Місяць по тому.
Ми ще не знайшли Ваканду, поки ми подорожуємо туди-сюди по всьому континенту. Час від часу ми зустрічаємо когось, кому потрібна допомога, і тоді по можливості допомагаємо.
Поїздка в Єгипет стала повною розчарацією, і я знайшов лише кілька рабів, яких звільнив, але на жаль, не знаходив ніяких слідів богів чи магічних артефакцій.
Більшість часу я витратив на спроби маніпулювати та обулювання космічної енергії, але треба сказати, що без особливого успіху.
Я знаю, що Джаґґернаут народився під час Корейської війни, коли Каїн Марко, покидаючи поле бою, знайшов стародавній храм Сітторакка, але це не означає що я повинен перемогти його в той момент, як він знайде дорогоцінний камінь.
Мабуть, залишу все на волі долі, коли-небудь я все одно зустріну цього зухвалого ідіота.
Зараз ми пролетимо близько місця, яке в майбутньому називатиметься Сомалі.
Я чую крики болю, і вони роздаються звідки-то з великого лісу.
(Війна).
"Генерал, в тому напрямку", - кажу я йому, показуючи рукою у бік лісу.
Генерал веде човен убік крику, залишаючись на безпечній висоті.
У середині лісу була велика піщана майданчик, вільна від дерев, на якій дві групи людей вбивали один одного, але через висоту, яку ми летимо, вони нас навіть не помітили.
Ці дві групи мало чим відрізнялися одна від одної, якщо не вважати, що в більшій кількості був чоловік, одягнений у шкуру білої горили. Він мав набагато більшу силу ніж звичайні люди, людина, яку я вважаю лідером, ламав або розривав на шматки ворогів, використовуючи тільки свої руки.
Друга група була практично знищена, єдина перевага у цьому полягала в тому, що вони мали більш якісну зброю і завдяки їй могли підтримувати лучники ззаду.
(Стоп! Зброя).
Зброя виблювалася так, ніби була зроблена з металу, який значно перевершив свій час.
(Вібраніум)
Можливо, вони ще не усвідомили цінності металу, але навіть наконечники для стріляли.
Друга група змушений повільно відступати, бігти вони не можуть, тому що варто їм повернутися спиною, як їх миттєво знищать. Тому вони вирішують зайняти кругову оборону, перша група використовує шанс і оточує їх, промені першої групи попереду, після першого хвилі стріл їм залишиться тільки атакувати, щоб покінчити з цим.
Ті, кого я вважаю вихідцями з Ваканди, піднімають свої щити в останній спробі захисту.
(Найшов час допомогти)
"Генерал, залишайся тут".
Не чекаючи на відповідь, я стрибаю з човна і приземляюся прямо в центрі двох армій. Не гаючи часу, я встромив наконечник списа до землі полум’я, що відрізняється від мого колишнього чистого золота. Тепер вогонь має відтінок чорного і червоного кольорів.
Полум'я біжить по землі, оточує другу групу, і створює вогняне кільце-стіну саме в той момент, коли ворог запускає перші стріли. Коли вони наближаються до стіни полум’я, то перетворюються на попіл.
Усіх вразив мій грандіозний вихід. Голова групи, той самий чоловік, який голими руками розділив людину на дві частини, стоїть переді мною.
Шкура білої горили покриває майже весь його торс, а на голові шолом, через якого я не можу розгледіти його обличчя.
"Маленький, дивний чоловік насмілювався стати на шляху волі бога-осіани", - повільно вимовляє він.
(Відмінно, ще один бог).
"Тоді я зламаю цього дивного чоловіка навпіл", - він так само повільно закінчує свою промову.
Він здається мені трохи божевільним, можливо, це плата за те, що його сила так зросла, людина-особ’яна стоїть переді мною, його зріст більше трьох метрів, він вистачає мене за руки, а потім починає розводити їх в сторони, чим сильніше вона намагається, тим яскравіше стає його обличчя.
"Ти в порядку?", - ввічливо питаю у нього.
Хоча насправді я не маю часу на цю боротьбу, вогонь гасне через кілька секунд і залишає загони беззахисними.
"Кращена людина, не ламається", - знеохочується говорить хтось-безінь.
Я звільнився від його спроб і б'ю його ногою в коліно, змушуючи опустити голову. Швидко б'ю його обома ладонами, потрапляючи йому в обидва вуха, через тиск і силу його обличчя роздягується і частина його черепу вибухається з невеликим потоком крові.
(Мені чомусь здається, що я перебірив і це було занадто жорстоко.)
Безжиттє тіло зі стуком падає на землю. Я не думаю, що ворожа армія відступить тільки через це, можливо, смерть їх лідера лише посилить їхню мотивацію битися, тому я користуюся тим, щоб моє полум'я майже погасло, аби завдати ще один удар з їхньої рішучості.
Я витримую свій спис з землі і направляю її на ворожу армію, що заглушує полум'я навколо солдат Ваканди збирається в два маленькі кульки, які ширяють поруч зі мною, потім я запускаю їх у двох різних напрямках, і коли вони наближаються до ворога, то вибухають, качаються життя всіх в радіусі десяти метрів.
Висока температура полум’я не дозволила ураженим видати жодного крику, вони просто лежали чорними тілами на землі.
"Відходите або паліть".
Побачивши облякані тіла своїх товаришів, вони відразу кинули зброю і побігли до лісу.
( Похоже, я вплутався у війну).
Солдати зникли в лісі, наче привиди. На щастя, тактика спрацювала, я міг перемогти в сутичці з ними, але не зміг би захистити інших.
"Спасибі, що врятував нас, чужак", - пролунав голос, який несе в собі відтінок щирої подяки.
Я повернувся і побачив високого чоловіка, на вигляд якому не більше тридцяти років, в його руках, ніж від решти, було кілька золотих браслетів, у вухах сережки. У руці він тримав спис.
"Я не хочу здатися неосвіченим, але ти - дух, посланий богинею-пантерою?"
(Значить я правильно зрозумів, що це мешканці Ваканди і вони шанували богині-пантери).
"Я - Бальдр, бог з далеких земель, я вирушив у подорож, щоб знайти ваш народ", - кажу як можна більш нейтральним тоном.
Мої слова, звичайно, настали живими солдатами. Усі як один послали свою зброю до мене.
"Опустіть зброю, дурні, ви що, хочете напасти на нашого рятівника?", - сказав той же чоловік, який подякував раніше за допомогу.
Солдати неохоче слухались.
"Я ще раз дякую тобі за допомогу, бог Бальдр, але я не можу не запитати, навіщо ти зробив весь цей шлях, щоб знайти мій народ?"
Я відчуваю сумніви і страх в його голосі. Можливо, він думає, що я прийшов, щоб пограбувати або поневолити його народ. Він, звичайно ж, не знає, що я був богом.
"Як тебе звати?"
"Я Башенга, пане, вождь племені пантер".
Башенга, здається, не володіє здібностями Чорної пантери. Можливо, він стане першим королем Ваканди або ж одним з його нащадків.
"У мене немає поганих намірів щодо твого народу, Башенга, я тут тільки для того, щоб укласти угоду між нашими двома племенами".
"Владика Бальдр врятував нас, тому у нього є наша дружба. Що ж стосується угоди, то в даний момент ми не можемо його прийняти", - відповідає чоловік.
Пантер, мабуть, переживає критичний момент у племені, оскільки на нього так сильно тиснуть.
"Чому б нам не піти в інше місце і не поговорити? Але спочатку ми повинні подбати про поранених", - пропоную я.
"Згоден", - відповів Башенга.
