Глава 16. Що за чортівня я щойно побачив?
Сомнія: Дракона Гаоса неможливо здолати. Він повинен був повернутися до природи, коли Герой збере надійних компаньонів і стане достатньо сильним. Це не мало статися. Це не мало бути досягненням, яке стало можливим завдяки поверненню у часі. Хіба ні?
“Професор Мораль, як звичайний учень на зразок мене може це знати? ”
Я лише хотів полювати на молодого дракончика. Я поняття не мав, що зараз тут живе Верховний Дракон Забуття. І здолав я його лише завдяки деякому збігу обставин.
І, крім того, я отримав це:
✔
Цей мозачний досвід був неактивний, і я слабо розумів, як його активувати.
Учень Кан Хан Су! Будь ласка, зачекайте! Як сказано, не варто слідувати за собакою, хазяїн якої ви не знаєте. Краще б вам забути про це вміння, поки вищі не розберуться. Вони швидко вирішать це питання! Будь ласка, зачекайте до тих пір!
Професор Мораль швидко пішов, і відразу після цього на моєму обличчі розповзся задоволена умилка.
“Пф! Не переслідувати собаку? Він хоч і строгий вчитель, але дещо не розуміє Бурунді
Якщо хтось скаже щось не робити, то цілком природно, що він захоче зробити це ще більше. Людська раса запалила вогонь після багатьох разів безглуздих спроб торкнутися цього » гарячого цвіту 6.
Цікавість - це те, що керує прогресом людства.
Ящик Пандори існує, щоб його відкрили. Якщо б його не було потрібно відкривати, то зміст цього продукту спочатку не повинен був би поміщатися в коробку.
Ця “коробка ” дісталася мені від викладачського складу, вони самі відправили мене в минуле — я ні в чому не винний.
- Итак... Побачимо...
Спосіб активувати вміння був простим: серце Верховного Дракона Забуття. Чорне, як смола, серце завбільшки з тенісний м’яч. У порівнянні з неймовірними розмірами дракона, який нагадував гору, джерело його сили, серце, було маленьким і милим.
ХЛЮП-ХЛЮP
Воно було надзвичайно м'яким, наче слиз, який був у чорному.
ГЛОТЬ
Я одним миттю проковтнув желе серце Верховного Дракона Забуття. Вбивство дракона дасть велику кількість досвіду, але при поглинанні серця ти отримаєш не тільки додатковий досвід, а й удосконалюєшся частину елемента драконів.
Елементом Верховного Дракона Забуття був хаос. Це серце стане ключем до відкриття мозаїчності.
ФШУХ
Я відчув, як хаос бушує в моєму тілі, наче його розриває на шматки блендером. Ці вилікувані муріма і фентезії терплять біль, примушуючи їх до ідіотів: “Я перенесу будь - якого болю, якщо це дозволить мені стати сильнішим!..." Але я просто активував викиди ендорфіна й розслабився.
“ Як нудно......"
Здається, я починаю розуміти думки збоченців, які насолоджуються болем. Я ніби чекав закінчення своєї операції, поки мій розум пильнував.
Чим зайнятись? От би мені хтось заспівав зараз пісню...
■ Казахстан
“Ого! Здійснилося! >
Назва навики все ще була закрита мозаїкою, але білий квадратик показав ранг F. Це означало, що вміння активувалося.
- Хмм, може називати це Чорним Ящиком поки що?
“ Поки що невідомо справжню назву..."
Насправді, хіба ж це мало хоч якесь значення, якщо б уміння було назване « Собака сотова » або "коровий гній"? Якщо ефект був хорошим, то це був джекпот.
Я скористався статусною здатністю, якої не використовував довгий час, щоб детально вивчити навички.
Навик
▫ Назви: ■
◯Ранг: F
heE: □ понять.
✔F: Ви не забудете.
Кожен з них має додатковий ефект або підсилення ефекту, коли його ранги збільшуються. Кожного разу ви будете з нетерпінням перевіряти, який ефект принесе вам новий ранг. Але я не знав, що́ чекає на мене в Е ранзі.
“ Ви не забудете? - Забули що?
Хоч я не розумів його суті, але це здавалося мені цікавим, тому що воно пахне “читом ”.
Чесно кажучи, не мало значення, якби він навіть не мав вражаючих ефектів. Навик вже був хороший тільки тим, що спантеличив викладачський склад, які почували себе так добре, відправивши звичайної людини назад у часі в цьому безглуздому світі.
Цього було достатньо.
Я повернувся до села, де мене чекало велике створіння у піднесеному настрої.
***
- Сер Герой! Ви пристали...
- Я вже подумав, що з вами сталося щось погане.
Два бовдури привітали мене, коли я прибув у село. Напевно, вони з'їли багато смачної і дорогої їжі, витрачаючи мої гроші, тому що їх шкіра була глянцевою, а обличчя сяяли.
Скільки часу пройшло з тих пір, як вони бурчали про те, що їм шкода мертву ельфійку? Вони жили в комфорті і достатку, продавши її останки.
Повертаючись до Ланутеля, я запитав:
- Як давно наші шляхи розійшлися?
- Рівно сім днів тому. Сер Герой, чим ви займалися весь цей час?
- А ви не знаєте?
Як вони могли не знати?
- Так, ви не розповідали нам про ваші плани, так звідки ж ми знаємо? Ох! Поки вас не було, з'явився Верховний Дракон Забуття Ноебіус, якого вже 500 років, і спустошив середній континент. Багато віровчень на континенті намагалися зупинити його, але всі вони впали.
- Ось як?
Фантастичний дует Героя і Верховного Дракона Забуття... Наша пригода не залишила за собою тих, хто вижив.
Верховний Дракон Забвенія Ноебіус був таким величезним, що його можна було помітити з величезної відстані, а ось моєї маленької людської фігурки помітно не було. І навіть якщо хтось із гострим зором зможе побачити мене, це не відіграло ролі.
Скільки б людина знала обличчя Героя? За умови, що воно було вкрите отрутою і навіть потемніло. Я був зайнятий збиранням досвіду за допомогою дихання дракона Ноебіуса, тому я точно нікому не розповідав про мене Герой.
Коротше кажучи, ніхто не знав правду.
"Хм, вся ця ситуація може......"
Я дещо подумав і зрозумів.
- Ви двоє, не дивуйтеся, коли почуєте, але я здолав Верховного Дракона Забуття Ноебіуса!
Це була можливість заробити більше грошей і підвищити репутацію.
- Правда?
- Ох! Сер Герой зміг...
- Верно. Залишки дракона перетворилися на досвід і тому зникли, а серце, яке є єдиним доказом мого вчинку, було з'їдене мною на місці, але ви можете бути в цьому впевнені. І навіть якщо ви не вірите, можете підтвердити це за допомогою інформаторів. Б'юся об заклад, більше немає звістки про напади Верховного Дракона Забуття.
Трохи драматизувавши, я розповів Ланувел і Носільнику свою версію того, що сталося. Природно, я пропустив ту частину, де я розбудив і привів у лють спокійно проводячий свої останні дні в гнізді Верховного Дракона Забуття.
Якщо про це дізнаються, моя репутація буде втоптана у бруд.
- Ого! Ви справді чудові! Один з п'яти лихий самотужки!.
- Від Сера Героя меншого і не очікував!
Мабуть, їм було нудно без діла в цьому мирному селі. Почувши цю історію, вони почали виражати свою любов.
Їхня реакція потішила мене, бо вони ніколи не підозрювали.
“ Це був блискучий злочин! ”
Чесно кажучи, до самого приїзду в село я турбувався про свою репутацію, але ці дурні фентезії дозволили себе обдурити, думаючи, що поява Верховного Дракона Забуття Ноебіуса була стихійним лихом. Таким чином проблеми не з’являться.
Мене пам'ятають, як чудового Героя, який здолав Верховного Дракона... Хоча, було невідомо чи в це повірять інші люди.
Минуло всього 15 днів з тих пір, як я був покликаний сюди в якості Героя. У першому проході я до цього часу дещо досяг би 10 рівня, борючись з огидою, коли віднімав чуже життя.
Саме так. 10 рівень!
Для п’ятнадцятиденного недосвідченого Ґероя Володар демонів і Верховний Дракон Забвення були в недосягості. Якщо так подумати, навіть з перком Героя, моє досягнення було неможливим.
Мабуть, люди не повірять, що я здолав його.
- Ми віримо вам!
- Верно!
Я не був проти лестощів Лануль і Носильника. Але вони могли беззастережно вірити в мене лише тому, що були свідками моїх дій у поселенні орків. Більшість місцевих жителів, які не знали про мої здібності, поводилися б по - іншому.
Що ж тоді робити?
- Все просто. Треба здолати ще одного.
Їм доведеться повірити, якщо я здолаю іншого могутнього ворога, подібного до Верховного Дракона Забуття Ноебіусу, і представлю докази - це було рішення, яке дасть мені досягнення та підвищить репутацію.
Важко тільки в перший раз. А як тільки ти почнеш, це вже буде легким завданням. Навіть якщо мова йшла про п'ять катастроф, тільки перший бій був тяжким, а інші відносно легкими.
У голові я побудував оптимальний графік і курс подальших дій.
- Сер Герой, кого ви збираєтеся здолати? Я не зовсім зрозуміла... - запитала Ланівель, наївно нахиливши голову в сторону.
Я старанно бурчав на неї і думав, що вона перестане поводитись мило, але вона знову повернулася до стану за той короткий час, поки мене не було поруч. Поклавши цю проблему на потім, я відповів на питання:
- Я здолаю наступного противника.
З більшою кількістю досвіду, ніж у П'ятих.
- Що? А що сказати про повернення до нашої країни? Залишився всього день до обіцяної зустрічі з містером Алексом.
- Ах... Алекс!
Я вдарив себе по лобі.
Як я міг забути про свого друга.
Незалежно від того, наскільки ви засліплені славою і репутацією, вам слід пам’ятати про своїх друзів. Я б просто упустив це питання, якби Ланувель не нагадала мені.
Я був такий вдячний, що готовий був поцілувати її в щі- Ох, може бути, це вже занадто.
- І ще дещо, Сер Герой.
- Кажи. У мене зараз гарний настрій.
“ Як би ви пояснили Алексу, щоб мене хвалили? ”
Ельфійський трунар сказав мені, що ця ельфійка, чиї останки ми сюди привезли, була лицарем-хранителем королеви Ельфахайма. А знаєте, що ще більш вражаюче?
- Ельфійка-робабиня з чорного ринку теж була одним із цих лицарів.
- Верно!
Це не було чимось незвичайним.
Найпоширеніші ельфи мали 100. Хоча вони не старіли, живучи довгий період часу, але серед їхніх воїнів було мало тих, хто подолав 200 рівня, тому що у них було менше можливостей набрати досвід в порівнянні з людськими найманцями, нічого вже про 800 рівнів. Було природно, що такі особи несли на плечах важку відповідальність за захист королеви.
У будь-якому випадку...
- Ланузель. Я все зрозумів, так що заткнись.
Моє терпіння теж не було нескінченним.
- Що?
- Я знаю, що ще ти хочеш сказати. Жену Короля Ельфів викрали високорівні демони, а лицарі-хранники намагалися її знайти. Мене не хвилюють їхні справи.
- Ох...
- Що за дивний погляд?
Дівчинка дивилася на мене, як на привида.
- Сер Герой. Звідки ви це знаєте?
- Це очевидно. Почувши твої слова, я все проаналізував і дійшов до цього висновку.
Я за версту відчував неприємності, хоча і не міг їх уникнути у 1-му проходженні через своїх проклятих компаньйонів, в результаті чого мені довелося розбиратися з наслідків.
- Ох! А це ще що?
- Що?
- Карета з чотирма кіньми несеться до цього села! Здається, їх переслідують бандити в масках!
Все було саме так, як і описала Ланувель.
Прекрасна карета, запряжена 4 міцними білими кіньми, наближається до нас. Хоч на ній не було прапору держави, але я добре знав символ срібної лисиці з карате.
Це був знак першої імператорської принцеси Священної Імперії.
Вона була родом з величезної країни, що лежала на півночі середнього континенту. Межі цієї країни справді були близькі до цього села.
Причина, чому член імператорського роду так терміново перетинав кордон, була очевидна — зачистка на палаці.
“ Дивно. Імператор мав відкинути ковзани лише через п'ять років... О, боже! >
Я згадав, що Верховний Дракон Забуття під час нашої пригоди зруйнував імператорський палац. Ось чому імператор помер так рано, і сімейна розень між наслідним принцем та розумною принцеса вже вибухнула.
Про переможену імператорську принцесу я теж знаю не мало.
У першому проході вона заслужила прихильність групи Героя, використовуючи свою красу... І завдяки нам зайняла місце імператриці.
“ Вона була дуже підступною жінкою...
Носильника тут не було, тому що він пішов в конюшню, щоб приготуватися до від'їзду з села. А жителі села закривали вікнами, щоб уникнути палючого сонця. Єдиною людиною, яка бачила наближення непроханих гостей, була я і Ланувель.
У такому випадку...
- Ого! Чарівний костур останньої моделі летить по небу на сході!
- Правда?
Лазівель відразу ж повернулася в вказаному мені напрямку. Я ж у цей момент глибоко вдихнув і обережно видихнув.
- Хуу...
Хоч це і не можна було порівняти з диханням Верховного Дракона Забуття, отруйний газ, який я випустив із рота, успішно вдарив ціль.
На землю впали розлючені коні. Навіть лицар, який старанно підганяв їх, випав на обочину.
Карета раптово обірвалася посеред дороги.
- Кха?
- Отрута!
Переслідувачі Священної Імперії, які ховали свої обличчя за масками, також не уникнули цієї долі. Вони впали в карети, що впала на землю. Ніхто не вижив у цьому отруйному тумані.
Вітер почав задувати смертельні випари вбік, і все захмарилося.
- Сер Герой. Я нічого не бачу в небі, не кажучи вже про магічну палицю.
- Правда? Значить, мені здалося.
Ми нічого не бачили.