Публиковаться
НовинкиПопулярноеБесплатноКниги в процессеЗавершённыеПереводыИллюстрацииФэндомыНовости
ЛітернаКаталог
ЗакладкиБиблиотекаВойти
Літерна

Книги и переводы для чтения по главам. Публикация произведений для авторов и переводчиков.

MastercardVisaGoogle PayPayoneer
ПлатформаО платформеЦены и тарифыОплатаВозвратыКонтакты
ДокументыПользовательское соглашениеПубличная офертаПолитика конфиденциальностиПравила публикации18+Написать в поддержку
19Зарегистрированных пользователей
Социальные сети
TelegramPinterestThreads
© 2026 Літерна · IP-геолокация от DB-IP
Марвел: Бальдр Одинсон

Розділ 50: друга битва (3)

Прочитано 0% главы

(Бальдр)

Внутрішній двір королівського замку Ваканди 1943 рік.

Мені потрібно ще кілька секунд, щоб підготувати, провести атаку і вбити всіх своїх ворогів. На щастя, Клау дуже багато говорить, я вирішив, що буду атакувати, використовуючи промені світла, щоб вразити його і його людей, тільки потрібно бути обережним, аби випадково не зачепити Т'Чаку.

"Ну що ж, тоді давай покінчимо з цим", - сказав Клау.

"ПУСТІТЬ МОЙОГО БРАТА!", - раптово пролунав крик.

Цей крик нагадує мені, що С'Ян все ще тут. Це була моя помилка. Хлопець вибіг, тримаючи свою вправну зброю в руці і напав на Клау.

"Стой!" - закричав я, намагаючись зупинити це безглузде дія.

"СЕЙЧАС!", - Клау викрикнув наказ.

Ще один розвиток подій мене дивує: королівські гвардійці, що стояли навколо мене і захищали принца, повертаються до мене, четверо з них впирають списи у землю, і я бачу довкола себе блакитний світло у формі квадрату.

"Енергетична в'язниця успішно активована", - сказав лідер вартових.

Під час зради один із людей Клау б'є С - Яна по затилку, позбавляючи його свідомості, а потім скидає його на плечі, як і іншого брата.

"Як я вже сказав, "Бог", я переміг у той момент, коли ступив сюди" - сказав Клау.

Я не звертаю уваги на ідіота і розвідую навколишнє мене енергетичну в'язницю, схоже, у ній використовується енергія, змішана із магією, керована відразу чотирма чоловіками зі списами, безсумнівно їм допоміг Бог Білих Горілл зробити цю пастку, цей квадрат не тільки тримає мене в пастці, але й дозволяє мені зв"язатися з зовнішнім світом, я не можу керувати сонцем, щоб атакувати.

Значить я повинен зруйнувати цю в'язницю зсередини.

"А що з королевою?" - запитав Клау у командира гвардійців-порадників.

"Це захищає генерала Ада, вбити її зараз неможливо".

"Ну, два з трьох пунктів плану виконані, буду вважати це повною перемогою", - посміхнувся Клау.

"Комендір, я сподіваюся, що ця в'язниця міцна, тому що найбільше я ненавиджу зрадників", - сказав я, дивлячись на командира сторожі.

Командир подивився на мене у відповідь і в страху відступив назад.

"У нас немає на це часу, підемо, нам потрібно забратися звідси до того, як з'явиться справжня армія Ваканди".

Поки він це сказав, Клау відступає зі своїми людьми і приводить зрадників, залишаючи тільки чотирьох тримаєх списа.

"Ви знаєте, що ця в'язниця не протримається довго, навіщо ж жертвувати собою заради них?" - запитую я у чотирьох чарівників, які тримають мене.

"Ми чекали цього дня кілька поколінь, ми проникли до палацу Ваканди і створили бруїст у охороні, яка впустила нацистів, і звичайно бомби, Ми помремо, знаючи, що змогли перемогти найбільшого ворога нашого племені, це найбільша честь", - сказав мені один з них.

Все ще простіше, це не зрадники, а члени племені Джібарі під прикриттям.

"Зараз вам дійсно вдалося перемогти мене, але чи готові ви до того, що станеться далі?", - з посмішкою запитав я.

Моя усмішка змушує всіх тремтіти від страху: плем'я Джібарі перемогла мене і забрала тих, кого я захищав...

Пройшли сотні років з тих пір, як я настільки гнівався на когось.

***

Поле біля Ваканди, 1943 рік.

"Так от який твій план, Біла Горілла? Вбити всіх?", - запитав Аззурі.

Він все ще намагався зрозуміти, як плем'я Джібарі може перемогти Бальдра так що Аззурі поставив питання, щоб виграти час.

"Так! Чому б і ні? Якщо нацисти не можуть викрасти твою сім'ю і змусити тебе передати трон мені, то вбивство всіх здається мені хорошим планом".

Він відповів з мерзкою садистською усміхочкою, тоді як два німецьких суперсолдата займали позицію навколо них двох.

"Ви, хлопці, занадто багато говорите, я давно чекав можливості вбити символ американської надії", - сказав Майстер Мен, вставляючи черговий магазин у свій кулемет.

"Убити? Ні, це занадто безглуздо і нецікаво, я зроблю його своїм рабом, він буде дуже добре служити фюреру", - Жінка-Воїн з тріском опускається свій хлист на землю, підготувавшись до бою.

"Ти дуже популярний, Стів", - Аззурі перестав думати про те, що може статися і зосередився на ситуації перед ним, він повинен спочатку розібратися з усім тут і швидко повернутися до палацу.

"Ти не менш популярний, король", - посміхнувся Стів.

"Ти візьмеш на себе цих двох, а мені хай дістанеться велика горила?", - запитав Аззурі.

"Справді, непогано", відповів Стів.

Коли він закінчив розмову, то атакував двох нацистів, а Аззурі почав рухатись до Білої Горіллі.

Аззурі підскочив і цілувався кігтями в горло горили, але той ухилився, рухаючи шиям в протилежному напрямку, а потім вдарив короля по голові, він захистився руками й покотився від сили удару.

Зупинившись, король зняв з пояса кинджали і кинув.

Два маленьких кинджали летіли в очі горилі, але він знову ухилився від них і напав оливі іншого короля, вдаривши Аззурі плечем та викинув його на дерево.

Біла горила не зупиняв свого просування і завдав ще кілька ударів, щоб Аззурі міг захищатися.

Удари горили настільки сильні, що руйнують дерево, до якого притулився король. Аззурі вклонився вліво і вдарив горили, залишаючи чотири сліди від кігтів.

"ААа!!", - кричачи від болю, горила помстився рукою, щоб змусити Аззурі відступити, а потім поклав руку на рану.

"Ти виродок!", - з люттю прошипів він.

"Я тільки розминаюсь", - відповів Азурі і перейшов у нову атаку.

Неподалеку Майстер-Мен стріляв з кулемета в Стіва, який, прикрившись щитом, повільно йшов вперед, поки не звернув убік, ховаючись за деревом.

За допомогою того, що противник втратив його з поля зору, він кинув щита, який сильно вдарив по зброї і розламав його.

Не встиг відпочити, він пригнувся, ухиляючись від хлиста жінки-Воїна.

Майстер-Мен витягнув ніж і, підбігши, спробував вдарити Стіва в груди.

Стів ухилився від удару, вбиваючи руку з ножем, і наніс прямий удар Майстра-Менау в обличчя, потім трохи пірнув вниз і навів потужний хук прямо в підборіддя, удар був настільки сильний, що Майстер-мен зробив кілька кроків назад, а потім впав, як раз в той момент, коли Степан збирався завдати ще один удар, він відчув різкий біль в лівому стегнові.

Кинувши погляд вниз, він побачив, що в стегно откнуть невеликий кинджал.

Варто було йому відволіктися, як жінка-воін мітнула в нього кинджал і явно збиралася кинути ще один.

Коли кинджал був кинений, Стів перекотився в сторону і кинджал потрапив Майстер-Менау прямо у плече.

"Ти, ідіотка, будь пильніше!", - закричав він, шипаючи від болю.

( Може, вони й на одній стороні, але в команді вони погано працюють).

Він витримав кинджал з стегна і, терпить біль, кинув його назад у Жінку-Воїну, цілуючись їй в обличчя, ніж летів із величезною швидкістю і потрапляє до лоба жінки-Боїна, яка в шоку дивиться на нього, але на щастя для неї, Стів не хотів її смерті, і в її чоло потрапило не лезо, а рукоятка ножа, удар настільки сильний, що вона зробила кілька кроків тому, риючи кинджал.

Стів підбіг до неї і вдарив по обличчю, збиваючи на землю. Після чого він відкинув ногою хлист і напав на Майстра-Мена, через секунду він потужним ударом перекинув того на землю.

Потім швидко поставив коліно на середину спини Майстра-Мена і завів руки під підборіддям та за потилицю.

"Ти, виродку, відпусти мене!" - закричав той.

Не даючи Майстра-Мену часу на боротьбу, Стів одним рухом згорнув йому шию.

https://literna.net/uk/books/159-marvel-baldr-odinson

Предыдущая главаСледующая глава