зі мною?
Він також згадував усіх, хто мав погані стосунки. Сім'я Веста зайняла посаду Генерал-Капітан Рицарей-Хранителі протягом багатьох поколінь, тому було багато скарг. Франц подумав про Ніколаса Чіарда, але він був не настільки хоробрий, щоб виходити за рамки звичайних суперечок.
- Хто це? Хто, чорт візьми, це може бути? Не було жодної здогадки. Це було тоді.
Киин.
Відчинилися важкі залізні двері. Франц підняв очі і побачив вродливу дівчину, яка стояла біля решітки. Фіолетові очі і біла шкіра з яскравим рожевим волоссям. Дівчина, яка стояла в платті з чорними мереживами, була дуже хороша.
Франц подумав, що вперше так думає про дівчину після зустрічі з його невістою Маріанн.
— Эй, эй! Зачекайте хвилинку...
Франц зрозумів, що його голос звучить не дуже чітко, тому що він був хрипким. Але він сказав дівчині те, що хотів вимовити.
- Але випадково... Ти знаєш, де ми?
Але дівчина нічого не сказала, а лише мовчала.
- Ти тут живеш?
Франц поставив ще одне запитання. Потім дівчина кивнула.
- Ти не можеш говорити?
Цього разу дівчина не відповіла. Однак Франц думав тільки, що не може вільно говорити. Наївний.
коли я був на самоті. Я навіть не знаю, де я.
Франц довго розмовляв сам із собою. Дівчина, яка стояла за залізними прутами, просто слухала. Франц навіть заспокоївся.
- Але у вас тут немає охорони? Чи вони прийдуть пізніше? Ти щось знаєш?
Дівчина кивнула у відповідь на слова Франца. Коли дівчина, яка до цього мовчала, принаймні кивнула йому в обличчя, він вважав, що вони розмовляють. Франц схвильовано запитав:
- Може, я зможу зустрітися з головною людиною тут? Якщо виникло якесь непорозуміння, я хотів би вибачитися і вирішити його.
Дівчина розплилася в усмішку. У даний момент сміх був дуже тихим, але Франц подумав, що це ілюзія.
Пізніше дівчина спустилася в підземний підземелля, де Франц був сам. Франц турбувався про неї. Хіба не варто хвилюватися, що той хто тебе викрав, зловить тебе, коли ти так часто ходиш туди-сюди?
- Ти приходиш в це місце, і ніхто нічого не говорить? Це не небезпечно?
Франц не мав жодного уявлення, що чоловік, який був у викритті дівчини перед ним, був тим, хто його викрадав. Дівчинка часто вставала ключ до клітини і налила Францу воду в рот. Франц навіть не сумнівався у своїй доброті.
І знову вона принесла фляжку і вилила її Францу в рот. Йому треба було пити воду обережно, бо все тіло його не торкалося стіни.
- Це дивно, те що ти даєш мені пити, змушує мою спрагу і голод зникнути.
Вода, якою дівчина поїла Франца, була цілющою і вкраденою у чарівного цілителя. Це були ліки, які лікували деякі рани і водночас втамовувало голод та спрагу.
- Дякую, ти така хороша.
Вона тільки посміхнулась словам Франца. Усмішка була такою красивою, що Франц на мить був зачарований.
Але невдовзі почався пекельний час.
Дівчина принесла кнули та різні інструменти і почала катувати Франца. Він не міг не запитати дівчину, чому її ставлення раптово змінилося.
Чому?
Чому ти мене мучитьш?
Це ти мене викрала? Зачем?
Я зробив тобі щось погане?
Але дівчина не відповіла на питання Франца. Вона просто розтоптала і розчавила Франца очима, сповнені гніву та радості.
Жахливі часи закінчилися тільки тоді, коли все тіло було перетворене на місиво. Франца замкнули в клітці, і всі ланцюги, що скликали його руки були ослаблені.
У нього навіть не було сил викликати Шует. Цього разу дівчина навіть не дала Францу води для лікування.
Франц був розгублений і наляканий. Чому я повинен страждати від цього?
У Академії-інтернаті Кратьє він також зазнавав знущань і мук з боку однокурсників. У той час він думав, що інші заздрять тому що він володіє Шует.
Але він не знав про неї. Ця дівчина була зовсім чужою.
Чому, чорт візьми? Чи він змушував людей почуватися погано, не усвідомлюючи цього? Чи вона почувається ніяково, просто дивлячись на нього?
Франц знову і знов звинувачував себе.
— Мне жаль, Франц.
Льодова вода потекла в рот Франца, коли він ледве прокинувся. Франц ледве відкрив очі і побачив перед собою обличчя, за яким нудьгував
-Рітаус... Сынбэ?
Коли Франц спробував покликати його на ім’я, Рітаус зморщився.
дуже шкода. Мені дуже шкода.
Чому Рітаус вибачається? Як ти дізнався про це місце?
Ти тут, щоб мене врятувати? Будь ласка, дозволь мені піти.
Але Рітаус похитав головою.
— Ні, я повинен почекати поки гнів Астера вщухне. Я не можу чинити опір.
Астер, хто він? Як Рітауса стосується того чоловіка, якого він не може послухати?
— Астер... Хто це?
Може бути, дівчина, яка його збила? Гарна дівчина з рожевим волоссям...
- Чому я тут?
Рітаус, який подивився на Франца вологими очима, повільно відкрив рот.
- Моя шестиродна кузина. Далека родичка.
- Чому вона?
— Через мене... Вона одержима. Вона заздрить усім людям, які для мене особливі.
Франц подумав про дівчину. Це нагадало йому гнів, відображений в очах дівчини, яка жорстоко знущалася і атакувала його.
- Я розберуся з цим непорозумінням. Я...
Він сказав, що він не є кимось особливим для Рітауса. Ритаус був дуже добрий, у тому числі до молодших. Він збирався пояснити це так.
— Нет. Ти для мене особлива людина, Франц.
Рітаус насупився. Він поклав йому під шию подушку і накрив м’якою ковдрою, щоб Франц міг добре відпочити.
— Обещаю, Франц. Я постараюся, щоб Астер почувався краще.
Франц знову залишився сам, коли Рітаус покинув тюрму і вийшов з в’язниці.
Йому було страшно, як довго він повинен залишатися тут? Він сумував за своєю сім'єю. Мати, батько, сестра... і Герц, його кіт. Франц, який плакав від сліз подушечки в мокрубі, заснув у знешкодженні.
Він почув, як хтось відкрив двері в'язниці.
Прокинувшись, Франц відкрив очі і побачив дівчину з яскравою лампою в руках. Франц ужасно відступив назад. Вона була дівчиною, яка донедавна била його безжалісно.
— Ты, ты... Що ти збираєшся робити?
Дівчина повільно підійшла до місця Франца з лампою на столі біля паличок. Кожного разу, коли вона це робила, Франц також відступав.
Дівчина схопила Франца за зап'ястя і змусила лягти на підлогу. Це була непереможна сила. Ні, це було також значною мірою через відсутність сил у Франца, тому що він пив тільки лікувальну воду, і нічого не їв протягом останніх декількох днів.
Коли дівчина залізла на тіло Франца, той міцно запалився через страх знову вдарити його. Але дівчина на тілі Франца...
— А-а-А- а!
Я прокинулася з криком. Це був справжній кошмар. Франца, яке я бачила уві сні, було не 2D у веб-сайті, а француза в реальному житті, яку я знала.
Моє серце шалено тряслося.
У мене були кошмари, основані на змісту веб-сайту.
Здається, що все сталося якраз завдяки такому запаху залізних паличок і крику Франца, голосу та обличі Астера.
Мені приснився жахливий сон, тому що я зустріла Астера в саду Академії Кратьє.
Зараз я зітхну і встану з ліжка...
- ...!
Це було дивно. Це була не спальня, де я лежала, і не моя кімната в головному будинку Маркізата Веста.
Дерев’яні прикраси з барвистими візерунками на склепі. Балдахін ліжка був зроблений з червоного оксамиту, тому виглядав дуже важким і барвистим.
- Де я?
Вийшовши з ліжка і оглянувши кімнату, я побачила барвисті меблі та запаморочливі квіти. Скрізь були помічені м'які і бісквітні ляльки.
Здається, я зустріла Астера в саду Академії Кратьє і викликала Шует...
Тільки тоді я згадала Астеру і довколишні дерева, що ростуть одночасно з тим, поки я втрачала розум. Я озирнулася і підійшла до дзеркала в кімнаті.
З ним все гаразд. Мій одяг був такий же, як і зелений уніформа Академії Кратьє.
Очевидно, я втратила свідомість перед Астером, але він привів мене сюди? Коли я оглядала кімнату, двері з клацанням відчинилися.
— Ти вже не спиш, чи не так?
Коли я почула тихий голос і повернула голову, то побачила Астера в платті, прикрашеному чорним мереживом. Це було саме плаття, яке я бачила уві сні.
- ...!
Я була здивована.
Це Астер, він прямо перед мною.
Не знаючи, що творилося в моєму серці, Астер простягнув руку, ніби потискуючи мені її. Це було не рукостискання чоловіків, а жест благородних дам під час вітання.
— Дозвольте мені офіційно представитися. Мене звуть Астер Литхі. Астель - це ім'я, яке я використовую зовні.
Раптом Астер представився, так що я розгубилася.
— Ти вже знаєш це, чи не так?
Але він продовжує говорити те, чого не знає. « Мені здається, ти знаєш хто я. І вже дуже давно. Але Астер не знає про існування оригіналу?
Коли я потиснула плечима, Астер розплакався в легкій усмішку і розсміявся. Ха-ха-хо, його посміхається голос був як у звичайного хлопчика.
- Тепер нас лише двоє.
Що значить, нас тільки двоє? Я відчула, як моє тіло напружилося.
- Я вже казав тобі тоді і збирався дочекатися закінчення Академії.
Астер пішов до чайного столика. З елегантністю сервіз і закуски були розставлені на столі.
- Але ти сказала, що будеш зайнята як тільки закінчиш Академію. Ти не зможеш зустрітися зі мною, якщо будеш служити на кордоні.
- Коли ти мене звільниш... Коли ти мене випустиш?
Астер посміхнувся на моє запитання.
— Після того, як ми повеселимося.
Астер легеньким кроком наблизився до мене. Трохи нижче мене ростом.
— Тоді я відправлю тебе додому.
На відміну від того, що я бачила уві сні, а очі виглядали чистими й непорочними. Від цього невинного погляду у мене чомусь виникли питання, пов'язані з різницею в віці.
- Тобі зараз... Скільки тобі років?
Я знаю, що це не питання, яке слід ставити в даній ситуації, але я не могла не запитати. Навіть у Академії-інтернаті Кратьє я завжди відчувала себе дивно.
— Тебе цікавить мій вік?
Астер простяг руку і заправив довге розпущене волосся за вухо.
— Мені стільки ж років, скільки братові Кайли. Франце, вірно?
Моє серце впало, коли ім'я Франца злетило з уст Астера.
- Що сталося з Францом?
- Я вивчив все, що стосувалося Кайли. Я не виношу цікавості.
Мене вразили наступні зауваження Астера.
- Але Франц був дуже схожий на Кайлу. Може бути, тому що ви брат і сестра.
Астер підійшов ближче і пильно подивився мені в обличчя. Тим часом, я і Франц оцінили як дуже схожі один на одного. Чорне волосся, блакитні очі та ніжна шкіра для чоловіка. Франц був ще вразливішим, ніж Делікатний і лагідний характер.
Мені раптом стало страшно.
— Мой брат... Що ти збираєшся з ним зробити?
Я відступила назад і запитала. Тоді Астер виглядав дуже цікавим.
https://literna.net/uk/books/201-po-pershe-zakhovai-mo-moho-molodshoho-brata