Через вісім місяців я почав інтенсивно тренувати свою причуду. Тіло розвивати в моєму віці сенсу немає, але навіть без цього я став достатньо сильним щоб піднімати під три сотні кілограмів ваги, а мені тільки вісім років. З природи ситуація змінюється, бо вона розвивається постійно через усиновлені тренування, але саме в підлітковому віці зазвичай відбувається пік росту примхи.
Батареї на 252 000 А·ч і потужністю в 11 МВт електрики мені вистачило тільки на тиждень, тому що використовував її постійно. За допомогою Домена я відкрив мікропортали пряміком під свою ауру, тобто, що видаються на шкіру, якщо б не вона, то я постійно міг би іскруватися електрикою і жити стало б у раз важче. Оскільки я контролював аури та електричні поля навколо свого тіла, то робив щоденні речі не важко і нікого з рукостискання я не бив.
Через тиждень після того, як закінчився заряд, я мусила шукати інші електростанції біля свого міста. Між нами відстань була близько сотні кілометрів, на своїй максимальній підтримуваної швидкості, при якій я трохи напружую зачуду, я добираюся туди за хвилин дванадцять, це швидкість приблизно п'ятсот миль в годину, заряджаю батарею і бігу назад вже майже зі швидкістю шістьсот 50 км/год. І через вісім місяців ця батарея повністю зжила себе, користь мені від неї нуль, тому що я сам можу виробляти енергію потужністю в 10 МВт, тобто нараховуй всю батарейку на 252 000 А-ч. Це означає, що я можу використовувати силу приблизно 10 000 Вольт енергії, яка складає одну десяту від справжньої блискавки.
З кожним місяцем моя швидкість ставала все більшою, але це й не дивно.
І нарешті я зміг досягти того, що отримав доступ до СГ, це було нелегко і я витратив на це багато часу. Мені навіть доводилося створювати невеликий вірус і відправляти його героєм під виглядом фантського письма, благо СГ є у героїв на телефоні як звичайна програма.
— Да! Нарешті я це зробив! « Я радів, що зміг отримати доступ до Мережі Героїв.
- Щось важливе? — Полюбляла Момо зараз кушене. Ця дівчинка справді була генієм, тільки вісім років і вже читає деякі книжки для старшокласників. З іншого боку, вона робить це поруч зі мною знаючи, що я зможу пояснити незрозуміле. Ми з Момо зараз по вісім років і це час, коли діти починають ходити до молодшої школи в Японії. Але батьки Момо не хотіли розлучатися з донькою, але в молодших класах вона сильно вирізнятиметься своїми знаннями і тих, хто зазвичай виділяє багато грошей на виховання дітей. Зі мною подібна історія, саме тому наші сім'ї вирішили найняти домашніх вчителів щоб вони викладали нам, а ми один одному створювали компанію. Тільки і це виявилося абсолютно безглуздо в моєму випадку, оскільки я знав навіть більше ніж вчителі. Тому в молодшу школу ми все-таки ходили якийсь час для соціалізації, але навіть багата школа не дала нам нічого нового, тільки більше переконала нас що поки нам краще побути на домашньому навчанні, оскільки багато дітей заздрили і просто не розмовляли з нами. Мені байдуже, а ось Момо інша справа.
Мій інтелект все ж сильно виділяється на фоні інших дітей, а мій тим більше. У цьому світі це, якщо не норма, то несподіваного не викликає і ніяких еккорцистів батьки викликати не планують. Все-таки дитина з такою поведінкою це точно не норма і в деяких світах люди можуть навіть налякатися, але тут на це не дуже звертають увагу. Тоді, мабуть, батьки зрозуміли наскільки їхня дитина геніаленна. Момо вирішила не наздогнати мене, але принаймні не поступатися. Не знаю навіщо їй це, може жіноча гордість...
— Можна й так сказати. — кивнув я і на мить прислухався до електромагнітного поля поблизу й нікого крім нас двох поруч немає. Ця здатність є гарною в виявленні інших людей, а ось з маніпуляціями тих же металів у мене не дуже. Заряджені частинки в металі настільки швидко рухаються, що легше зігнути його.
— Ось дивись. — Повернув я ноутбук і там була картинка багатьох Про-Герої, особливо вирізнявся Всемогутній з його посмішкою та могутньою фігурою.
- І що це? - Вона нахилила голову трохи в бік.
— Мережа Героїв.
- А хіба це не тільки для героїв? — Перепитала вона, подивившись на мене і побачивши посмішку в усій ширині мого обличчя, зрозуміла. - Так ось чим ти так старанно займався там останнім часом... а це не небезпечно? Ну, ти ж не герой. — Заволовилась дівчинка.
— Нет не опасности. — отмахнувся я. — Я старанно намагався приховати всі свої сліди, там тільки кілька проксі працюють і то через них на мене не вийдеш. Загалом справа зроблено. - Я відкрив імена різних героїв і так дізнався, що там є ще інші рівні допуску. У того героя через кого я і зміг зайти був тільки звичайний доступ, ну мені зараз і цього цілком достатньо.
- Ну як знаєш. Поможеш мені з цим? — Вона показала книжку на якій був намальований одяг... Так, жінки.
— Ех, давай пішли до холодильника, щоб у тебе було достатньо енергії для багатьох спроб. Це повинно бути легше ніж та оболонка, що я просив тебе зробити, коли ми відпочивали. Але і свої труднощі тут є, дуже важливо твоя уява, ну й знання звичайно, куди без них.
Знаючи молекулярну структуру речей, вона здатна створити це так що теоретично він може створювати ядерні ракети... або ще чогось могутнішого. Але реальність така, що там цих молекулярних структур досить багато і поки вона просто не здатна тримати стільки знань у своїй милій головці. Взагалі уряд стежить за причудами людей і примха Момо « Созіння» дуже потужна, якщо б не її багата сім'я, то може хто захотів би взяти такий актив до рук. Наступних кілька годин Момо створювала різні плазуни, спідниці і щось... Щось незрозуміле взятий з її фантазії. На жаль, багато хто з'їв її за п"ятьох дорослих чоловіків і, що найважливіше, процес перетравлення був дуже швидко, оскільки ми робили перерву на поїсти близько 5 хвилин, а потім продовжували. Тобто за ці п'ять хвилин її причуда встигла розкласти їжу і взяти собі « гостраче».
За ці вісім місяців я кілька разів пробігував містом у пошуках грузів для бичування. Звичайно, це не могло залишитися непоміченим, але поліція просто сказала, що з'явився ще один Лінчевщик і звичайно вони спробують зловити такого поганого мене. Нехай вони це і сказали, але в дійсності їм плювати поки я не почну крошити злочинців у капусту. У такі моменти я носив маскуюче обличчя і каптур, а враховуючи з якою швидкістю я переміщаюсь то злі речі навіть не розуміють хто їх вирубав. Звичайно буває виключення, деякі можуть володіти підбадьорливою примхою, але в такому випадку я просто б'ю сильніше і фінал той же. Замість того щоб просто так робити, я збирав різні відомості про злодійські угруповання та чутки. Це було не надто багато, але це був лише план "Б" - проект « А» вкладався у зламуження Мережі Героїв, що нещодавно я зробив із успіхом, так що саме через неї я і почав шукати потрібну мені інформацію.
Герої після робочого дня найчастіше пишуть звіти і звертають увагу на все те, що відбувається. Наприклад, вони говорять про лиходійство під час битви. Ці знання не дуже корисні, але разом вони можуть дати картину чогось більш цілісного. Звичайно таким займаюся не я один, в Японії є цілі відділи у поліції аналізують всі звіти, просто я зараз знаю що шукати.
За ці вісім місяців використання батареї я став більше ніж у два рази, з точки зору моєї примхи. А це максимальна кількість енергії, яку я можу зберігати в більш ніж три рази.
HP: 470/470 (15/час)
Псі: 650/650 (173/ години)
MP/Домен: 2200/2200 (22/час)
EP: 10500/10 500 (3000/мін)
SP 0
Прана: 7210 (13/ години)
Характерики
Сила 135
Пастка 155
Виносність 95
Інтеллект 140
Причуда: 1150
Такий прогрес мені подобається. Без таких ось тренувань і витрат, просто тренуючи свою причуту таку силу я міг отримати років до двадцяти п'яти. А в даний момент я маю таку силу у вісім років, ось що означає знання і правильний підхід до справи. З силою моя примха я можу запалити сталеві аркуші з рукою, тобто вбити людину проблем мені не буде абсолютно. Але це на крайній випадок, якщо виходить без убивств, то нехай так і залишається. Я ще не готовий настрашити на себе весь Геройський "столуб" суспільства разом зі Всемогутнім. Та навіть банально втекти від нього не зможу. Хоча зараз я можу розвинути швидкість в один мах, він все ще мінімум у десять разів швидше. Краще не замислюватись про це... Але як тільки я навчуся керувати електрикою і аурою ще краще, то зможу обернутись у блискавку і тоді можливо шанс втекти буде.
З іншого боку, мені не дуже хочеться цього робити. Тобто боротися з сильними людьми я не проти, але ось стати ворогом світу не дуже хороша ідея. Якщо я можу без вбивств і поглинання душ, то краще й продовжуватиму уникати такого способу.
В Мережі Героїв я знайшов зразкове місце де часто відбувається нелегальна діяльність і деякі Ґероі знаходили сліди урану, яку мені зараз і потрібно. Його звичайно можна законно замовити... в інших країнах. Загалом мені набагато вигідніше буде забрати його у злочинців, які продадуть його. І мене здивувало те, що це місце знаходиться в моєму місті Осака, тільки в іншому його кінці.
Кілька днів я був у цьому місці, вловлював дрібних бандитів та допитував їх і мені не сподобалося. Хтось тут організовує бійський клуб і в ньому прогортаються різні угоди, а це означає що цей хтось має достатньо влади або сили. Але для подальшого посилення уран мені необхідно. Знайти контакти людей, які продавали його мені проблеми, так що я призначив зустріч прямо в цьому бійцівському клубі. Я часто зачиняюсь у своїй кімнаті на кілька годин, так що батьки не повинні раптово вдертися до мене. Хоча Момо може, але вона зараз у себе вдома.
Сам бійський клуб називається "Подпільний Маскарад" і в Мережі Героїв інформації про нього майже немає. Герої просто бояться піти туди. Різні види сміття там повні-повно, так що я не боявся з'являтися там, головне закрити обличчя маскою. Взагалі маска є якимось дрессом для входу, так що мені це навіть на руку.
- Шкет, ти куди це зібрався? — задав мені питання мужик біля входу в клуб дивлячись на мене зверху вниз. Він сам був у масці закриваючої частини обличчя.
— У тебе стара деменція? Ти тут інші двері бачиш? - Я дивився на нього як на психічно хворого. Проте, через маски і капюшона це напевно було не занадто добре видно. Хоча мої золотаві очі все одно виділилися... Я не був шпигуном.
- Що? Ах ты! - Збудив він і один якийсь чоловік вже хотів втрутитися, але вмиг це місце освітила жовтуватий спалах і охоронець виявився нокаутований.
— На дітей він тут напав, зовсім страх втратив. — Похитав я головою пива його, від чого він відлетів в інший кінець кімнати і там розплакався на землі.
- Сильно ти його. Малюк, тобі навіщо туди треба? Ти ж розумієш, що там повно поганих людей? — Сказав той тип, що стояв позаду мене. Сам він був одягнений... ну звичайний костюм якогось героя в темних лижних окулярах.
- Сам ти малюк. Треба мені. Хто ти? Раз сюди прийшов теж не по законних справах. - Я глянув на нього.
— Эмм... да... Я — Потрохитель. - Він не дуже впевнено сказав.
— Ну і ім'я, еталонный лиходій. Навіть ніж є. Гаразд, Потроши, потерпи, а я займуся тим навіщо я і прийшов. — Я зайшов у клуб і почув позаду « Ну й діти пішли».
Усередині чим тільки не продумували. Продаючи наркотики, я вперше побачив 10 метрів. Трохи в стороні були кімнати для азартних ігор, де багато хто віддавав свої останні гроші у надії виграти. Було чути диктор, що описують бої в центрі парковки. Так, це місце адже паркування перемелене під ... під це. Самі бої були на один і дозволяли будь - яку зброю, ліки тощо, а головна ціль — виграти. Двоє людей билися в клітини навколо якої були натовп.
— Ніколи не любив таких вечірки. — Я тихо пробурмотів, дивлячись як на рингу людина з примітивною трансформувала свої руки в зброю і натурально розстріляв оппонента. Мда, вже давно я зрозумів, що це не звичайні мутації, але мене дивує, як людина з його примхою може виростити металеві деталі трансформуються в зброю ... Взагалі-то, ці причуди.
Повертаючись по окрузі, я нарешті знайшов людей на віддаленому столику з невеличким валізкою в якому зазвичай і провозять уран.
- Хм, дитина? - Я хмикнув цей індивід з потрібним мені чемоданчиком. — Добре придумано, сам він не вирішив приходити, а відправив ліву людину. Гаразд, давай гроші про які ми домовлялися. — Витягнув він руку, ну я і дав йому наелектризовану рукою, що він відразу й відключився. Думав збільшити силу струму і напруга до хоча б тисячі вольт, але тоді він помер би відразу... Швидше за все. Люди тут дещо міцніші, ніж я звик.
- Якого біса... — Не встиг ще нічого сказати підлеглому, як також затрясся і вирубився.
— Бой безпричудного Потрохи з ножами, про-оти-ів. — Він розтягнув голосні. — Проти Рэпера!
У клітині зараз стояв той тип з яким я розмовляв - Потрохитель. Тільки для мене стало маленьким шоком що він безпристрасний, але може він сказав це спеціально.
З іншого боку, його противник Репер, великий чоловік з залізними кастетами на руках і страхітливою маскою на голові.
Уран я вже прибрав у свій Домен, так що справу зроблено і мені тут ловити більше нічого, але глянути на бій можна. І я був задоволений, це бився очевидно професійні бійці, і швидкість була щонайменше 200 кілометрів за годину і вони тільки розганялися, але в результаті Потрохи програв.
- Спеціально він щось підставив... а чому б і ні. — Я підійшов до вільного столика і витягнув ноутбук. Через мережу Героїв я відразу знайшов цього Репера, його звуть Кендо Раппа і він складається в банді якудзи Ши Хассайкая. Нічого занадто "злодійського" за ним помічено не було. Його примха називається « Стронгарм», що з англійської перекладається як сильна рука. Він може рухати плечем з величезною швидкістю, що дозволяє йому швидко нанести удари. З огляду на його м’язи і нерухому силу, яка цілком можлива для нього.
— А ось це вже цікавіше. - Я побачив, що від скоросхідного героя О’Клок є запит в поліцію, а якщо точніше то до людини під ім'ям Ейзо Танума. Герої вирішили зробити облаву? Хоча ні, цей запит був у дію вже як хвилин двадцять.
І я помітив, що через народ навколо клітини як таран пробивалася молода дівчина в масці тигра, вона спритно стрибнула на кілька метрів і залетіла до клітки.
— Ахах, я точно знала, у мене на такі речі нюх! — Схвильовано сміялася вона. — Якщо тут намітається бійка, то я теж хочу брати участь!
— Эй, почекайте так не робиться. Тримайтеся черги милю. — сказал диктор.
- Я Тіґґін-Кролик, і я прийшла битися! — Взяла вона пальцем на двох стоячих на арені бійців, Умеда Сибірського і Намба дялку.
— Це ж Усако! - Хтось із залу гукнув.
- Хрр, менше слів, більше справи! що її так назвали.
- Ти хочеш битися з нами? А нас небагато для тебе однієї буде. - З низом сказав боєць на арені... і відразу отримав в щелепу, пролетів пару метрів ударившись об сітку і відключився.
— Мне вас, слабаків, навіть мало! Давайте всі з цього притона йдіть сюди! - Вона і багато бійців послухали її й почали перелазити через арену.
Інформація про цю Усако я знайшов швидко, у неї є профіль в Мережі Героїв створений через її « популярність ». Звати її Румі Усагіяма, у середні роки вона брала участь в багатьох боївських змаганнях по всій Хіросімі і приходила битися в різні бійцівські клуби приховуючи свою особистість. У неї була кличка "Ушаста Вусако" і репутація була шкільною-хуліганкою, тому що як тільки її розкрили, то відразу виключили зі школи. І ось зараз вона вчиться в Героїській школі Хіросіми, але такими діями може вилетіти... Хоча в її профілі позначено, що вона здібна дівчина і у неї великий шанс вирватися в Топ-10 героїв Японії, хороший потенціал.
— Так, давайте сильніше, що ви як слабаки! — кричала вона ламаючи ребра ногою одному боєцьу... Бідолашна. Хоча мені подобається це її агресивність, вона досить гаряча, а їй всього зараз шістнадцять років. Кілька бійців стояли трохи осторонь від цієї потасовки і просто милувалися видовищем.
Але під час цієї битви сигналізація заробила.
- Що за... — Нажаль, у неї ж причада дійсно називається "Кролик". Вона дає їй висилені відчуття нюху та чуток, у неї дуже сильні ноги і кроличі вусики. Так і руки у неї теж сильні, загалом часткова фізіологію кролика.
Не встиг я подумати про непристойні дії з участю її вушок, як у кімнаті із труб почав випускатися газ. Про всяк випадок я ущільнив свою електричну аура під маскою, щоб не вдхнути щоб це не було.
— Це було правильне рішення. - Я глянув на людей, які страждали від болю внаслідок контролю і підсилення. Кролик стояла на клітині, що знаходиться на висоті і не надихнула газу, так що з подивом дивилася на те що відбувається. Ті бійці, що стояли в стороні теж не надихнули газ, але це всі хороші новини, так як позаду деяких бійців почав з'являтися дивний чорний туман і з нього виходила рука доторкуючі людей, і після такого ті падали без свідомості.
- Ні, її чіпати не дозволю, я на неї сам очей поклав. — Прибрав я ноутбук в Домен і скриня блискавками опинився поруч з дівчинкою кролика, схопив її у весільному стилі стрибнув до тих хто ще не вдихнув газу. Дівчина помітила, що я рухалася дуже швидко і не встигла вчасно зреагувати.
— Якісь нудні тут вечірки. А під кінець вони взагалі почали гавкати, ось навіть люди вирубуються. — Сказав я стоячи поруч з Репером і Трешивцем.
- Це що за шкет? — ткнув Репер в мене пальцем.
- Не твоя справа, я ще виросту. Гей, милий кролике, ти так і збираєшся на моїх руках пролежати? - У неї б'ється вухо і вона різко вистрибнула з моїх рук.
https://literna.net/uk/books/160-sistema-dizai-nu-moya-heroi-ska-akademiya