(Чортів старий!)
Мабуть, він викликав бога-облицю за допомогою тих маленьких життів, які у нього залишилися. Тепер мені доведеться боротися з іншою гігантською істотою.
М'який бог дивиться на мене червоно-чорними очима. Він розуміє, що я - мета, я не думаю, ніби він просто безглуздий звір, і це робить моє становище набагато гіршим.
( Я повинен швидко атакувати всім, чим тільки можна).
У богів інших пантеонів є перевага перед Асгардцями - вони практично безсмертні. Деякі з них не старіють, але можуть бути вбиті, інші помирають, а через деякий час повертаються до життя.
А деякі боги - це неприродні раси, які приходять на землю і вважаються божествами, як африканські та єгипетські боги. Словом, я не знаю ні здібностей, ані сил свого ворога, так що його привілей видно.
Піднявши руку, я кличу Сіґел, який все ще стирчить у грудях старшого жерця. Коли спис виходить з землі, я розумію, що горила дивиться на нього і мене охоплює негативне передчуття.
З землі під тілом проростає дерево, яке розпливається мій спис і не рухається.
Це не звичайне дерево, я відчуваю магічний опір у моєму списі, Сіґелу знадобиться деякий час, щоб звільнитися.
Біла горила піднімає руку з відкритою долонею в мою сторону, я відчуваю сильний удар по спині і мене підкидає до нього, озираюся й бачу стирчий стовбур дерева.
Коли я віч - на - віч з ним, то відчуваю ще один удар по тілу. На відміну від попереднього, горила вдаряє мене у зворотному напрямку.
Я врізаюсь у стіну, створюючи величезну хвилю з пилу і каменю, такого потужного удару я ще ніколи не відчував.
"РOОOARРР!"
Він знову ричить, тепер уже не від зла, а з радості.
Я намагаюся оправитися від удару. Він знову атакує мене, високо піднімаючи руку і б'ючи нею об землю, в результаті чого у землі утворюється кілька тріщин, що йдуть до мого місця знаходження. З тріщин вириваються кілька бамбуків з обстрибками на кінцях і атакують мене. Я ухиляюся вліво, але один з бамбуків потрапляє мені в плече і пробиває його наскрізь.
Я притиснута до стіни бамбуковим муром, а горила знову піднімає руку. Не можу парувати новий удар, але відчуваю, як Сіґел ламає стовбур дерева і летить до мене. Коп'є ламає бамбук, і я хапаю його, швидко відстрибую праворуч, а незабаром з-під землі вилітає ще кілька бамбукових пагонів, але вони не зачеплять мене.
Я вирву шматок бамбука зі свого плечей і активую руну, щоб загоїти рану.
"Моя черга", - кажу я богу горил.
Я пускаю блискавку прямо в груди горили. Коли блискавка потрапляє в нього, він робить кілька кроків назад.
"РOОOARРР!"
Через кілька секунд я зупинюсь на грудях горили, хоча вся шерсть горил у повному порядку.
"Видимо доведеться працювати".
Схоже, мій удар тільки роздратував його, з новим ревом він починає рости, від п'ятнадцятиметрового зростання він вже майже досягає вершини купола, після чого витягує свою гігантську руку, намагаючись зловити мене.
Я кусаюся в бік і, коли його рука удариться об стіну, створюю золотисто-фіотове полум'я наконечнику списа, наношу удару по його зап’ястям, удар залишає глибокий вертикальній лінії на затишку.
"РООАРРЕРРЕРР"
Тепер я знаю, що пряма атака може завдати йому болю. Тому коли я не гаю часу кидаю Сіґел прямо в груди, а лезо входить у тіло, полум'я вибухає і змушує горилу кричати від болю!
Коли спис повернувся в мою руку, я побачив велику чорну рану на грудях.
Я біжу до нього якомога швидше, готуючи більш потужний напад. Здається, горилі не сподобалося, що її вдарили, і саме тоді, коли я збирався нанести наступний удар, вона починає випромінювати зелене світло зі свого тіла. Я відчуваю щось під собою, але воно було настільки швидким, що я не встиг повернутися.
З землі в мене з такою швидкістю врізається десятиметрове колода, що я кладу на нього обличчям вперед, поки не відчуваю спиною стіну стелі, але колоди не знижують швидкість, і я пробираю тілом стелю, потім пару мгнівень мене просто тягне вгору, аж доки чергова стеля на секунду не притормовує мене, проте я й його успішно вимагаю, та так було стільки разів, щоб я збився зі рахунку.
Біль у всьому тілі був нестерпним, я не міг навіть кричати, якби стіни тунелів були міцнішими, мене б розчавило, а так колода за допомогою мого тіла пробила всю гору і мене викинуло з центру гори на поверхню.
Удар про землю був найсильнішим: я вдарився об твердий камінь і впав від сили удару, аж поки не врізався у великий камінь. Тепер моє тіло в крові, маленькі порізи переважно на спині.
Посередині гори тепер видно багон, що стирчить з землі - а я знаходиться набагато нижче входу в тунелі. Рани починають затягуватися, цей удар застав мене зненацька.
Тепер я уявляю собі, з ким можу працювати: бог горил може керувати природою і створювати дерева як зброю та змінювати їх розміри на власний розсуд.
У мене небагато часу, перш ніж він прийде, щоб убити мене, на щастя, зараз я перебуваю в сприятливому середовищі проживання.
Я дивлюся на сонце, до заходу сонця залишилося кілька годин, і це буде бій на витривалість.
Я піднімаюся з землі, спираючись на Сіґел.
За допомогою кількох секунд, що залишилися, я починаю готуватися.
"РOОOAАRРРЕР!"
За кілька метрів переді мною знову з’являється горила заввишки 15 метрів, вона гримає себе по грудях і збуджено реве.
"Що ти святкуєш? Цей бій тільки почався".
Минуло лише дві хвилини, перш ніж він магічним чином перемістився на мою позицію, і я скористався цим маленьким часом.
Золоте світло впало з неба, і горили били по всьому тілу: у груди, ноги, руки та плечі. Коли останній промінь потрапив у голову горили, вона закрилась обома руками.
Мої сонячні промені не проникають в тіло горили, але вони створюють рани на шкірі і змушують її ревіти від болю.
Я довго тренував свій контроль над цією атакою, але до ідеалу ще далеко, мені поки ще важко створювати відразу багато променів, проте цього має бути достатньо, щоб завдати деякої шкоди.
"РOОOARРР"
Після чергового реву горила починає зменшуватися в розмірах прямо переді мною: через секунду після п’ятнадцятиметрового зросту він уже три метри, тому промені не потрапляють у ціль, даючи йому час для атаки.
Він кидається до мене, спираючись руками в землю. Коли він наближається до мене, я замахаюсь списом, намагаючись розрубати його навпіл, він захищається від мого удару однією рукою і інший б'є мене по обличчю. Я лечу, врізаючись по дорозі до кількох дерев.
Різниця у розмірах дала мені перевагу в швидкості, тепер її немає, але я бачу, що рука горила захищалася кровоточить.
Але він не припиняє свою атаку.
Я вкладаю всю свою руну магію у фізичну силу і регенерацію, а також атакую.
Боковим ударом списа я розсікаю його тіло і відправлю в політ, б’ючи об великий камінь.
Він, здається, навіть не відчуває болю, піднімається і знову нападає на мене, я можу захиститися рукояткою списа, поки він не б'є мене ногою в живіт, і коли я відмахуюся від болі, то бачу, що горила знов випускає зелену енергію, два гігантських стовбури з’являються з обох боків, намагаючись розчавити мене.
"Хватить!", - люто кричу я.
Золоте полум’я навколо мого тіла вибухає двома стовбурами, я повертаю спис і наношу удар хвилею горил, яка захищається своєю зеленою енергією.
Руки білої горили згоріло дотла.
"Ну що, продовжимо?"
