Алевелла: перш за все, давайте сховаємо мого молодшого брата/Презенті, і складімо нашого наймолодшого братика.
Глава 2. Чому він небезпечний
Частина 5
А нічого, що це можливість, яку він не бажає? Але я зовсім не хотіла відповідати на слова цього чоловіка.
— Тоді ви, мабуть, вже йдете на уроки фехтування.
Перчатка, яка була на Рітаусі, зникла. Коли я кивнула, Рітаус кинув мені рукавичку. Вона пролетіла над столом.
- Ви знаєте, що це означає? Між лицарями.
Що? На відміну від персонажа, якого я знаю, він був дуже зухвалим. У початковій історії Рітаус був дуже добрим і турботливим чоловіком, але чи це стосувалося тільки Франца?
— Ходімо в спаринг. Якщо ви хоч раз мене переможете, - ваша взяла.
Ти невдаха. Що? Ти підеш зі мною? Я стиснула кулаки і впилася поглядом у Рітауса.
— Добре, я згодна.
Рітаус пішов першим на тренувальний майданчик у супроводі слуг, а я пішла до своєї кімнати і переодяглася в вправний костюм. Змила макіяж, зав’язала чорне волосся і вийшла з кімнати. Коли я вийшла на арену з наміром хоч якось виграти матч, Рітаус був вже готовий.
— !.
У цей момент я побачила, як розширилися очі Рітауса, коли він подивився на мене. Він тупо дивився на мене, поки я не підійшла до нього ближче.
- Щось сталося?
— А... Вибачте.
Рітаус, який швидко набрався обертів, отримав вправну рапіру від вчителя.
— Я просто подумав, що ви схожі на Франца.
—...
Францу вдається знайти навіть сьогодні. Це ознака справжньої любові.
Звичайно, Франц і я мали дуже схожі обличчя. Від темної волосини до блакитного ока і краси обличчя. Але це не так вже й загадково, адже ми були братом і сестрою.
Рітаус знову відкрив рот, поки кожен з них одягав захисний одяг.
— Вам краще не користуватися косметикою.
Він зробив паузу, надаючи захисні рукавички. Можу я сказати щось грубе? Ні, давай зупинимося. Мабуть, це було щось на зразок комплімент, і він не хотів здатися грубим.
— Я рада, що сер не балакуча людина.
Я не зможу зупинитися, якщо зараз розмовляю.
***
Суддя був обраний членом моєї сім’ї. Лицар приніс зі складу пісковий годинник завбільшки з долоню. Судячи з розміру, пісок падатиме приблизно 15-20 хвилин.
- Часове обмеження — 15 хвилин. Якщо Леді Кайла вражає сера Рітауса хоча б раз, перемога за леді. Якщо вона ніколи не атакує, це буде перемога сера Рітауса.
Я зовсім недавно перебуваю в тілі Кайли, ще плаваю у основах фехтування, але я сподівалася, що все буде добре.
Це була моя гордість.
- Це жахливо.
Чванг! З одного випаду полетіла в руці зі звуком рами. Після цього я спробувала вхопитися швидко за рукоятку, щоб не стати насмішкою Рітаусом.
- Що ще це за поза? Ви навіть не знаєте основ фехтування.
Я трималася за меча обома руками, щоб уникнути зустрічі з Рітаусом, який знову полював на мою рапіру. Зараз я стала в головну позу кендо.
Однак коли рапір Рітауса зігнулась, вона вдарила мою бар’єру. Сила вивантаження була настільки сильною, що лезо легко випало з моєї руки. Це повторилося кілька разів.
- Знаєте що? Я настільки дбаю про вас, щоб лезо не стосувалося тіла.
Навіть, якщо ти про це не сказав, я вже все зрозуміла.
— Ви знаєте, наскільки був елегантний стиль воїна Франца! Ви не повинні зруйнувати цей талант.
Це було дуже принизливо. Навіть якщо це було просто зауваження у фехтуванні. Тільки б я зробила це так, як хотіла, то все було по-іншому.
Коли я закричала зубами, напад Рітауса почався знову. І знову моя рапіра спробувала вислизнути з моєї руки зі звуком. Я поспішно схопила ручку і поправила це становище, але Рітаус цього не упустила. Обстріє меча Рітауса було звернено до мене в обличчя. У той момент, коли я не змогла уникнути паніки, меч Рітауса зупинився в мене на очах.
— Пісок майже пересипався. Якби це була справжня війна, ви б вже померли сотню разів.
Якби це була справжня війна, моє тіло вже давно розрубали. Я не могла цього заперечити.
— Основи важливі, але найважливіше - це практика. Ви впевнені, що зможете перемогти ворогів з усіх боків? Життя лицаря не таке просте, як ви думаєте.
Реальні, атакуючі вороги.
Аа, я відчувала, що мене поранили слова Рітауса.
— Практика важливіша за основ...
Рітаус змусив мене зрозуміти, що я забула.
Я повернула голову до піщаних годин. До кінця залишалося близько трьох хвилин.
— Зачекайте, давайте змінимо зброю!
— !.
Я кинула рапіру і витягнула меч з пояса судді.
— М-мисс Кайла!
— Дай мені це.
Я викинула меч з піхви і кинув його в лицаря, а в руках у мене залишилися тільки ніжні. Легкі ножини зі твердої шкіри.
- Я буду використовувати це до кінця бою.
- Ти що, знущаєшся? Ти навіть не зможеш здолати цю дитину.
Не звертаючи уваги на переконування Рітауса, я пішла прямо в атаку.
Саме так. Вони порожнисті, немає відчуття удару або того, що я можу комусь зашкодити.
Але це не має значення в цій битві. Мені потрібно лише раз вразити Рітауса.
Я прикрила очі, намагаючись зосередитися. Я приплуталася в прогалину, освічений Рітаусом. Рітаус, який був неопоганений, підняв свій меч і намагався зупинити мене, але мої очі, вільні від володіння мечем, стежили за рухом Рітоуса. Мої очі, які були одержимі його послідовними рухами і нічого не бачили, відкрилися.
Зрештою мені вдалося вразити Рітауса тільки раз, коли я знайшов правильний підхід.
- Якби меч в моїх руках був справжнім, ви б втратили голову.
Мені було дуже зручно з цим мечем, тому я могла легко втиснути кінець у шию Рітауса.
Пісок все ще спав у годинах.
— Я все ще багато не знаю про основи, але дякую за пораду. Сер Ритаус.
Зрештою, після цієї битви, заручини з Рітаусом були розірвані. На щастя, Рітаус був людиною слова.
https://literna.net/uk/books/201-po-pershe-zakhovai-mo-moho-molodshoho-brata