Глава 3. Початок самозречення
Оветт. Цілком зрозуміло, чому учень Кан Хан Су такий здивований. Адже герої, які пройшли тестування, випускаються навіть не знаючи про існування спеціального інструктора. Навіть якщо вони провалять тест, вони спокійно проходять переаттестацію. Якщо ви втрутились у спеціальну справу, то можете перерахувати по пальцях одну руку.
Переастестація, як повернення в часі.
Протагоністи, які жили жалюгідно і померли в жалобних прикростях. Без жодних причин їх повернуть у минуле, і вони почнуть заново. Їм не скажуть, чому вони повернулися.
Чому?
◯ Пояснення: Мета полягає в тому, щоб вони задумались над своїми помилками і самі їх виправити. Кажуть, що люди роблять помилки швидше, ніж річкова вода потрапляє в море. Усі помиляються. Але учень Кан Хан Су відрізняється. Якщо дивитися лише на результат, то він справився.
Верно. Я подолав Володаря Демони Педонарів. Я чудово виконав призначення героя. Я старанно винищував усіх демонів, щоб вони знову не загрожували людству. Я навіть зруйнував душу Володаря демонів, щоб він ніколи не зміг відродитися.
Це був тотальний успіх без будь-яких прорахувань.
◯ Противослова: У цьому і проблема. Справді, ви постійно робили помилки і мали відчути гіркий смак поразки від рук Суверенного Господа демонів. Але ви не доклали особливих зусиль. Як сказано, невдача — це шлях до успіху. Але ви не змогли проаналізувати свої помилки, бо не зазнали невдачі.
Здається, я розумію, що мені хочуть сказати.
Цей хлопець тут читає мені проповідь, тому що я не каюся?
- Підтвердження: Саме. Як кажуть, добрі люди є наче вода, вони завжди будуть корисними для інших. Я з нетерпінням чекаю, коли учень Кан Хан Су стане глибоким і просторим океаном, який дбатиме про своїх товаришів.
Навіть бій з Володарем демонів набагато простіший, ніж...
"На цьому теорія закінчується і починається практика". Я повернуся завтра в той же час. Бажаю успіху.
***
“Товарищі, ха...-- ”
Схоже, мені дали проблематичні домашні завдання.
- Эм... Сер Герой, вам боляче? Ви раптом схопилися за голову... Магія перенесення між вимірами все ще неперевірена. Можливі невідомі побічні ефекти, тому будь ласка, дайте мені знати, якщо з вашим тілом щось сталося.
Ланувель була дрібною пешкою. Мене поглинув справжній винуватець.
Професор Мораль.
Я пам’ятаю, як здолав Владику Демони і відразу отримав повідомлення про призначення спеціального інструктора. Але тоді я не прийняв це серйозно, адже це якийсь абсурдний вчинок.
Але все це було правдою!
“ Чи ви маєте рацію? ”
Отже, є група інструкторів, які тренують героїв. Так само як учнів, які люблять гуляти і неробощі, закривали в школі або академії, спонукуючи їх навчатися цілий день. Так само й тут вони викрадали звичайних людей у цей дикий світ, щоб виховувати з них воїнів під ім’ям “герой ”?
Не знаю, які цілі має ця організація, але вони явно не відчувають ворожості до мене. Інакше я б зараз не стояв тут.
Вони без жодних зусиль змогли відправити мене, хто знищив Володаря демонів у минуле. Якби вони були незадоволені, то могли б у будь-який час вбивати подібних мені.
Тому я вирішив, що можу піти на зібрання і співпрацювати. Принаймні, поки не знайду спосіб протистояти їм.
- Ланувель, ведися до короля.
Професор Мораль говорив, що скромність - це чеснота, так?
Я розумію, до чого він вів, але це вузькому мислення. Адже це була боротьба за ініціативу між мною і королем. Я не є громадянином цієї країни і не зобов'язаний підкорятися викрадачам.
Я не гончая собака.
І я точно не волонтер.
Я буду боротися за свої права людини. Я не збираюся підкорятися таким правителям, які просто сидять на троні і кивають головою. Вони кажуть: “Бридися з демонами зі своїм життям на кону! ”
Справа лише в тому, що якщо цей світ буде знищений, то я не зможу повернутися на Землю, отже потрібно досягти компромісу, як у відносинах між працівником і роботодавцем.
Професор Мораль теж має рацію. Я хоч і любив боротися за ініціативу, в якій я б очевидно переміг, але піти на поступки, виявляючи себе як культурної та вихованої людини з Землі теж звучить непогано.
Тому я вирішив змиритися з цим.
- Сер Герой, сюди!
Ланувель весь цей час притопувала ногою, не знаючи, як бути. Але її обличчя просвітило, коли я сказав, що згоден зустрітися з королем. Мабуть, вона вперше зустріла такого героя, як я.
Також поступово пом’якшилися образні вирази обличчя лицарів палацу. Зрештою, вони жили відповідно до кодексу честі, це була їхня робота — захищати дам і короля. Ось така романтика фентезійного світу.
На жаль, вони не були на стороні героя.
- Сер Герой, будь ласка, підбирайте слова акуратно, спілкуючись з Його Величністю, - звернувся до мене один із лицарів, подарувавши мені страхітливим поглядом.
Уявіть собі, що ви оточені вузеньками завбільшки з російського бурого ведмедя або німецький танк. Можливо, ваше серце відразу б стискалося. Але для мене цього було недостатньо.
- Чого ти дивишся на мене? Вдар, якщо зможеш!
Я ж Сер Герой, єдина надія людства. Якщо я помру або не буду співпрацювати, цей світ буде знищений Володарем демонів. Ось чому їм не вистачить сміливості підняти руку на Героя. Принаймні, треба остерігатися хлопця, якому байдуже на майбутнє людства ...
- О! Герой! Оце сила духа!
“Стоп! ”
Цей голос... Не може бути...
- Я вдарю тебе, як ти і просив!
Гучно сміючись, в мою сторону попрямував гігант, який був на голову вище всіх лицарів палацу, з тілом, якому б позаздрив будь-який бодибілдер.
Я навіть не встиг зреагувати.
Величезний кулак летів мені прямо в обличчя.
“ Я точно помру......" — тільки й встиг я подумати.
Я з 1-го проходу легко б ухилився від такого удару, але зараз я перебував в жалюгідному тілі старшокласника, який не зміг би навіть уникнути швидкого кидка м'яча в нього.
Чому цей виродок з'явився тут?
Це був прорахунок.
Я був занадто зухвалим.
*ФШУХ*
Кулак гіганта прослизнув біля мого лівого вуха. Він перевищив швидкість звуку? Через мить сильний бавовняний газ вразив мої барабанні перетинки.
Моя голова загудела, а в вухах ланцюжка. Кров потекла з вух. Можливо, барабанні перетинки лопнули.
- Мистер Алекс! Ви хочете вбити Героя? - Ланувель.
Але велетень зі сміхом проігнорував це, наче нічого не сталося.
- Хахаа! Це всього лише випробування мужності, не більше! Дивись. Він же не мертвий, вірно?
Да. Саме це мені не подобалося.
Ці дикуни викрадають невинних людей, а потім застосовують насилля. Вони ставлять тебе на п'єдестал, називаючи “Сером Героймболус", але насправді ставляться до вас не як до людини, а як як на гончів чи ігорців, які потім можна викинути, використовуючи їх.
Але цього разу все буде інакше.
“Професор Мораль, це лише самооборона!"
Я зробив крок правою ногою в бік гіганта і злегка схилив коліна, потім звунув праву руку у лівий кишеню штанів. У кишені, як я і очікував, був механічний олівець. Хоч його не можна порівняти з кликами або лезами, але 0,3м механічного олівця, яким я користувався у школі, цілком можливо вважати гострим.
Гострим настільки, щоб використовувати його як зброю.
Я був у нестабільній позі з опущеним тулубом і заміщений вперед центром тяжіння, але я не панікував і скористався моментом, наче досвідчений спортсмен.
Грубовато, звичайно, щоб назвати це іайдо[1], тому що моє тіло не здатне провернути таку техніку, але я відрізнявся від лінивого інструктора клубу Кендо, який ніколи раніше не вбивав людини - я був героєм з 10-річним досвідом.
Я був впевнений у собі і хотів поранити іншу людину.
З прихованим прагненням вбивства, як і в ассасину, я наблизився до велетня, перекриваючи йому огляд того, що відбувалося знизу.
Потім я змахнув механічним олівцем у руці. Я б цілився прямо в серце, якби у мене була відповідна зброя, але на даний момент цей гігант з кам'яною шкірою мав лише одну частину тіла, яку можна було поранити.
- Е-Цет засранец!. - Він вигукнув: "Візьмий гігант!"
Моя раптова атака була ідеальною, але його руху були швидкими, незважаючи на запущене усвідомлення.
Мій 0,3м механічний олівець зміг тільки розірвати його штани в області орника.
На жаль, не було відчуття розриву тіла. Не вийшло так, як я планував, оскільки тіло було повільним. Якби у мене хоча б 1% минулих здібностей з 1-го проходу, все б вийшло.
“ Як шкода......"
На жаль, я не зміг зробити з нього скопця.
Це було не просто покарання. Я відчував, що з усіх людей цього велетня я точно ніколи не повинен програти. Він, напевно, входив у п'яту тих, до кого я відчував найбільше обурення.
Король мечника Алекс.
У першому проході, через п'ять днів після аудієнції з королем, я зустрів Алекса під час випробувань на королівських тренуваннях. І він побив мене, як собаку.
Під приводом практичного тренування.
Але в 2-му проході, завдяки тому, що я не панікував як раніше, я привернув його увагу набагато раніше. Оскільки вже про нього зайшла промова, він був моїм інструктором з фехтування.
- Пане Алекс, негайно вибачтеся перед Героєм! - Ланувель голосно вигукнула, чиє обличчя почервоніло.
- Ланузель! Подивися на це! Я теж постраждав... - Вказавши в ділянку орника, заперечив Алекс з таким же почервонілим обличчям.
- Куди ти хочеш, щоб я подивилася?
Безмовний Алекс кинув на мене, винуватця того, що відбувається, моторошний погляд. Але, як тільки Лавел відповів йому тим самим, він відступив.
- Тц! Ассасин з таким хілим тілом? Интересно. Добре, чортів Герой. Якщо ти станеш сильнішим за мене, капітана лицарів палацу Алекса, я офіційно преклонюся перед тобою і вибачаюся. Клянусь своєю честю лицаря.
Брехня.
Він не вибачався, навіть коли помирав.
- Клянеш своїми яйцями?
- Не задражайся.
Алекс пішов, ричу, немов поранений тигр. Він виглядав безглуздо, прикриваючи руками свою промежність. Спостерігаючи за цією картиною, я прийшов до тями.
Повернення у часі...
Можливо, це не така вже погана річ. Може, це божественне відкриття, що я повинен звільнити стрес, який накопичився в 1-му проходженні. Якщо цього не уникнути, то чому б вам не насолоджуватися процесом?
“Хм......"
Голова кружляє, наче у мене морська хвороба. Я не лише зазнав випробувань від Алекса, але й пошкодив барабанні перетинки. На перший погляд півколові канали або вестибулярні апарати також постраждали. А саме вони підтримували рівновагу тіла.
Якщо вони не будуть нормально функціонувати, то буде здаватися, що світ перевертається.
- Сер Герой, я вилікую вас магією.
Я стояв на місці, коли Лазуел взяла мене за праву руку і підтримала своїм крихким тілом. Вона прикидається, що дійсно піклується про мене.
- Все гаразд.
Я закрив очі й зосередився на холодних щаблях руки Ланузель.
Без сумніву, коли я повернувся у час, то втратив усі свої здібності. Але цього було недостатньо, щоб вважати мене слабким.
Чи ці 10 років пройшли даром?
Це смішно.
Потік крові з вух припинився. Я перестав розхитуватися, бо запаморочення пройшло.
- Е? Сер Герой! Що це за сила? — З круглими іскрибними від цікавості очима запитала Лануель.
Я ж попереджав її, щоб не намагалася виглядати милою...
- Тобі цікаво?
- Так!
- Добре, пояснюю один раз, так що прочисти вуха і слухай уважно.
- Дякую!
- Після впливу на автономну нервову систему в організмі ти виправляєш пошкоджені напівкрильні канали. Ти питаєш, звідки така впевненість, що це напівкручні канали? Якщо щось пішло не так з відолітами вестибулярного апарата, буде здаватися, що світ нахиляється, але мені здавалося, ніби він крутився. Це означає, що проблема виникла в напівкрутих каналах з рідиною або волосками вестибулярного нерва. Дізнавшись, звідки вона береться, ми переходимо до найпростішого. Ти тимчасово обмежуєш слуховий нерв, який посилає фальшиву інформацію в мозочок і потім концентрується на підвищення природної цілющої здатності напівкрутих каналів, та-дам! Ого! Все вилікувалось! Тепер, коли ти почула це, все стало так просто, правда?
- Е?
Лазуль стояла, моргаючи очима, зовсім нічого не зрозумівши. У чому був сенс так детально розповідати все мешканець фентезійного світу, який навіть не знав про мікроскопи і анатомічні схеми? Це наче розмова зі стіною.
Але темою сьогоднішнього дня була скромність, тому я потішив її з позитивною посмішкою на обличчі:
- Нічого страшного, якщо не розумієш. Тобі це все одно не знадобиться.
- Уу... - Наклалася Ланувель, знову намагаючись здаватися милою.
Цього разу я вирішив не лаяти її за це, перш ніж зрозумів, що ми прибули на місце.
Рицар палацу гучно заявив:
- Ваша Величність! Герой просить вашої аудієнції!
Ніколи я не просив його аудієнції.
Хоч би як мені хотілося позбутися цих виродків, я вирішив встановити дружні стосунки.
У цей момент по моїй обличчю розплилася усмішка.
Професор Мораль казав мені стати океаном. Це хороша метафора.
Я стану океаном і втамую вас усіх.
[1] Ядо — це мистецтво раптової атаки або контратаки з використанням японського меча.