Не маючи відваги продовжувати бій, воїни почали кидати свою зброю на землю і здаватися.
"Підніміть зброю, дурні, війна не закінчена, поки я не накажу", - крикнув чоловік-обезьяна своїм людям.
"Хватить! Занадто багато життів вже втрачено, якщо ви все ще хочете битися, давайте вирішимо це по-старому".
Біла горила посміхнулась Башенґе.
"О, схоже, у тебе є трохи сміливості, я приймаю твій виклик".
Дві армії розходяться, створюючи навколо себе коловий простір.
"Башенга?", - запитав я.
"Це має бути зроблено, Бальдр, так голосують традиції".
"Зрозуміло", - кивнув я у відповідь
Я не знаю, про яку традицію він говорить, але з того, що я бачу, це схоже на дуель, і це дурна ідея - боротися зараз, оскільки ми й так вже перемогли.
З другого боку, якщо Башенґа переможе, він може здобути повагу ворогів.
"Якої зброї ми будемо використовувати?", - запитав вождь горил.
"Ніякої зброї", - відповів Башенга.
"Ти дурніше, ніж я думав", - сказав Людина-горілла і атакував Башенгу різними комбінаціями з ударів, які, однак, той легко відобразив.
Людина-горилла повільний, покладається тільки на свою силу, а Башенга, схоже, аналізує свого противника і просто ухиляється, що робить людину-горилу ще лукавіше, але його атаки - навіть жорстокіші.
"Хватить бігати!"
Коли горила заговорив, Башенґа підстрибнув у повітря і з розмахом вдарив його по обличчю.
"Як це можливо?"
Гора, здається, здивований силою Башенґі. Його так сильно били, як він це зробив.
"Ти отримав свій дар від свого бога, я теж отримав свою".
Бій продовжувався у тому ж дусі: Башенга стримувався, а коли бачив розриви в обороні ворога, то вдарив по обличчю чи тілом горили.
Через деякий час я почав помічати зміну обличчя людей навколо нас: ті, хто належав до племені пантер, ставали гіржнішими і впевненішими, а вороги дедалі більше занепали духом.
Весь цей союз був укладений з рахунком, що плем'я Джібарі зможе перемогти в війні зі своїм новим богом, а тепер на їхніх очах ця могутня істота була принижена і вони остаточно втратили надію на перемогу.
"Пора покласти цьому кінець".
Башенґа використав втому противника, щоб напасти з усієї сили. Коли він попрямував за спину горили, то вдарив його в ноги і впав на коліна.
По обличчю білої горили тече кров, очі майже закриті через набряк, він задихається і у нього немає сил продовжувати бій.
Башенга готова завдати останнього удару.
"ХАХА, ти думаєш, що переміг, Башенга? Скоро тут будуть мої брати, з силою мого бога, готові знищити не тільки твоє плем'я, але й всі інші, і врешті-решт усі стануть рабами племені Джібарі!"
Тепер усі присутні злякалися, бо знали, що Джібарі не можна довіряти своєму племені. Але вони не сподівалися такого безумного вчинку як поневолення всіх племен.
"Якщо ви думаєте, що ті, хто ховався в горі горил, прийдуть сюди на допомогу, то ви помиляєтесь, вони всі мертві. Так само, як і ваш Бог".
Мої слова змусили їх налякатись, але не горил, а мене. Не знаю, чи вони повірили в мої слова, але це принесло їм біду.
"Ні. Це брехня, ти брешеш!"
Не чекаючи моєї відповіді, Башенга підставив одну руку біля підборіддя горили, а другу на потилицю.
"КРАК!", - тіло білої горили впала полум'ям на землю.
"Все скінчено", - сказав Башенга з величезним полегшенням.
Війна нарешті закінчилася.
***
Два тижні потому.
Після того як Башенґа пішов за пораненими та похоронними справами, він запросив усіх вождів ворожих племен і навіть нового вождя племені Джібарі.
Зустріч взяла цікавий оберт, коли Башенга запропонував об'єднати всі племена: племени об"єднаються під командуванням Пантери і утворюють одну країну Ваканду - найкращий спосіб припинити битви за ресурси.
Я вважав, що це велика помилка, яку Башенга запропонував цей союз племені Джібарі, і це обов'язково приведе до проблем у майбутньому, але на жаль, він мене не послухав. Він був упевнений, що молодші покоління не успадкують мислення старших.
Коли всі погодилися з запропонованим союзом, зробивши цим Башенгу першим королем Ваканди, я прийшов і запропонував умови нашої угоди перед збором.
Я отримаю частку від добутого вібраніуму, в обмін на це я дам технологічне знання і багато іншого, тепер я союзник Ваканди, який має той же статус, що й інші племена.
Єдина різниця, що я не буду бути під контролем Ваканди, але разом з цим і не зможу впливати на рішення Башенґі.
Це мене дуже тішить, у мене і так багато справ на моєму маленькому острові.
Інші племена не противились цій угоді, провідники знали мене, але вони чули про мої подвиги і також почули про мою боротьбу з богом горил.
Я навчив пантер безпечної дошки вібраніума і, тепер, коли я отримав першу частку металу, зможу нарешті розрахуватися з гномами.
"Ти впевнений, що не хочеш залишитися?" - запитав мене Башенга, поки ми йшли до мого літаючого човна.
"Зараз важливий час для твого народу, час будувати, а ти повинен робити це сам".
"Твоя допомога була б дуже до речі, мій друг", - сказав він.
"Я дуже довго був далеко від свого народу".
"Я розумію", - відповів мені Башенга.
Коли я підходжу до льотного човна, я бачу, як Нордур завантажує в неї останні наші речі.
"Ми готові, генерал?" - обвертаю на себе увагу Нортру.
"Все готово, принц".
У човні є четверо дітей. Два хлопчики і дві дівчинки, їх ми навчаємо, а потім повернемо в Ваканду.
Я дуже схвильований, Ваканда в майбутньому була найбільш розвиненою державою на Землі, але тепер у них є великий привілей в моєму обличчі і моїх знань.
Я забираюся в човен і дивлюся на Башенгу.
"До зустрічі, друже мій", - сказав я йому на прощання.
"Ладжу вам всім щасливим шляху", - сказав Башенга посміхаючись.
"Поїхали, генерале".
Човен починає повільно підніматися в повітря, зверху я бачу, як кілька людей кричать мені на прощання, особливо ім'я Нортрура, він став дуже відомий після битви.
"Схоже, ви завоювали багато сердець, генерале".
"Хаха, вони дійсно хороші люди, я б хотів знову битися з ними пліч-о-пліч".
"Може бути, це трапиться в майбутньому. А тепер генерал, нам пора додому".
"Так, сер"
